Вовча зграя чи стая шулік
Євген Ясюра
місто Львів
З давніх давен відомо, що політика, з її закулісними та підкилимними іграми, продажними політиканами, жорсткими інструментами стала символом зла і біди для народів. Аж ніяк не винятком є Україна з її добрим, простим, надто довірливим народом. Ще з часів радянської держави українці вірили своїм керманичам, вірили у світле майбутнє, яке здавалось ось-ось уже не загорами, а те світле і щасливе чомусь не приходило, а наставали все скрутніші та більш непевні часи. Життя ставало все складнішим, люди жили ще своєю наївною надією, або навіть тішились десь у куточку крадькома під вибори, що виберуть кращих і що життя зміниться, а того… Месії так і не було. Раз по раз запитували себе чи то нарід так згрішив, чи вже така доля приготовлена Всевишнім. Важкий хрест випав на долю галицьких українців. Більше 300 років польського панування, біля 150 років австрійського та австро-угорського правління, війни, знову польське панування, а ще війни, прихід "визволителів" з червоними прапорами, роки терору, трагедія німецької окупації, знову десятиліття большевицького терору (про складне життя галицьких українців періоду 19-20 століття, лихоліття війн і більшовицького терору, боротьбу за незалежність у книзі автора "Нашестя московітів або гірка правда довжиною у 100 літ", вид. Посвіт, Дрогобич,2020).
Народ все більше і більше втрачав віру, більшість вважала за спосіб життя пристосуватись до існуючих умов, хіба лише одиниці відчайдух не полишали надії та боротьби за незалежну і самостійну Україну.
Звершилось…, настав доленосний 1991 рік, окрилений народ підняв голови, дух переповнювала радість від того, що нарешті дочекались своєї держави. Десь глибоко у серці була тривога, а чи це правда, а чи зможемо самостійно керувати такою великою 55-ти мільйонною країною, а чи не повернуть комуняки колесо історії назад. Різне було за роки незалежності, насправді боротьба за справжню незалежність за останні 30-ть років і не вщухала, надалі тривала в політичних колах, боротьба ідей, боротьба інтелекту, боротьба за культуру, мову, віру.
А була і інша, спершу і не зрозуміла пересічному українцю боротьба, це-боротьба за владу, фінансові потоки і природні ресурси. Ця боротьба була значно гостріша, найбільш цинічна і жорстока. Час від часу (в часи відсутності інтернету та засобів бездротової комунікації) лунали постріли в різних куточках держави, зароджувались злочинні клани, які стали захоплювати і ділити те, що було створено всім народом.
Одні захоплювали заводи і фабрики, другі "сідали" на фінансові потоки. Сильніші та більш жорстокіші відстрілювали слабших. У непрості 90-ті хвилі злочинності стали пронизувати суспільство, державні інституції .
Під виглядом широкомасштабної приватизації, за чисто російським сценарієм, розробленим злочинним політикумом Російської Федерації (Чубайсом і Ко), при підтримці і за участі міжнародних радників, з таким же мавпуванням в Україні, на найбільші об’єкти економіки накидались, як вовчі зграї, угрупування бандюків, економічних аферистів-пройдисвітів. Кращі, потужніші і найбільш рентабельні економічні комплекси були передані найближчому оточенню політичної верхівки, на які претендували некороновані зграї зміцнілих організованих злочинних угрупувань (ОЗУ). Значна частина економічних об"єктів (заводів, фабрик, енергетичних компаній) була продана, а далі цілеспрямовано знищена за вказівкою ФСБ російським капіталом, бо московія не могла допустити успішного розвитку нашої країни. Боротьба за переділ уже вкраденого у народу не припиняється до сих пір. Вчорашні шахраї, злодії перейшли у ранг коронованих олігархів, влізли у політику, створили і фінансують численні партії. Головне- щоб не втратити владу, не втратити вплив на політичну ситуацію, зберегти за собою награбоване.
Боротьба за ресурси, фінансові потоки, жадоба до збагачення привела до протистояння цілих політичних кланів.
Українці дуже терплячий народ, але і вони не витримали знущань прогресуючого режиму Януковича і вийшли на протест, який отримав назву Помаранчевої революції. Протистояння бізнесових коаліцій всередині "помаранчевої" команди у 2005-2008 роках, нестримна жага до надмірного збагачення кинула країну у вир нових перипетій та передачі влади донецькому злочинному клану, який за 3 роки став перетворюватись у неконтрольованого монстра.
Друга революція, смерть Небесної сотні і 2-а невдача. До влади прийшов черговий клан ненаситних і жадібних злодюг, який кинув народ у біду і злидні, у три рази знецінились гроші і виросли ціни, більше 10 разів зросли тарифи на газ, в 5 разів на електроенергію. Можна було б дати якийсь відсоток та скидку на те, що потрібно було в державі акумулювати кошти на війну з московією. Але де там, монополістичні монстри стали ще більшими злодіями, ніж олігархи часів президента втікача. Упровадження міжнародних схем типу Ротердам+ стали способом та механізмом викачування останніх заощаджень українців, а викрадені кошти виводились в офшори, а не на благо країни. Було зруйновано біля 100 банків, а більша частина активів виведена в банки Великої Британії, купівлю нерухомості в США, Італії, Іспанії. З найпотужнішого банку країни виведено біля 10 млрд. доларів. Для наймасштабнішого викачування коштів з народу команда попереднього президента Порошенка придумала та незаконно створила для цього спеціальний інструмент під назвою НКРЕКП, "завдяки" якому за 5 років викачала з заощаджень українців все, що могла.
Найбільш цинічним стало те, що всі ці антинародні схеми проводились під патріотичними лозунгами для захисту країни, розбудови армії, стримування загрози московії.
Бездарне керівництво армією, призначення на найвищі державні посади кумів, любих друзів ледь не обернулось непоправною трагедією для держави. Непродумані перемир’я, відсутність стратегії, жадоба олігархів до наживи привели до втрати значної частини території і промислового потенціалу країни. Поразки на фронті призвели до оточення та знищення цілих українських підрозділів. На 6 років Україну було втягнуто у війну. Намагання вести контрабандні зносини з ворогом, проводити політику замирювання, торгувати "на крові" призвело до втрати бойового духу в армії. Ми отримали на роки зону замороженого конфлікту по типу Придністров"я.
Правління команди Порошенка породило апатію народу до державних інституцій, створило підґрунтя для появи нового дітища та творіння олігархічного спруту за назвою "Слуга народу". Українці в черговий раз "купились" на красиві лозунги боротьби з корупцією , всезагального добробуту, швидкого завершення війни, необхідності нових політичних облич, розвитку і процвітання. Голову людям "забили" обіцянками про швидке створенням 1 млн. робочих місць, ростом ВВП до 40% та іншою цинічною брехнею.
Без будь-якої організаційної структури партії одна олігархічна команда шляхом задіяння всіх медіа та грошових ресурсів, внаслідок війни компрматів здолала іншу, ще ніби-то на словах досить патріотичну, українського спрямування, яка ще таки була популярна серед західної частини країни, нашвидкоруч сформувала монобільшість, яка взяла на себе всю повноту влади, яка стала в турбо-режимі втілювати у життя всі забаганки того ж крупного капіталу, серед яких найбільше зло –продаж української землі. Найбільш дивним стало те, що ніби-то ворогуючі клани досить «дружньо» і спільно подолали опір української меншості в парламенті , бо обидва злочинні угрупування-синдикати бажали втілити ідею як позбавити українців одвічної власності- ЗЕМЛІ (про земельні афери у Галичині більш детально викладено у циклі повістей автора "Одна правда, земля батьків і дідів наших", "Батьківська нива", "Децентралізація навиворіт" та ін.).
До влади прийшли вчорашні клоуни, актори, візажисти, ресторатори…. і багато людей інших спеціальностей, які не мають елементарного поняття ні в управлінні державою, ні у законотворчій діяльності, які за півтора року кинули країну в хаос невизначеності і анархії.
На найвищих щаблях влади на посадах міністрів опинились люди, які прямо називали себе розумово відсталими, які відкрито насміхались над президентом. В парламент потрапили "спеціалісти" по терміновому виклику повій і неадеквати.
На генеральські посади в спецслужби стали призначати продюсерів, завгоспів, людей без військових звань та які навіть не проходили служби в армії, а то і відвертих ворогів держави. Держава і суспільство потерпають від щотижневих скандалів і заморочок.
Упродовж останнього тижня суспільство на всіх медіа-ресурсах обговорює черговий розумовий "запльот" від президента про проведення опитування у день проведення виборів.
Наяву повна неадекватність вищого ешелону влади. А пропагування питання про легалізацію марихуани свідчить про нездорові потреби та порушення психічного мислення у очільників офісу президента та й самого гаранта.
Вище керівництво держави, подібно, втратило зв’язок із реальністю, навіть не зважає на стрімке поширення пандемії коронавірусу. Складається враження, що значна кількість провладної парламентської більшості та й інші очільники держави перебувають у тривалій фрустрації, викликаній дією психотропних чи інших сильнодіючих речовин (навіть не смішно дивитись поширений відео-ролик за участю народного депутата Миколи Тищенка із салону автомобіля- це відображення неприродної тупості). А ще його хотіли пустити на дипломатичні перемовини в ТКГ!!! Йой…, кажуть на Заході.
Готуємось до чергових, хоча і місцевих виборів. З таким набором "слуг народу" для українців повний абзац. Можливо, хоча б на рівні місцевого самоврядування щось таки вдасться унормувати, як жити, як вести господарку, комунальне господарство. Бо ж нам вирішувати як дітей відправляти у школу, як виховувати, бо час тих …., видається, таки достроково пройде і кане глибо в лету, а покоління має зростати, здобувати ази патріотичного виховання, не спотвореної ідеології гей-орієнтації чи наркозалежності, що нам намагається у черговий раз "впарити" олігархічний істеблішмент (щоб краще і спокійніше управляти і красти), а адекватного розвитку, християнського виховання та збереження традиційних сімейних цінностей українських родин. Тільки таким чином можна вибратись із анархії, хаосу та покласти край галопуючій ідіотії.
Вибори…. Кругом білборди великі і малі, на них самовдоволено красуються кандидати та кандидатки в депутати, претенденти на крісла очільників громад. А скільки тих бордів тільки на Львівщині, скільки коштів потрачено, та це мільярдні статки в межах країни. Спитаєте для чого? Відповідь проста: викидаються мільярди щоб утримати владу, далі грабувати той нещасний народ, останню одежину зняти та обідрати як ту липку, бо їм нові яхти, вілли та палаци бельгійських королів та лордів подавай. А ще земля родюча з лісами і Карпатами українцям віками належить, то треба забрати, бо їм все мало та й мало. Чи вкладається ця реклама в здоровий глузд і чи повірять тепер українці тим красуням і красавцям, у вишиванках і краватках, які продались олігархам, які при владі, великим і трохи меншим злодіям, які і собі рвуться до влади, накупили їм афіш розмальованих, а ті невігласи того і не розуміють, що їх використовують, тішаться наївні, селфі роблять та чваняться перед знайомими які вони важні та значні. Глянеш оком і бачиш як злетілись на ті біл-борди нікчемні як стая шулік, які все щось лепечуть, гигочуть, брешуть та брешуть. А ще для пущої важности багато з них відростили собі бороди, подібно на москвофілів 1900-1910-х років минулого століття, бо немає чим більше похизуватись. А панянки до вишиванок навішали ладних коралів, диви як на виданні, бодай хоч навчилися борщ варити, а нє, то хоче державою керувати.
А ще модно, коли з тими нікими наїжджають зі столиці всякі "спеціалісти" від політики, здебільшого такі ж брехливі та цинічні політикани, які наступного дня поза виборами про той нарід уже і не згадають.
Я вже досить прожив і світу побачив чимало, і кілька країн Європи бачив, і Росію з полудневими республіками з’їздив уздовж і впоперек, від Кольського півострова і до азійських окраїн, побував в пустелі за далеким Безмеїном та крайнім на карті південним містечком Ферюза. Босоніж ходив на пляжах Криму і Аджарії, звідав гостинності грузинів, туркменів і іншого доброго люду. Та в Росії бачив як простий люд страждає та терпить.
"Я не бачив, щоб праведний був покинутим або щоб його діти просили хліба. Він завжди щедро позичає іншим, і діти його будуть благословенні. Успадкують праведні землю і повік будуть жити на ній. … А нащадки неправедних будуть вигублені" (пс. Давида, 25-29).
А для роздумів українців, а що більше болить у душі, то для застереження моїх дорогих земляків –галичан дам декілька порад до тих виборів:
- Українські землі, дороги, узбіччя заполонили афіші багатьох пройдисвітів, брехунів, а також відвертих ворогів, серед яких ще й чимало представників "руського міра", таких собі вовків в овечих шкурах.
- Не обирайте за біл-бордами, афішами, газетами, прокламаціями, брехливими промовами і обіцянками, обирайте по справах і поклику розуму.
- Всі ці гроші на мільйонні тиражі, борди – вкрадені у Вас, дорогі українці, з Ваших зарплат, пенсій, з Ваших украдених заводів, шахт, з газових свердловин, із Вашої землі.
- Багато з колишніх політиканів рвуться знову до влади, вони хочуть засісти на фінансові потоки великих міст, обласних центрів. Бо це підготовка до можливих наступних дочасних парламентських та навіть і президентських виборів. А ще треба вспіти … накрасти, відмити, зібрати кошти на ті, наступні вибори. Вони думають, що в українців коротка пам’ять, згадайте, хто блокував українські дороги, наш славетний Львів і не давав вивозити сміття. Хіба це справи не колишнього Президента Порошенка і його свити? Дуже вже йому заважав керувати незалежний голова партії "Самопоміч" та міський голова Садовий А.І. з його політичною силою у Верховній Раді, навіть посадою Прем’єра хотіли купити, спокуса була велика, але не вийшло.
- У свої вояжі п. Порошенко П. хвалить львів’ян і громаду міста, але хає його мера, бо має свої розрахунки на свого ставленика, який з усіх медіа-каналів лиє бруд на діючого міського голову, а ще привіз собі на поміч такого собі стратега-революціонера, екс-міністра, екс-прокурора, який байки розповідає та мізки втирає галичанам.
- Ще львів’яни могли б робити ставку на політика, учасника АТО, екс-депутата ВР Кошулинського. Але попри відсутність досвіду управління мегаполісом та падіння рейтингів партії "Свобода", всі потуги будуть, напевно, марні. Решта ілюзорні кандидати, без будь-яких серйозних рейтингів і перспектив на посаду міського голови Львова.
Р.s.
Я ніколи не був шанувальником Садового А.І., ніколи не був у його партії, не працював у мерії, він не ангел і крил у нього не бачив, але він державник і господар, іноді впертий, іноді дипломат, доказав це своєю багаторічною працею. А доказом його мудрости і стратегії є європейське місто, яким ми пишаємось і до якого їдуть мільйони людей з усього світу.
Львів –це моє місто, місто моїх дітей. Цей райський куток землі не можна віддати в руки пройдисвітам з глобальними амбіціями жадних олігархів.
Дорогі львів’яни та мешканці області –виборці до Львівської ОТГ, не будьте байдужими, не дайте вкрасти Ваш голос, прийдіть 25 жовтня 2020 року на виборчі дільниці і зробіть свій вибір, задля дітей і внуків.
