Відбудова України
Євген Ясюра
(правник, історик, дослідник)
Не варто ділити шкуру ще не вбитого ведмедя
Ранком, поспішаючи у справах, прочитав статтю "Кабмін представив план відновлення України вартістю $750 мільярдів". Будучи обмеженим у часі, закинув коротенький допис на ЦН:
"Для аналізу цієї програми відновлення потрібен певний час, але те, що наглядово кинулось в очі- це повний абсурд, направлений на розпилення коштів. На сектор економіки 50 млрд., а на логістику -120-160 млрд. І це з усіх 750 млрд. доларів??? Це жах. Таких стратегів-економістів треба гнати подалі від уряду".
Протягом дня появилась єдина адекватна стаття наукового керівника Українського інституту економічного лідерства Ярослава Романчука " Аналіз «Плану відновлення України. Відновлення старих порядків- це не відновлення економіки».
Не вдаючись в переказ чи витяги з чужої статті, яка є у вільному доступі, спробую подати свою точку зору, бо зранку подав критичний посил у бік уряду.
Для адекватності ситуації хочу наголосити, що в країні війна, на жаль, чітких критеріїв її завершення чи самозаспокоєння аж ніяк немає, особливо після залишення Сіверодонецька, Лисичанська, не зачіпаючи ще більш зруйнований Маріуполь.
Але будемо виходити з того, що українська армія при міжнародній підтримці здолає ворога.
Навіть дивно, що осторонь цієї теми на даному етапі залишаються опозиційні політики, які очевидно, ще не зрозуміли небезпеки такого анонсованого міжнародного плану- а коли дати більш точне визначення " афери століття міжнародного масштабу».
Давно у світовому співтоваристві на різних рівнях анонсувалась необхідність розробки плану "Маршалла" для України у відновленні її в повоєнний період.
Це аксіома, з якої таки потрібно виходити, але, як мені видається, ще не час її озвучувати, а тим більше подавати у такому вигляді. Скоріше за все, подача такого плану розрахована на те, як відреагує опозиція, громадськість, світова спільнота.
Поважний економіст Ярослав Романчук з його статтею виглядає більше дипломатом, ніж економістом, бо його висновки виглядають дуже вже толлерантними, що у перекладі на більш просту і зрозумілу мову виглядають приблизно так: шановні, ви що економіки ніколи не вивчали, так не можна робити, це не план, а комбінація абсурдів, хіба міжнародні інституції згідні таке проковтнути? А де там Україна?
Приблизно такий висновок зробив автор.
А далі по суті плану "Шмигаля енд Ко", бо планом Маршалла його назвати аж ніяк не можна.
Не вдаючись в економічні критерії різних індексів, бюрократичних визначень, цілком стає зрозумілим, що шлях України з відбудови і інтеграція у європейську економічну співдружність повинен мати певні ступені, періоди чи пріоритети. А подані мега проекти (програми) - це ніщо інше як лобістські псевдо проекти, бюрократичне замилення мега корупції, яку нашій державі таки прийдеться здолати, коли завчасно не буде вжито запобіжних заходів.
Друге питання: а чи в стані буде Україна протягом 10 років освоїти омріяні кошти, і чому саме 750 млрд. доларів, а не 500 млрд. чи не 1 трлн. доларів?
Однозначно- велике Ні !!!
Чи достатньо буде після війни в Україні трудових ресурсів, економічних потужностей, дороговартісних механізмів для будівництва та запуску багатомільярдних технологій? Очевидно, що ні. Після війни для мегапроектів буде брак трудових ресурсів. Це однозначно.
Україна таке «потягнути» не зможе, а ніхто такого упроваджувати і не збирається, бо у плані відсутні пункти масштабного відновлення чи будівництва сучасних економічних стратегічних потужностей: холдингів, заводів, комбінатів машинобудівної галузі, рудної, металургійної, титанової і ін. галузей промисловості. А може їх не потрібно? Якщо з точки зору європейських бюрократів, то їх в Україні не потрібно, бо це виникнуть новітні конкурентноспроможні гіганти на світовому ринку. Європа скоріше дасть гроші за «планом» на зелену енергетику, екологію і т.д., але щоб ми не розвивались…
Пригадайте ті скупі по 500 млн. дол. чи навіть по 1,1 млрд дол. під різні і не завжди вигідні умови і різні програми.
Але як зробити щоб їх таки освоїти і як забезпечити ті «пріоритети», які принесуть найбільший прибуток (читати відкати) для правлячої верхівки, а не для держави?
Відповідь напрошується сама, як у схемах з «великим крадівництвом», все розпишуть на так звані угоди (з символічними тендерами чи без них), по зарано погодженому сценарію із завезеними європейськими бюрократами компаніями, а далі в державі почнуться нові клопоти: безробіття, наслідки війни, десятки тисяч інвалідів, незадоволення владою і усі ті проблеми, про які зараз, поки що, влада навіть боїться говорити.
А це обов'язково відбудеться: повернення мільйонів українців (біженців), які втратили житло, роботу, повернення військових до домівок з досвідом воювати, відчуття нової несправедливості, поствоєєний синдром, вимоги до влади прозвітувати за всі прорахунки до і під час війни, нові вибори і нові протистояння і …..
Такого допустити не маємо права.
Повоєнний план відбудови України повинен (по пріоритетах):
1)Забезпечити відбудову, реконструкцію чи будівництво нових стратегічних заводів, промислових комплексів (нафтопереробної, нафто- і газо-добувної, великої машинобудівної промисловості) у всіх регіонах для забезпечення усієї країни,
2)Відбудова оборонної промисловості (патронний завод, завод з випуску снарядів і високоточних ракет, відбудова заводів «Луч», інших КБ за окремим оборонним планом),
3)Списання світовими фінансовими інституціями всіх кредитних боргів та зобов'язань України, 4)Нарощування видобутку нафти і газу (відновлення спеціального стратегічного підприємства - долотного заводу для буріння нафтових і газових свердловин).
5)Відновлення залізниць і морських (річкових) портів,
6)Відновлення шахт львівсько-волинського басейну, донбасу, ТЕЦ.
7)Відновлення і будівництво жилого фонду. Це буде дуже складно. Для цього потрібно буде задіяти сотні тисяч українців, це їх руками при належному міжнародному фінансуванні, з використанням західних технологій, механізмів (це не хрущовських кабінок, а європейського житла), бо там українці все це побачили.
8)Відновлення і перезапуск агровиробництва, якому повинно передувати масштабне розмінування територій,
9)відновлення країни як житниці Європи та ін. країн.
10-30)інші найважливіші економічні і соціальні проекти,
31) екопроекти,
32)-882) модерні стартапи, якщо залишаться кошти,
883) на 5 флагманських спортивних мегапроекти і т.д.
Ось так будемо виходити на довоєнний рівенень, а далі, після завершення будівництва і запуску потужних гігантів індустрії зможемо впевнено крокувати до світового співтовариства.
Це аксіома для уряду, бо це повинен бути план відновлення України, це для українців, а не для корупціонерів, міжнародних «бюрократів», соросят, різного роду лібертаріанців (так дуже чемно, щоб без образ).
Такий приблизний план, без належної підготовки, без фінансових розрахунків, без участі в його складанні 2500 фахівців європейського рівня, а інакше ніяк, інакше Україні уготована участь країни навіть не 3-го, а 4-го світу- сировинного колоніального європейського чи навіть міжнародного придатку.
А коли ще більш серйозно, то подібний план відновлення України повинен бути дитям не якигось чиновників-урядовців, чи не дай Боже з теперішнього президентського офісу, а видатних професорів і академіків у галузі економіки, політики, моральних авторитетів суспільства.
Такий план не може подаватись і бути затверджений підкилимно.
Для цього, можливо прийдеться ще й скликати Національні Збори або З'їзд громад, а можливо, що життя приведе до інших форм, які ще нікому й не відомі, але аж ніяк не олігархічними групами під вивіскою Верховної Ради.
То ж думай-те, урядовці, чиновники з офісу Президента, з українцями не варто жартувати, особливо в час війни.
Віримо в Україну і її народ, у Збройні сили України.
