Реформи навиворіт чи замовлення криміналітету
Євген Ясюра
Львів-Дрогобич
ВІДКИНУТІ СИСТЕМОЮ
Кожна держава створює свою правоохоронну систему для функціонування її механізмів, для забезпечення громадського порядку, охорони прав і свобод громадян. В Україні створена складна і досить громіздка поліційна система, яка перейшла ще з радянських часів, не дивлячись на спроби її реформувати.
Вдосконалення державного правоохоронного механізму вимагає доволі не простих рішень, законодавчого та фінансового забезпечення. Сьогодні тема не про велич звершень та реформ, а про другу, закриту сторону "медалі", про яку більшість замовчує. Одні не відважуються дразнити впливові структури, з якими приходиться співпрацювати, інші просто бояться системи, а більшість просто не розуміє її сутності.
В цій системі працюють люди, такі ж як ми, прості українці, чиїсь батьки, чиїсь діти, які вивчились в юридичних чи спеціалізованих правоохоронних ВУЗах, отримавши дипломи правників, прийшли на державну службу. Від вузівських реклам та картинок служителі закону занурились в щоденні будні чужих бід, скарг, сліз.
Опинившись в єдиноборстві зі старою системою, бюрократичним механізмом багато молоді зневірилось в ідеалах правди, бо ця стара система їх не сприйняла, не зрозуміла. Хтось зумів призвичаїтись та потрапив у "свою" колію, знайшовши для себе якусь спокійну нішу, з якої якось користав, "плив" за течією. Інші так і не змогли змиритись, обрали для себе шлях боротьби, назбируючи собі на цьому шляху все нові і нові проблеми, які не стала прощати система, брутально кидала і нищила таких працівників.
"Ти що, проти міліції?,- вперше прозвучало з вуст одного керівника-негідника.
"Та ні, я не проти міліції, я проти злочинців у міліції",- прозвучала відверта та впевнена відповідь. Така несподівана фраза ледь не перекосила від злості можновладця у великих погонах, стала початком протистояння, яке перейшло у полювання, бо ідеї правди, моралі, незалежності становили небезпеку існування самої системи.
Так тривало до реформ міліції, так продовжилось, набуло нових форм в пост майданівський час, не дивлячись, що значна частина керівної верхівки правоохоронних органів була замінена.
Все це стало можливим завдяки кільком рокам дивних і не продуманих експериментів над правоохоронною системою, які виявились неякісним косметичним ретушем, далеким від справжнього ремонту, але які чомусь задовольняли нову владу.
Події відбуваються у нашій славній Галичині, а не десь на чужому далекому континенті, до яких пересічному українцю байдуже, мова піде про останніх справжніх "воїнів світла", як іноді з гумором називають молодих оперативників реформованої народної Національної поліції.
Чому "воїнів світла", бо лише вони здатні вибратись з болота брехні, злодійства, підступності та всякої нечисті, захистити скривджену людину, показати якусь крихту надії, чи бодай якесь світло в лабіринті темноти, бездушності, лицемірства, жорстокості, або бодай виразити співчуття та проявити людяність до тих, хто волає про допомогу, якщо система уже не здатна виконувати покладені на неї обов’язки. Якраз про ту другу частину поліції, яка і складає основну службу у боротьбі зі злочинністю, яка завжди на передньому краї у боротьбі з криміналітетом і піде сьогодні наша розмова.
Їх відкинула система – бо вони думали по-новому, не як стара система, вони працювали по новому, не як стара система, вони обігнали систему, прийшовши служити і захищати, жили своїми, можливо, наївними та романтичними ідеалами, але це був їх вибір і вони не хотіли вороття назад. Хто як міг протистояв старій системі, яка пручалась, викручувала руки, намагалась перегнути через коліно, переслідувала, цькувала, морально вбивала, їх сприймали як білих воронів серед зграї шулік. Вони зростали, навчалися вже у незалежній Україні і їх світогляд, мораль та життєва позиція були значно вищі над прогнилою системою. На них косо поглядали і їх боялись ті, хто привик користати від свого положення, хто смикав за віжки різних схем.
Будьмо реалістами, світ змінився, змінилась держава. Її праведним конституційним лозунгам ніхто уже всерйоз і не вірить. Кожна наступна реформа знищує все більше на власному шляху, вперто рухаючись у нікуди, бо так комусь зверху ніби то потрібно.
Так розвалювали підвалини, а то й фундамент державного правоохоронного механізму за попередньої влади, а при теперішній командній вертикалі, здається, що вектор руху змінився на політ у круте піке у заплановану безодню.
Невже державним керманичам не потрібний порядок в державі, та начебто потрібен, начебто дуже борються з корупцією, із загально кримінальною злочинністю. Все виглядає дуже вражаюче лише на картинках телеекранів, як наші керівники в черговий раз ведуть до світлого майбутнього.
А чого було надіятись на нову команду в правоохоронній системі, коли значна частина керівників так званої реформованої поліції тільки зі звітів знає про її реальний стан та справжню роботу, а злочинця багато командирів та начальників бачили лише у російських детективних серіалах.
Але не будемо заглиблюватись аж так далеко в проблематику функціонування великої держави, а зійдемо від "небес" до землі, нашої галицької землі та розповімо читачам що робиться за закритою завісою однієї ланки системи під назвою "підрозділи Національної поліції України у Львівській області".
Поняття поліції для пересічного українця в 2015 році стало гарною і привабливою вивіскою, викликало справжній ажіотаж, але дуже скоро від райдужних селфі з поліцейськими люди відчули розчарування та зневіру, байдужість, як би владні структури не намагались розкручувати позитив реформ.
Процеси, які розвернули вектор позитиву від новоствореної структури в протилежну сторону, можна описувати досить ґрунтовно, але автор не ставить в даній статті жодних глобальних завдань, а намагатиметься показати роботу однієї з найбільш важливих поліцейських служб-карного розшуку, яка всупереч реформам ще намагається функціонувати, виконувати покладені на неї завдання, хоч і не завжди ефективно, бо те, що залишилось від тієї служби і в яких умовах вона функціонує, це також наслідки провалів "реформ".
Уже перші реформи поліції 2015 року заклали початок руйнації карного розшуку, зачепили і слідство.
"Ощасливлені" зарплатою у 8 тис. грн. кваліфіковані спеціалісти-юристи покинули нелегку ношу оперативної роботи та кинулись у патрульну поліцію. На фоні нової форми та розмальованих іномарок офіцери уявляли себе ледь не шерифами місцевого ґатунку, зверхньо споглядали на вчорашніх своїх товаришів-невдах по підрозділах із зарплатнею 3-4тис. грн., яким не вдалось вскочити у "трамвай реформ" і які ще кілька років доганяли "реформованих" патрульних у оплаті праці.
Такий непродуманий крок вперше вдарив по основних службах поліції, але наступні етапи провалів ще були попереду.
Автор у своїх статтях неодноразово намагався довести керівництву МВС, Національної поліції (у 2018-2020рр.) згубну і не продуману політику реформ, показати провали у кадровій роботі, які спричинили до масового звільнення оперативників, слідчих, працівників інших служб. Процеси звільнень привели до відсутності належної заміни, а короткотермінові курси та задумані абсурдні конкурси не допомогли укомплектувати не тільки посади керівників середньої ланки, бо лава "запасних" для заміни закінчилась, а навіть не вдалось здійснити підбір та заміну рядових оперативників.
На фоні одного типового районного відділу поліції Львівщини спробую показати абсурдність "сучасних" реформ.
У передгір’ї мальовничих Карпат розкинулось старовинне місто Дрогобич. Населення міста складає біля 96 тис., ще 75тис. налічує населення району, в додаток курортне місто Трускавець з постійною міграцією, міста Стебник та Борислав, а загалом більше 200 тис. мешканців.
Все це належить до юрисдикції Дрогобицького відділу поліції, який офіційно складається з 3-х підрозділів, до якого формально як структурні підрозділи входять Трускавецький та Бориславський відділи, а фактично надалі працюють відокремлено, але зі скороченими штатами.
Карний розшук та слідство від 2015 року були кинуті на самоплив, колишнє керівництво Національної поліції або не розуміло негативних процесів, або свідомо спрямовувало їх діяльність у нікуди.
Стратегії реформування так і не було закладено. Для видимості окремі потуги під вивіскою реформ ніби проводились. Навіть назву оперативникам придумали: "кримінальна поліція". Не хочеться дразнити реформаторів, але згадується давній влучний вираз одного з комедійних персонажів: "Як кораблик ти назвеш, так він і попливе". Щось подібне стало відбуватись і в поліції.
Не став винятком чи якимось особливим в цьому плані і Дрогобицький відділ поліції. За 5 років неуспішних реформ сектор кримінальної поліції Дрогобицького ВП в певній мірі все більше став відповідати своїй кримінальній назві, хоча певні здорові сили, всупереч всім законам логіки та діалектики, ще намагались протистояти спотвореній системі, хаосу, бездарному керівництву.
Першим оперативником, який не погодився на умови кримінальної системи, став старший лейтенант Я., у пориві безвиході подав на стіл керівництву рапорт на звільнення, у якому зазначив, що в умовах безвідповідальності, лицемірства, моральному упадку керівництва він не бачить можливості продовжувати службу в ОВС.
Такий рапорт насправді налякав, стали заспокоювати, потім погрожувати, але крок був зроблений. Протистояння тривало біля 2-х тижнів, аж поки працівника таки не вмовили написати стандартний рапорт про звільнення за власним бажанням. Крик волаючого в пустелі так і не був почутий та донесений до області, районне керівництво інцидент приховало, полегшено видихнуло, розмінявши "неправильного", "несистемного" оперативника на власний спокій і благополуччя. Особливо втішались у своїй винахідливості кадрові працівники. А керівники навіть відзначили їх за "мудрість" і "рішучість" у приборканні неугодного, який вперше виступив проти гнилої та корумпованої системи.
Але початок був покладений і почин боротьби підтриманий. Другим виступив проти відживаючої системи оперативник З. із регіонального підрозділу, який відмовився виконувати злочинні вказівки, а ще збирати данину, подав рапорт обласному очільнику, за це отримав 2 стягнення та 2 строки ходив у лейтенантах. А щоб неповадно було, то наказ про накладення дисциплінарного стягнення зачитали оперативнику на нараді у день його народження. На цьому система ніби заспокоїлась та зачаїлась.
Але до спокою було дуже далеко, бо система продовжувала давати різні збої, а тому досить швидко стали проявлятись її "плоди" у формі ракових метастазів.
Час від часу в Дрогобичі стали друкуватись події про затримання працівників поліції, відкриття кримінальних проваджень проти оперативників, слідчих та детективів.
За 5 років декілька разів змінювались керівники кримінальної поліції, відносно кількох прокуратурою відкриті кримінальні провадження. Ще кілька втекли подалі в інші відділи та міста.
Один з керівників СКП "підгорів" на корупції та заховався в іншому районі. В іншого заступника СБУ знайшли в кабінеті спецзасоби для прослуховування, оперативники М. та Х. попались на тому, що затримали агента СБУ з прослушкою та просто її поламали, щоб більше не провокували оперативників. За це їм не продовжили режим таємності та звільнили з поліції. К. та Д. попались на хабарах, відносно них кримінальні справи розглядаються в судах. Відносно опера О. справа в суді біля 2-х років за незаконне використання спецзасобів та провокування медпрацівників на закупівлях медпрепаратів, інший опер у цій справі зумів уникнути переслідування. Сам працівник далі на службі.
Оперативник П., коли наступили скрутні для нього часи (земля ледь "не горіла під ногами"), звільнився, служив в інших структурах (податковій міліції, де займався бізнесом). Пройшов нелегкий шлях через судові корупційні переслідування, зумів поновитись в поліцію на посаду дільничного офіцера.
Ще інший Б. обіцяв за винагороду не притягувати винуватого до кримінальної відповідальності. На даний час ніби на службі, але справа в суді.
На фоні такого хаосу зірки росли лише у "правильних" поліцейських, які із простих кадровиків-капітанів виросли до підполковників (за заслуги у розвалі кадрової роботи), але розмова не про них, а про оперативників.
За цих кілька років в Дрогобицькому відділі поліції по 2 рази майже повністю був замінений оперативний склад, на службу з університету прийшли молоді спеціалісти. Дійшло до того, що на посаду начальника кримінальної поліції стали "запрошувати" працівників з недалекого Стрийського ВП, але і сусіди не змогли допомогти, бо не знали ні оперативної обстановки, ні підоблікового контингенту, та й плани і інтереси у них були свої власні, далекі і не державницькі, а про поняття законності ті і чути не хотіли.
Стрийчани аж ніяк не проявили себе в організації служби, стабілізації криміногенної ситуації, але амбіцій керівників їм явно не бракувало. Заходили в конфлікти з підлеглими, які вперто не бажали виконувати тупі, а в багатьох випадках злочинні вказівки.
Після розмов на тему і без теми звучало: "Ти куди попав, ти в уголовці, тут свої поняття. Не подобається, звільняйся!, а ще брутальні нецензурні фрази. Дійсно, карний розшук не пансіон благородних дівиць, але і не уголовка, і не криміналка, а складний і надто відповідальний підрозділ, щоб ним так нехтувати і призначати керувати кого попало і відпускати на самоплив. Чимало оперативників при таких "порядках" складали посвідчення і подались з дипломами юристів на заробітки в Польщу, Чехію, Голландію, хто і до Швеції потрапив, а хто і в США.
Залишили правоохоронні структури спеціалісти-професіонали з величезним досвідом роботи і інших служб, які могли давно керувати не тільки відділом, а й обласним апаратом. Навіть показали на двері колишньому оперативнику, учаснику АТО, який потребував серйозної реабілітації та лікування після повернення з війни. Хто відповість чому ті люди покинули поліцію???, кадровики, начальники, як так держава втратила такий потенціал?
Частина із звільнених пішла на вихід з численними боргами та кредитами, бо для служби вкладали гроші у різні (явно не їм потрібні) накопичувачі-вінчестери, апаратуру, організовували та обслуговували матеріально із власної зарплати оперативні заходи із залученням обласних спецслужб, а навіть за власні кошти робили ремонти і т.д., бо так вимагали шефи-профі кримінальної поліції "дрогобицько-стрийського гатунку", а самі споглядали зі сторони як тонуть в багні їх підлеглі.
Ряд оперативників, які виступили проти горе-керівників, змушені були переводитись в інші органи. Працюють сьогодні колишні оперативники в охоронних структурах, а сам колишній керівник кримінальної поліції Дрогобиччини очолив охорону Стрийського свинокомплексу (бо там зарплата значно більша поліцейської). Лише через нього звільнилось 11 молодих оперативників, яких не просто принижували, цькували, а просто морально нищили. Більше керівництво було завжди осторонь, очевидно боялось прецеденту з розвалу системи. А чи не простіше було відправити подалі від поліції одного нерадивого керівника? Та де там.
Але і до них система була прискіплива, часті заміни говорять самі за себе. Чергові атестації показали сутність самих начальників, особливо коли в атестаційних відомостях появились результати їх знання законодавства та розумового інтелекту IQ –аж по 14 балів, в той час коли у відомостях простих оперативників, у яких і часу –то ніколи не було на підготовку чи бодай повторити законодавчі акти, були показники 65-80%. Чи звільнили таких керівників, та ні, перетасували ними подібно до "колоди карт", десь осіли в прикордонних відділках, ближче до митниць та різного роду схем та трафіків.
Правонаступники Дрогобицьких керманичів, як і всієї поліційної структури, так і не усвідомили нагальних проблем системи і того, що та система і їх запустить через жорнова, що спокій обернеться бичем та вдарить таки по них. Не дивлячись на регулярні заміни, вони вперто не хотіли бачити та усувати проблем. Все у них було добре, і бензин був, і служба йшла "добре", і ніби результат був не поганий (витискали останні краплі з потом і здоров’ям оперативників та слідчих), а служба далі продовжувала вскривати нариви та чиряки у гнилому тілі системи.
Так, під роздачу потрапила працівниця Ю., яка відмовилась від виконання вказівки начальства "скидатись" на бензин. Розплата прийшла досить швидко, службове розслідування, фальсифікація висновку, "комісія", дисциплінарне стягнення, а щоб не відстоювала правди. "Сиди тихо, бо взагалі вилетиш і до пенсії не дадуть доробити",- були поради інших працівників.
Окремі працівники таки далі не здавались, не хотіли бути "тупими рабами" системи та невігласів начальників.
На черговій зміні наряду СРПП уже у цьому 2020 році працівник Й. також відмовився здавати гроші на заправку патрульного автомобіля, бо увага!!! при заступленні на зміну, коли залишок бензину в баку на 2-х поділках, заставляли здавати наряд при наявності бензину на 3 поділки! Чисто Дрогобицьке ноу-хау, а може й не дрогобицьке, може івано-франківське, чи хмельницьке, вже по-правді і не знаю. Коли почув слова "Не подобається, звільняйся!", то в той же день подав рапорт і поклав посвідчення. "Товариші" по службі може й поспівчували, а може просто виявились боягузами, не дали належного опору. Лише один оперативник, дізнавшись про поданий рапорт, підійшов до Романа та потиснув його правильну та вірну руку.
Повернемось до Дрогобицьких оперативників, бо за останнього засланого стрийського заробітчанина-підполковника у роботі кримінального блоку не тільки не наступило жодного прориву, а заміна стрийчан на стрийчан продовжила курс падіння в нікуди. Правий був і його попередник С., коли видав філософську фразу: "Хлопці, не борзійте, не бунтуйте проти мене, краще не буде, бо прийде ще гірший дурень…, буде ще більше щемити". Та що там щемити, оперативники до цього уже й звикли, і до тупих вказівок і до відвертого хамства. А що заїжджому приблуді, аби день до вечора, а ще ввечері в 20.00год. зібрати особовий склад, дати циркуляр на ніч та довести "глобальні" проблеми нового начальства. Бачили хлопці за кілька років тих "нових" і "кращих", що вже й перестали реагувати на їх тупість.
А тепер щодо виразу "приїжджий приблуда", то мушу дати певне роз’яснення, а то може скластись враження, що автор не розуміє питань ротації чи очорнює теперішню поліцію. Аж ніяк ні, піднімаємо відкриті матеріали на ютубі за назвою "Безпредел стрийських ментів" за 2015 рік, де один з персонажів у розмові із колишнім стрийським опером О., ще недавнім керівником Дрогобицької кримінальної поліції, промовляє сакральну фразу: "Міліція моя професія, а по жизні я бродяга".
Ситуація в даний час не з кращих, відділ досить складний, а ще всякого роду активісти пхають всюди носа, різні громадські ради позасновували, у новій "реформованій" поліції, на їх думку, все не так. Дивлячись на викладені факти громадяни дійсно мають свою думку щодо роботи поліції і вправі вимагати покращення роботи. І годі когось переконувати в іншому. Але функціонування різних громадських рад, активістів доведено до абсурду. Будучи звичайними громадянами, не наділеними владними повноваженнями, "активісти" стали влізати в усі процеси, бо в своїй уяві задумали що вправі керувати поліцією.
А ще вони можуть вдарити слідчу, безпідставно із-за суперечки за межу з сусідом, викликавши на місце події слідчо-оперативну групу, бо вони … активісти! А той слідчий, бачите, їх не слухає, а діє згідно закону, а не за їх вказівками. Як же так, вони у громадських радах, вони …"головні"? Куди ж ми йдемо? Це не демократія. Нехай оті активісти з базару ще підуть в хірургію і заставлять наших шановних лікарів оперувати пацієнтів за їхніми інструкціями, що буде? Так і за юристів активісти взялись керувати складними правоохоронними органами, і без дипломів. А от вивчитись за 5 років на юриста, отримати ще й фах правоохоронця, зносити за ці роки кілька пар берців, пройти непросту муштру у Верещицькому спеціальному центрі та поступити на державну службу…, а куди там базар залишити.
Ніхто не задумується де ж корінь зла. А зло в самій існуючій поліційній системі, у якій із зміною назви та вивіски аж нічого не змінилась, в тому числі і для дрогобицьких служак, а її стан досягнув дна, по якому ще теліпається стара система, але самого дна боїться пробити, щоб і її начальників часом не змило.
Не розуміли ситуації в підпорядкованих підрозділах колишні керманичі Львівської обласної поліції, займаючи роль скоріше сторонніх байдужих споглядачів, а не дієвих керівників. А де взятись тим організаторським здібностям, коли в керівники потрапляють на посади без відповідної підготовки, та й академій ті люди не закінчували, але така тепер реальність. Чому так трапилось? Відповідь не проста і одним реченням відповісти складно: система до цього йшла, проблеми скупчувались, але не вирішувались.
Найбільша біда не в молоді, не в її працівниках, а в керівниках, бездарних, високомірних і неграмотних (як на 14% IQ). При досвідчених і моральних керівниках, у яких на першому місці людина і офіцерська честь, то і особовий склад добре працює і заставляти з-під палиці їх не потрібно, а ще коли поважають такого керівника, то і відношення в колективі зовсім інше і робота складається. А де немає честі, немає професійної етики, то немає і роботи, а є тупе цькування, доставання, шукання цвяха в одному потаємному місці, бо дуже вже не хочеться самому начальнику на подібний цвях прикластись. Це лише тінь системи, а не сама система, бо остання ще складніша.
Для відома дам коротку характеристику сучасного оперативного блоку-сектору кримінальної поліції Дрогобицького відділу поліції, бо населення вправі знати на що може надіятись та розраховувати у наш складний час.
За кілька років реформ кількість оперативників карного розшуку зменшилась за штатом з 24 до 11 працівників. Далі статистика ще більше не втішна. З тих, що залишились в строю 3 знаходяться під слідством та судом, з 2-х представників красивої статі одна працівниця в декретній відпустці (з переривами ніби з 2012 року), а 2-а оперативник на лікарняному перед декретною відпусткою. З працюючих, на підхваті на всі випадки поліційного життя 4-6 оперативників (бо постійно 2 чол. в добових нарядах слідчо-оперативних груп, а ще 2 після групи.
Звідси висновки:
1-й: припинити будь-які експерименти в підрозділах карного розшуку, повернути штатну чисельність та взяти курс на відновлення служби. Слід нарешті зрозуміти, що 4-6 оперативників не в стані забезпечити виконання функцій за 24 особи (до реформи кількість матеріалів була в 10 раз меншою).
2-й: необхідно терміново змінити порядок несення служби оперативниками, забезпечити елементарне нормування праці, в т.ч. і в СОГ, яка би дозволяли мати встановлений час на відпочинок. У 2018-2019 році опера заступали на чергування на 3-4-ту добу, тобто робота полягала, в основному, у круглодобових чергуваннях у слідчо-оперативних групах (в місяць 7-8 чергувань, всі суботи і неділі на роботі), а ще якось умудрялись робити показники розкриття злочинів.
3-й: неналежне законодавство про Національну поліцію, відомчі нормативні документи фактично закріпачили працівників, бо якийсь "спеціаліст"-профан вирішив бути мудріший за Конституцію та навіть за положення кодексу законів про працю, ввівши статті, що за понаднормову працю оплата не проводиться). Давно доведено фахівцями-психологами, що тактика "вижимання поту" після 2-х місяців стає неефективною, а надалі паралізує роботу.
4-й: повернути напрямок кадрової роботи від ефемерних складників до людини, дійти до проблем кожного працівника. Пріоритет поставити на пропагування здорових сил у підрозділах, а не прихованні проблем для угоди та тихого життя настановлених керівників. Саме провал кадрової політики і психологічної роботи серед особового складу, відсутність підготовки керівників середньої ланки привели до того, що значна частина молодих оперативників звільнилась, проявився брак резерву оперативних працівників на висунення на керівні посади (вперше за останні 10 років) у районні та міські підрозділи. Така ситуація привела до того, що середню ланку очолюють випадкові, непідготовлені "спеціалісти" типу стрийських "бродяг".
5-й: негайно упорядкувати статутні відносини у відділах поліції. Відновлення нестатутних відносин, відвертого хамства, цькувань та переслідувань за критику породили розвал служб, плинність кадрів, стали додатковим фактором звільнення молодого покоління. Випала ланка молоді, яку слід було готувати та резервувати на керівний середній склад.
"Сучасні" поліційні керівники, очевидно, геть деградували, коли відносяться до дипломованих юристів гірше зеків. І арештанти, не дивлячись, що вчинили кримінальні правопорушення, вони також люди, потребують досить фахового і професійного відношення, знання психології і т.д.
Як не дивуватись, коли Дрогобицькі керівники в 2019 році додумались відправити у конвой оперативників без спецзасобів з хворим на туберкульоз арештантом для доставки у Львівський слідчий ізолятор, але коли там хворого не прийняли з відкритою формою туберкульозу, то ще кілька годин вирішували, аж поки не завезли арештанта в Сихівську протитуберкульозну лікарню. Зійшло…Думаєте хлопцям обстеження зробили чи карантин пройшли, де там, повернулись до сімей з дітьми без будь-якої профілактики та залишились на одинці зі своїми проблемами.
А як бути з обов’язками керівників по виконанню Закону щодо створення безпечних умов праці?, таке в голові начальства не тримається, бо який ще у начальника може бути обов’язок, не йому їхати понад 100 км в одній кабінці з арештантом хворим на туберкульоз відкритої форми, а ще 2-3 години охороняти, допоки здали в лікарню. І що йому той опер з патрульним, вони виконавці, а не люди, а може таки чиїсь батьки, чоловіки. А хоча б маски купити працівникам на такі випадки конвою, та куди там, на це розуму бракло, бо не те iQ.
Але питання в іншому, чому юристи-оперативники стають простими конвоїрами, куди поділась спеціалізована служба зі спеціальною підготовкою, навиками конвоювання, прививками від кількох хворіб і т.д.? А тому, що її при ІТТ більше немає, як немає і при Львівському слідчому ізоляторі, десь поділась і конвойна рота… А раніше була, служба функціонувала за місячним графіком. Тепер автозак із СІЗО виїжджає у райони з одним водієм, конвой формують по потребі в МВ-РВ поліцейських відділків, без наказів і інструктажів. А далі, увага…., арештантів доставляють після завершення судових процесі до Львівського СІЗО в 22-23 год., поки здадуть "підопічних", то і до півночі доходить, а далі 3-4 конвоїри добираються до домівок за 100 км (в Дрогобич, Стрий, Трускавець) …. за власні кошти (а чи відомо керівникам поліції нічний тариф зі Львова).
До слова, ще більш визиваючий випадок, але з цієї тематики - нелюдяного відношення до підлеглих, нещодавно мав місце в одному з райвідділів міста Львова, коли начальник відділу відправив на місце події слідчо-оперативну групу в приміщення Львівської обласної протитуберкульозної лікарні. Правда, сам начальник потоптався на сходинках перед входом, дав цінні вказівки та відправив слідчого (жінку, матір 2-х дітей) та оперативника на кілька годин для проведення слідчих та оперативних заходів до палат із хворими на відкриту форму туберкульозу??? Розуму такому керівнику також бракло, бо в таких приміщеннях працівники СОГ повинні працювати у спецодязі, респіраторах, бахілах і т.д. Думаєте, ті працівники пройшли обстеження чи карантин, та ні повернулись у відділ поліції, а далі до своїх сімей з дітьми…як і у випадку з дрогобицьким конвоєм. Невже неможливо закупити в державних установах для СОГ, конвою та тримати під замком в черговій частині екіпіровку для наведених випадків.
Що стосується відношення до власних підлеглих оперативників та й інших працівників, то даруйте….Такі дрогобицько-стрийські підходи на блатному тюремному жаргоні характеризуються крайньою тупістю "покалякать". Щоб комусь не видалось, що опис є лірикою наведу конкретні, досить сумні приклади.
Так, в листопаді 2019 року один молодий оперативник З., який за 7 років служби заробив … хворобу, борги, кредити, бо "не вмів жити", не входив до "системи", не вмів і не хотів красти, не брався розводити злодіїв і наркоманів, не відбирав у нікого пилорам та кіосків на базарі, не видурював у наркомана квартири, а тихо, рік за роком робив свою справу, вдень і вночі в рейдах, на обшуках і в затриманнях, розслідував кримінальні провадження, бо потрапив під чудернацький експеримент із детективами, коли вдень працював як слідчий, а з вечора повертався до оперативної роботи, таки знову повернувся в карний розшук і … спіткнувся.
Не витримав молодий організм, який по суті йшов на знос. Під вечір, в групі з напарником, проводячи оперативні заходи, оперативник раптом присів і застогнав. Біда підкралась негадано. Ще недавно на тренуванні в спортзалі тиснув штангу вагою 120 кг, а тут біль скрутила у 2 погибелі, напарник злякано дивився на товариша і в розгубленості нічим не міг зарадити. Несподівана обставина вибила з колії обох. Думаєте машину чергову направили на допомогу? Аж ніяк ні, якось добрався в Дрогобицьку міську лікарню, невеличке обстеження, кілька уколів і поїхав додому, бо не звик хворіти.
Наступного дня кілька приступів і опер опинився в лікарні, тиждень-два, а покращення не приходило, консиліум лікарів запропонував хірургічну операцію. Коли відмовився, то відразу ж був виписаний як …."здоровий". Кілька днів служби, СОГ, нічні чергування таки добили опера, він опинився у Львівській обласній клінічній лікарні. За кілька тижнів львівські медики таки зуміли дати лад, частково справитись зі складною недугою, застосувавши нові технології та апаратуру. А далі працівнику закрили листок непрацездатності, не провели жодної відновлювальної терапії, необхідного курсу реабілітації, бо на це потрібні були значні кошти.
І тут появляється найбільш цинічні прояви поліцейської тупості, в скриншоті групового спілкування для підрозділу начальник СКП О., звертаючись до підлеглих, написав: "Зловіть того товариша та полікуйте йому нирки". А обласному начальнику на селекторній нараді, щоб прикрити своє тепле місце, приховати провали в організації роботи, заявив, що йому заважає "плідно" працювати один працівник, якого місяць не може вигнати!!! Міліцейсько-поліцейська тупість і цинізм закрила очі керівництву, ввела в оману й обласне начальство, яке не дуже стало всім цим розбиратись, бо раз оперативник не хоче працювати, у нього немає 2 місяці показників??, тому його слід ЗВІЛЬНИТИ.
Людина у віці 30 років втратила здоров’я, а кадри запропонували писати рапорт з проханням звільнити з поліції за власним бажанням. А може варто було спитати чи є у працівника кошти на лікування, платні оперативні літотрипсії. А ні, до цього і розуму бракло та й моралі не вистачило. Бо коли втратив здоров’я, то уже нікому не потрібен, а ще Ти не із системи, бо така система утримує тільки потрібних (тих, що під слідством і судом, хто давно себе скомпроментував), але байдужа до простих і незламних оперів.
Це якраз із області моралі, а ще із розділу Закону України "Про Національну поліцію", який містить пункти про соціальний захист, лікування, регулювання робочого часу і т.д., але це не для оперів. Не важливо чи у тих "воїнів світла" є сім’ї, маленькі діти, дружина в декретній відпустці…Ти ще й проси щоб Тебе система… звільнила, але не дай Боже через хворобу, як так, тоді ще й платити треба працівнику. Ні, краще дотиснути, нехай сам звільниться, нехай навіть через скорочення, головне щоб кадровики вчасно та гарно папірці свої поскладали, а може ще й по зірці за це під пенсію отримають.
Ну і для закінчення про повний упадок моралі в Дрогобицькому ВП та закінчити з оперативником. Бо якраз на його прикладі не потребує доведення теорема про те, що все розвивається в діалектиці і по спіралі і все повертається на круги свої. Рівно через 5 років після колишньої догани, також у день народження оперативнику зачитали наказ №700 ГУНП у Львівській області про накладання дисциплінарного покарання за …??? Так і не відомо за що, бо фактично біля 2-х місяців хворів та й нічого не міг нашкодити чи вчинити дисциплінарного проступку. Навіть пані кадровик ніби знітилась, коли зрозуміла, що наказ в цей день був таки не доречний, хоча б наступного дня. Це яскравий приклад для зневіри до служби.
Так, що вибір за керівництвом Національної поліції. Чи варто опера з 7-ми річним досвідом (а чи багато таких в Україні) роботи в Дрогобицькому ВП скоротити, а чи може 2 інспектори кадрів з великими зірками в районному підрозділі забагато. І хто ж придумав таке скорочення?, задля чого?, а ще посилатись у попередженні про скорочення штатів на неіснуючий наказ Національної поліції України, коли для Дрогобицького ВП реально бракує хоча б 3-5 оперативників, бо штати були скорочені більш ніж у 2 рази . Замість того, щоб добиватись хоча б повернення у штат кількох одиниць оперів (наголошую -не збільшення, а повернення на лад), обласні "реформатори" (п.Віконський В.В. з Ко) додумались про скорочення, можливо, це у їх уяві нова форма стабілізації криміногенної обстановки в дрогобицькому регіоні, а може шлях до покращення результатів розкриття.
Описане не зачепило і 10% негативу роботи Дрогобицької поліції, другу ледь приховану частину негативу висвітлили штабні працівники в цілому томі (біля 300 сторінок) висновку службового розслідування, але це для службового користування, а не для обнародування. Та й наказ про накладення дисциплінарного стягнення на 50% особового складу ще раз підтверджує правдивість багатьох описаних процесів. Питання в іншому, а що ж далі???
А далі питання сугубо до обласного львівського (п.Віконський В.В.) та київського (п.Клименко І.В.) керівництва: чи далі перетасовувати засмальцьовану колоду карт, призначати "нових" зі старої команди розформованих безників, кадровиків, дільничних, а може з числа підсудніх, чи привести кількох варяг –парашутистів з інших областей на кшталт "стрийських бродяг". А може… краще зруйнувати той осередок прогнилої команди з "системними" кадровиками, які були при всіх владах і дали можливість знищити стільки спеціалістів (понад 30 чол.) за останніх кілька років, бо в цьому не менша їх "заслуга".
Щодо реальних пропозицій, то запропонував би обласному керівництву переформатувати Дрогобицький відділ поліції, набрати людей за покликанням та тих, "не системних", які таки наважились протистояти системі, не дали себе скомпрометувати. А ще… порадив би звернутись із закликом до тих, відкинутих системою, запропонувати молоді повернутись з Польщі і Чехії, Швеції і Голандії, Італії і Німеччини ( звільнених) на рідну землю, можливо хто з них ще повірить і послужить державним інтересам, а коли б не декларувати чи обіцяти, а зробити крок на зустріч, хоча б у одному базовому Дрогобицькому відділі створити сучасні умови праці, взяти під опіку, нехай при браку фінансування та скупості матеріального забезпечення, показати турботу держави за своїх "воїнів світла" і що за державою Україна майбутнє.
А фіналом того може бути наступне :
далі в Дрогобич засилатимуть львівські, пустомитівські та стрийські авторитети і всілякі "кабанята", погоджувати з дрогобицькими смотрящими кирчеями та сибіряками, групи крадіїв-домушників, сканеристів і всяку нечисть, а не буде кому їх доганяти, блокувати машини та ставати на справжній бій, далі казатимуть оперативнику: "Ти чого туди поліз, ти мав характеристики привезти із Борислава слідчому і відео зняти з супермаркету (ред.. по крадіжках дітьми шоколадок), я що за тебе відповідати маю, тебе могли просто пристрелити!". Виявилось, що саме після тієї розмови і було прийнято рішення позбутись "неконтрольованого" оперативника, бо він ще чого затримає тих ….бандюків, а то перед стрийською "братвою" прийдеться відповідати.
Через кілька днів поступив рапорт від оперуповноваженого Дрогобицького ВП старшого лейтенанта поліції Д.(магістра права) на звільнення з рядів Національної поліції "за власним бажанням", підстава проста: більше неможливо нормальній людині працювати. Він ще не звільнений, але у кадровиків посади уже немає, бо черга тих, "колишніх і "системних" велика…, тому скорочення не відміняється. Обіцяні посади дільничних, ювенальної поліції нехай кадровики залишають "своїм".
Ще залишався останній і "не системний" оперативник З. (випускник юридичного факультету Львівського державного університету внутрішніх справ, колишній солдат Галицької бригади внутрішніх військ), а ще залишалось кілька днів до спливу 2-х місяців з дня оголошення про скорочення посади.
Залишався оперативник на роздоріжжі: здатись чи далі боротись, з ким: вітряними млинами, дрогобицько-львівськими бюрократами, прогнилою системою. Надія вмирає останньою, до звільнення залишалось кілька днів…
У кожного офіцера, а ще й оперативника своя шкала гідності і свій вимір офіцерської честі. Про дані перипетії були поінформовані і Міністр внутрішніх справ Аваков А.Б. і голова Національної поліції Клименко В.І. та й керівник поліції Львівщини п.Віконський В.В., але їм було байдуже до долі кількох оперативників, вони "про країну думають", "масштабами рулять", все приховали, навіть не допомогли депутатські запити із Верховної Ради.
А далі, далі життя продовжується, колишні оперативники подались у близьке і дальне закордоння з дипломами юристів, нічого, якось собі дають раду, бо дітей годувати треба, ні міністр, ні колишні керівники за них більше не потурбуються, бо і раніше цим не страждали. Але смуток та печаль на серці таки залишилась, стільки життя і здоров’я вкладено, стільки недоспаних ночей, а все марно… бо система "рехвормується", а точніше – летить у тар-тарари…
Отож бо, панове Міністре, панове Клименко В.І. та Віконський В.В.
Далі буде.
