Про українське судочинство.
Почну здалека. Народився я в часи Хрущова. Юність моя пройшла за Брежнєва. Коли служив в СА ( так було написано на погонах, не плутати з охоронними загонами Рема) поховали Брежнєва і Андропова. Доречі, Андропов - остання надія гебні і їх сексотів.
Після армії закінчив університет, поки вчився сконав Черненко, а Горбачову лишився останній рік царювання. Хочу сказати про моє враження від студентів юрфаку того часу, або платні, або династичні, або колишні воїни-інтернаціоналісти. Мрія кожного з них була служба в КДБ, у крайньому випадку в МВД.
Після закінчення університету, рік пропрацював і Україна отримала незалежність, яку я чекав і сприйняв усім серцем. В 2019 році, саме перед виборами президента я вирішив , через суд добитися справедливості: повернути собі не виплачені мені заробітної плати державним проектним інститутом за 3,5 місяця+відпускні при звільненні . Сьогодні отримав рішення суді Святошинського районного суду міста Києва, суддя Петренко. Мені відмовили. Питання: чому? Рішення не аргументовано, багато логічних похибок. За рішенням мені прийшлось їхати самому, поштою переслати у них не було часу і коштів, а пройшло два місяці. А я сплатив всі судові збори. Питання: навіщо ми утримаємо такі суди? Вони отримують пожиттєве утримання за рахунок наших податків! Держава в смартфоні, електронний суд - всі ці добрі ідеї дискредетують юристи з юридичних династій, коріння, яких сягають в соціалістично-совкову юристпруденцію, звідти їх корупційність.
Закони в наший країні пишуть юристи, щоб потім тлумачення ціх законів і саме судочинство капіталізувати на свою користь.
Так, який сенс українцям утримувати таких суддів, фінансувати судові установи, якщо знев вони зневажають їх громадянські права?
