Нагірний Карабах: яка роль Росії в даному протистоянні
Нагірний Карабах – військовий конфлікт, один з найперших пострадянських теренах. Багато експертів вважають, що саме він дав початок багатьом іншим. І в ньому російська влада також грає не останню роль. Саме через вплив Росії та деякі «маневри» можна побачити схожість з ситуацією на Донбасі. Навіть дивлячись на те, що переговорним майданчиком також став Мінськ…
Військове протистояння Вірменії та Азербайджану триває понад три десятиліття. Ця територія в радянські часи була Азербайджанською РСР. Наприкінці 80-х років провірменські сили взяли Нагірний Карабах.
Попри те, що міжнародний світ визнає його як територію Азербайджану, контроль досі тримають вірменські сепаратистські сили.
Причиною конфлікту виступає історія. Безумовно, у даному випадку, з Донбасом порівнювати не можна, але через вплив Росії схожість таки можна побачити. Дивлячись навіть на те, що переговорним майданчиком також став Мінськ, як і в нашому випадку.
До процесу переговорів були залучені Росія, США та Франція. Документи для досягнення повного припинення вогню були підписані ще в 1994-му році. Проте за всі ці роки вихід з цього протистояння так і не знайдено. Схоже з Донбасом?
«Три найщасливіших туристи приїжджають в Баку, їх тут приймає президент, міністр закордонних справ, міністр оборони. Сідають в літак, після обіду в Єревані п’ють вірменський коньяк, нібито щось обговорюють, відвідують окуповані території, не доїжджаючи один до Франції, інший до Америки, вже з Москви лунає заява співголови мінської групи ОБСЄ – ми відвідали і провели успішні переговори. Ну ви розумієте – близько 30 років ці базіки тільки і займаються тим, що тягнуть цю гуму», – розповідає військовий експерт з Азербайджану Узеїр Джафаров.
Аналітики також відмічають великий вплив та «героїзацію» в переговорах у Мінську саме Москви, не дивлячись на те, що в групі по Нагірному Карабаху є великі політичні гравці США і Франція.
Як відмічає керівник Південнокавказької філії українського Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Володимир Копчак, під час останньої ескалації саме Москва стала арбітром.
«Незважаючи на те, що в мінській групі ОБСЄ щодо Карабаху присутній Париж і Вашингтон, крім Москви, Москва де-факто, де-факто підкреслюю, залишається єдиним, якщо це можна сказати, «арбітром», «модератором» цього протистояння. Що засвідчила, наприклад, остання ескалація, мінська група ОБСЄ – вона просто самоусунулася від процесу, вона кудись зникла, взагалі не було ніяких заяв» – зауважив експерт.
Не так давно, у липні 2020 року над Нагірним Карабахом вкотре лунали вибухи та стрілянина. З обох боків були як загиблі, так і поранені. Сторони звинуватили один одного.
На тлі такої активізації, Директор аналітичного центру з глобалізації та регіонального співробітництва у Вірменії Степан Григорян акцентував увагу, що Росія могла дати більшу підтримку. Але…
«Ми очікували більшого від Росії, тому що у нас союзницькі відносини з Росією, і двосторонні, і ми в договорі колективної безпеки. Вірменія очікувала більш предметної підтримки. Але в будь-якому випадку Росія…я б сказав так, позиція була нейтральною» – розповідає експерт.
