Щодо змін у сфері надрокористування: негативна практика застосування
Щодо змін у сфері надрокористування: негативна практика застосування
Анонсовані зміни до законодавства у сфері надрокористування містять багато неузгодженостей, оскільки відсутній механізм реалізації певних норм.
Деякі з них тягнуть за собою певний негатив з точки зору дотримання державних інтересів.
По-перше, у мене викликає велике здивування, як ці зміни з точки зору юридичної техніки були пропущені, враховуючи необхідність погодження Міністерства юстиції України та Головного науково-експертного управління Верховної Ради України.
Кодифікація передбачає систематизацію нормативних актів шляхом зведення правових норм, які містяться в різних законодавчих актах, в одній сфері.
Кодекс носить рамочний характер. Конкретизація відбувається в підзаконних нормативних документах, оскільки потребує систематичного оновлення та внесення змін.
Таку структуру мають законодавчі акти всіх європейських країн. Основу було закладено в період післякласичного римського права.
Анонсована кодексом «революція» в частині відображення в одному законодавчому «всіх дотичних документів» не знайшла свого реального відображення.
Кодекс досі не враховує положення Закону України «Про угоди про розподіл продукції», Закону України «Про нафту і газ», норми податкового законодавства, земельного тощо.
Натомість, на рівні Закону прописано … вимоги до пакету документів, який подається для отримання дозволу, а також регламентація процедури їх розгляду.
Стаття 4 змін до КУ про надра передбачає право громадян на отримання відповідно до закону частини доходу державного бюджету від рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Проте не прописаний механізм реалізації такого права. Норма є недіючою.
З проекту закону виключено погодження надання надр у користування із органами місцевого самоврядування (містились у статті 9 та 10 КУ про надра). Раніше для уникнення зловживань було передбачено можливість надання дозволу за мовчазною згодою. Відповідне погодження передбачало можливість укладення угод про соціально-економічне партнерство для того, аби висунути інвестору певні обов'язки перед територіальною громадою. Таким чином було дотримано баланс державних інтересів та приватних інвестицій. На даний час права громади знівельовано. Це не сприяє дотриманню інтересів територіальних громад, оскільки наявні випадки продажу спеціальних дозволів на території, де розміщені, наприклад, житлові будинки.
Також Закон передбачає можливість відчуження права користування надрами.
Методика, за якою здійснюється оцінка такого права відсутня, що тягне за собою корупційні ризики. Сама суть норми суперечить статті 4 Кодексу України про надра, відповідно до якої надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними.
Також такий підхід не узгоджується зі статтею 5 Директиви 94/22/ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС «Про умови надання та використання дозволів на пошук, розвідування та видобуток вуглеводнів», якою встановлюються критерії для надання дозволів, незалежно від способів набуття прав на користування надрами.
Також Кодекс передбачає можливість так званого «розподілу» родовища із подальшим відчуженням. Це апріорі неможливо з геологічної точки зору. Нафтогазоносне родовище поділу не підлягає. Щодо інших видів корисних копалин - тільки до моменту початки розробки. Тому ця норма викликає особливе занепокоєння.
Зміни до Кодексу передбачають остаточний розвал інституту експертизи та оцінки запасів в країні, оскільки надають можливість передачі такого права будь-якій установі без критеріїв, яким вона має відповідати. Оскільки установа може бути недержавною, а відповідальність фактично відсутня, об'єктивність такої оцінки лишається за кадром.
В цьому контексті викликає питання щодо непроведеної оптимізації державних установ сфери надрокористування з метою утворення відповідних регіональних відділів.
Також очевидною є недоцільність включення норми, відповідно до якої право користування надрами зупиняється виключно в судовому порядку з точки зору часових рамок вжиття заходів реагування.
Важко уявити собі фізичну особу - порушника, щодо якого рішення про застосування запобіжного заходу приймалось би роками.
Судове вирішення питання є доцільним щодо припинення права користування надрами шляхом анулювання дозволу, що мною власне і було запроваджено.
Практика анулювання спеціальних дозволів на користування надрами через суд була запроваджена в Держгеонадрах за моєю ініціативою під час керівництва Юридичним управлінням Держгеонадр, оскільки мала місце негативна судова практика в частині анулювання спеціальних дозволів в позасудовому порядку.
В Кодексі не визначено критеріїв, за якими приймається рішення щодо надання термінів для усунення порушень з боку надрокористувача (відповідні строки надаються за ініціативою органів геологічного контролю та встановлюються наказом служби), тривалість строків, періодичніть винесення на розгляд дорадчого органу, скільки разів можуть ці строки продовжуватись, а в яких випадках все ж таки приймається рішення щодо зупинення дії дозволу. Зазначене є недоліком та утворює корупційні ризики, не сприяє залученню інвестицій в галузь та захисту державницької позиції.
Щодо російського капіталу в Україні. В Кодексі чітко прописано, що користувачами надр не можуть бути фізичні та юридичні особи, що пов'язані із державою-агресором, а також підсанкційні особи. В той же час у разі зупинення або анулювання таких дозволів повністю упущена геологічна частина щодо раціонального користування надрами.
Також в Кодексі міститься положення, відповідно до якого ці позиції не застосовуються до юридичних осіб, акції яких допущені до торгів на іноземних фондових біржах згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (крім юридичних осіб, які є резидентами держави-агресора).
Така норма не продубльована постановою КМУ від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації», а отже, скоріш є виключенням для сфери надрокористування.
Такі подвійні стандарти є сумнівними та потребують ретельного аналізу з точки зору дотримання інтересів національної безпеки.
