Як лавка вуйка Йосифа імперію Ахметова рятувала
У галицькому селі Лішня, що на Дрогобиччині, є такий мікрорайон Новосілки, відомий ще з часів династії Габсбургів. Живуть тут добрі і кмітливі люди, не без галицького гумору. За совітів була одна вулиця, яка носила назву Новосільської, а за України вулиця стала за прізвищем письменника Коцюбинського. Ще на зорі незалежної державності місцевий мешканець Йосиф змайстрував потужну лавку на 2-х металічних швелерах, які вкопав глибо в землю, бо будучи добрим господарем, до своєї праці завжди відносився серйозно і добросовісно. Роки минали, у 80-х роках державне підприємство зв’язку у селі провело телефонну лінію. Так трапилось, що один дерев’яний стовп встановили біля огорожі господаря Йосифа. А щоб стовп добре тримався, то ще й встановили другий- підпирач. Йшли роки, десятиліття, на селі телефони працювали, стовпи тримали зв’язок, аж тут дрогобицьке державне підприємство "Укртелеком" у процесі приватизації перейшло у власність пана Ріната Ахметова.
Все було б то нічого, але штат колишнього дрогобицького зв’язку скоротили більше чим у 10 разів, потужну техніку (крани, трактори, машини, механізми) розпродали, на ремонт ліній техніки не зосталось, та й стовпи на вулиці Коцюбинського зістарілись, як і місцеві мешканці, та похилились. Одного стовпа біля цвинтаря, якось з клопотом, таки підперли бетонним підпирачем, а от біля вуйка Йосифа трапилась оказія- стовп почав хилитись разом із підпирачем.
Мешканці як могли утримували стовпа, камені підкладали, але земля уже не витримувала, все просідала, а з нею і стовп. Коли стовп добре нахилився, то вперся у вуйкову давню ще совітську лавку, яка була дуже важна для селян. На тій лавці присідав перехожий, коли йшов з поля (середина вулиці), чи то місцеві сільські тітки з вуйками збирались на «чорну раду», так жартома називали сільські посиденьки, на яких обговорювали найважливіші державні питання (від рішень партійних з’їздів, до останніх питань децентралізації та крадіжі навколишніх земель). Та зараз лавка стала небезпечною, над нею нависли 2 стовпи, які ніби розізлились на місцевий люд, мабуть, за невтішні політичні прогнози. А ще біда стала для цілого села, бо по тій вулиці йде дорога на цвинтар і катафалк боїться проїжджати, а ще місцевий священник з небезпекою провадить похоронну процесію та з тривогою споглядає на ті стовпи, які враз можуть добавити ще кілька небіжчиків.
Одна лавка вуйка Йосифа, яка від часу також похилилась, таки уберегла частинку імперії пана Ахметова від сорому та руйнування, а ще уберегла телефонно-інтернетну лінію.
Можливо Рінату Леонідичу і не до лішнянських стовпів, але новосілківці мають надію, що керівництво телекому оцінить старання вуйка Йосифа, його працьовиті руки та вклад лавки у підтримці імперії, а може й нового стовпа встановлять, а ще б пасувало і нову лавку, бо похилилась таки під стовпом, може не таку як у парках Дрогобича, але потужну, бо може коли ще треба буде підтримати такого ж стовпа, бо то ж для громади.
