Брудні ігри фермера Дяченко з Кіровоградщини
Ні для кого не є секретом, що в Кіровоградський області можливість обробляти великі земельні ділянки є запорукою отримання значних прибутків для фермерів, і саме це питання дуже часто стає причиною конфліктів між владою та фермерами.
Здебільшого ці спірні питання вирішуються в робочому порядку, оскільки обидві сторони зацікавлені в тому щоб земля оброблялась, люди мали роботу та сплачували податки. При цьому незважаючи на те, що рішення щодо використання земельних ділянок приймають органи влади та місцевого самоврядування, і може здатися, що вони можуть робити все що їм заманеться, але їх діяльність строго регламентована чинним законодавством України, від якого неможна відступити ні вліво ні вправо. Таким чином фермер який використовує земельну ділянку максимально захищений від свавілля владних органів. Все що від нього вимагається, дотримуватись положень законодавства та сплачувати плату за землю до бюджету. В такому випадку після закінчення строку дії договору він має пріоритетне право на продовження договору оренди. Тобто все що, вимагається від фермера - виконання приписів чинного законодавства. Не так вже і забагато.
Однак є випадки коли фермери на місцях чи то не розуміють цієї простої істини, чи то вважають що закон для них не писаний, і всіма силами намагаються вигадати щось таке, що дозволить їм нав’язувати свої правила, замість того щоб дотримуватись встановлених державою норм. В цій ситуації в хід можуть іти і тиск на органи влади з боку начебто «стурбованої громади» яку як правило представляють з десяток місцевих маргіналів, яким дали пару рублів, і спроби скомпроментувати посадовців місцевого самоврядування напередодні виборів, та в деяких випадках мова може йти навіть про здійснення тиску на органи судової влади.
Навіщо таким особам вчиняти бурю в стакані води, влаштовуючи розбірки вселенського масштабу, якщо треба всього лише дотримуватись вимог законодавства і не буде жодних проблем у господарській діяльності, залишається невідомим. Але на думку приходить тільки одне, що за всім цим може стояти просте бажання людини виділиться, показати всім навколо що він щось значить і здатен на щось впливати. І тому старе українське прислів’я про те, що там де два українця там три гетьмани є актуальним навіть для нашого часу.
Ситуація, яка чимось схожа на ту, що описана вище, відбулась у Долинському районі Кіровоградської області у 2019 році і конфлікт, який виник між фермером Дяченко Олександром Віталійовичем з села Василівка та Долинською РДА з приводу продовження дії договору оренди землі вилився у судову справу № 388/541/19, в якій Дяченко намагався через суд визнати поновленим договір оренди землі.
Згідно інформації з реєстру судових рішень на сайті судової влади України, http://reyestr.court.gov.ua/Review/88739024 між вищезазначеними сторонами було укладено договір оренди землі, строком на 10 років, об`єктом якого є земельна ділянка кадастровий номер 3521981900:02:000:9017 площею 44,3079 га, яка розташована на території Василівської сільської ради Долинського району.
У жовтні 2018 року Долинська районна рада затвердила технічну документацію з нормативної грошової оцінки вищезазначеної земельної ділянки (загальна сума 1 196 146 грн.). Та коли строк дії договору оренди скінчився в нього необхідно було внести зміни.
Однак узгодження змін між сторонами не відбулось. Як свідчить рішення Кропивницького апеляційного суду від 09 квітня 2020 року у справі № 388/541/19, Дяченко О.В. звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, але йому було відмовлено в поновленні та укладенні додаткової угоди із посиланням на лист від 19.02.2019 за № Д-444/0-767/0/17-19, в якому Головне управління пропонувало узгодити істотні умови за договором оренди землі.
Таким чином, замість того, щоб узгодити зміни у договорі користування земельною ділянкою, що виникли у зв’язку із проведенням її нормативного грошової оцінки, і скористатись своїм переважним правом на продовження використання земельної ділянки, гарантоване чинним законодавством України, Дяченко О.В. скоріш за все, намагався «продавити» подовження використання цієї ділянки на старих умовах. Суд дійшов висновку, що «… наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави вважати, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 5 ЦПК України, на укладення договору оренди землі відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі», припинилося».
Рішенням Кіровоградського апеляційного суду від 9 квітня 2020 року Дяченко було відмовлено у його вимогах, рішення набрало законної сили, а земельна ділянка повернулась до державної власності.
Треба зазначити, що судова тяганина у цій справі тривала майже рік. І під час розгляду цієї справи суд першої інстанції здійснив те, що дуже рідко зустрічається у судовій практиці. А саме - зробив висновок, що «...вимога про продовження дії договору підлягає задоволенню для узгодження істотних умов договору між сторонами, проте таке узгодження має відбуватись в межах розумного строку, який на думку суду в даному випадку, з огляду на характер відносин, що регулюються договором, має дорівнювати одному року», і поновив на один рік строк дії договору оренди. Це рішення було скасоване судом апеляційної інстанції.
На цьому прикладі місцеві мешканці, обізнані з ситуацією, побачили, що ніяка активність «так званої громади» на яку впливають деякі фермери, та інші хитрощі не допоможуть в брудних іграх з державою. Держава може захистити свої права.
