Основні внутрішні та зовнішні чинники в інформаційній сфері
На даний час, розвиток війни між росією та Україною, у т.ч. гібридно-інформаційної, свідчить про посилення проведення спеціальних інформаційних операцій російськими пропагандистськими центрами, контрольованими спеціальними службами агресора, які спрямовані на формування та доведення дезінформаційних повідомлень для російської цільової аудиторії, а також створення опосередкованого впливу на український сегмент інформаційного простору щодо висвітлення поточної інформаційної повістки, через функціонування державних ЗМІ агресора, а також розгалуженої мережі підконтрольних електронних інформаційних ресурсів.
Побудова внутрішньої інформаційної повістки російської сторони вказує на систематичне, цілеспрямоване використання відверто недостовірної, фейкової інформації, а також свідчить про спроби приховати (відбілити) факти вчинення агресором військових злочинів на території України. Інформаційно-психологічні операції агресора, покликані перш за все на створення передумов до зниження рівня довіри «колективного заходу» до України, а також створення ворожого ставлення з боку російської аудиторії до українців як нації.
Загалом, тенденція розвитку оперативної обстановки дозволяє виокремити наступні внутрішні та зовнішні чинники в інформаційній сфері, які впливають на стан державної безпеки.
Зокрема, можливо відзначити наступні внутрішні чинники, які утворились внаслідок воєнної агресії РФ, розпочатої 24 лютого 2022 року:
- виникнення так званого «інформаційного вакууму» на деокупованих територіях нашої держави, що становить собою брак інформаційного забезпечення місцевого населення внаслідок відсутності електроживлення, інтернету та відповідно унеможливлення поширення роботи електронних ЗМІ, а також припинення діяльності друкованих періодичних видань тощо;
- значне посилення інформаційного впливу у західних областях України (прикордонних районах) з боку румунських, угорських, польських та білоруських ЗМІ, що викликане організаційно-технічними проблемами та технологічними змінами в українському медіапросторі (у 2020 році провідними медіа-холдингами проведене кодування супутникового сигналу 23 провідних телеканалів), слабким покриттям цифрової ефірної мережі наземного телебачення стандарту DVB-T2, яке, подекуди, становить лише 75-85% території (Миколаївська, Херсонська, Чернігівська, Закарпатська обл. тощо), широкою доступністю некодованого мовлення російських супутникових телеканалів («Первый канал», «Россия 1», «Россия 2», «Россия 24», «НТВ», «Звезда» тощо), потужністю та якістю цифрових сигналів російських та східноєвропейських ТРО, поширення практики отримання телевізійних послуг через мережу Інтернет (технології IPTV та ОТТ);
- зміна власників юридичних осіб, які мають ліцензії на супутникове або ефірне багатоканальне мовлення, вихід на ринок медіа нових гравців - компаній із складною структурою власності, отримання ними ліцензій від Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, та їх подальша медійна діяльність в напрямку впливу на потенційне електоральне поле;
- спроби олігархічних груп вплинути на процеси розбудови загальнонаціональної мережі цифрового мовлення МХ-7, встановлення над ним контролю, формування невигідних умов його функціонування з перспективою подальшого виведення зазначеного мультиплексу з-під впливу держави;
- низька щільність покриття ефірним цифровим мовленням прикордонних територій України сприяє зростанню подальшого впливу сусідніх держав в інформаційній сфері та створює позиції формування впливу на громадську думку жителів відповідних територій, у т.ч. в середовищі етнічних меншин;
- зниження рівня самоокупності вітчизняних засобів масової інформації, що у перспективі потребує фінансової допомоги (у т.ч за рахунок державного бюджету або міжнародних грантів). Втрата спроможностей вітчизняних ЗМІ, може призвести до їх заміщення «псевдоукраїнським» та, як наслідок, - втрати частини інформаційного простору. Зазначена ситуація в регіональних ЗМІ найбільш чутливо може вплинути на стан державної безпеки в інформаційні сфері в прикордонних регіонах;
- відтік трудових кадрів (виїзд за кордон, мобілізація військовозобов'язаних, участь у добровільних формуваннях, волонтерських рухах тощо), що призвело до переходу на скорочений графік роботи;
- значне зменшення передплати та, як наслідок, замовлень на друк друкованих видань, що негативним чином позначилося на діяльності підприємств видавничо-поліграфічної галузі;
- суттєве зменшення комерційного використання суб'єктів зовнішньої реклами (60% всієї зовнішньої реклами становить соціальна реклама);
- тенденція до збільшення кількості підписників Telegram-каналів, як альтернативного джерела отримання інформації, інсайдерських новин, можливості долучення до спільнот яких об'єднують спільні інтереси в т.ч. ідеологічного характеру або з протиправними намірами. Анонімність адміністрування інформаційного ресурсу призводить до спрощеної можливості використання Telegram-каналів у протиправній діяльності спецслужбами країни-агресора;
- реалізація у вітчизняному сегменті мережі Інтернет інформаційно-психологічних операцій спецслужб рф, спрямованих на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в Україні, дискредитацію нашої держави на міжнародному рівні, делегітимізацію її державних інституцій та представників влади.
Також, слід виокремити наступні зовнішні чинники:
- запровадження на території рф антиукраїнського проекту В.Медведчука «Інша Україна» («Другая Украина», розпочато наприкінці 2022 року, з січня 2023 року проект активно «розкручується» передусім у російських соцмережах і на політичних (інформаційних) майданчиках організованих на території росії) діяльність якого спрямована на поширення антиукраїнських настроїв (19 липня ц.р. в Будинку російського зарубіжжя ім.Солженицина (м.Москва) проведено круглий стіл «Українська русофобія, джерела та механізми подоланя»). На офіційному сайті організації зазначається, що основою для обговорення цієї теми стала стаття В.Медведчука «Дві України, як нова політична реальність»);
- блокування українського медіа-контенту на тимчасово окупованих територіях Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областях, відсутність покриття теле- та радіосигналу, української друкованої продукції, блокування українських онлайн-ресурсів та соціальних мереж, припинення функціонування українських операторів мобільного зв'язку та провайдерів програмного забезпечення, призвело до повної інформаційної ізоляції регіонів, що унеможливлює ефективну ментальну інтеграцію населення регіонів після їх звільнення від російської окупації;
- використання рф окремих представників іноземних ЗМІ, а також представників місії ОБСЄ, з числа громадян рф, діяльність яких спрямована на збір і узагальнення інформації щодо внутрішніх процесів, які відбуваються в нашій державі, з подальшим їх оприлюдненням у ЗМІ в упередженому, тенденційному, викривленому контексті, спрямованому на дискредитацію нашої держави в очах міжнародної спільноти та загострення суспільно-політичної обстановки в середині країни;
- використання державою-агресором на території України «неофіційних» представництв російських медіа-структур, а також окремих функціонерів (журналістів-фрілансерів, відеооператорів тощо), за допомогою яких забезпечується підготовка та поширення антиукраїнського пропагандистського контенту у ЗМІ держави-агресора.
Серед потенційних чинників, які прогнозовано впливатимуть на розвиток оперативної обстановки за основними напрямами службової діяльності Управління слід виділити наступні:
- ввезення, виготовлення та розповсюдження друкованої продукції, поширення, у тому числі через мережу Інтернет, матеріалів антиукраїнського, проросійського спрямування, підтримка т.зв. «Л/ДНР», «ХНР», «ЗНР», у т.ч. реанімація інших проектів «нових народних республік»;
- проведення спеціальних інформаційних операцій, спрямованих на інтернаціоналізацію придністровського конфлікту, загострення ситуації навколо т.зв. «Придністровської Молдавської Республіки», особливо напередодні проведення президентських виборів у Молдові у 2024 році;
- інформаційний тиск з боку рф, рб, Угорщини, ідеологічно-пропагандистської діяльності «русинських організацій», видання і розповсюдження друкованої продукції з відвертими антиукраїнськими та антидержавними випадами, «наукових праць» історичного характеру, в яких робляться спроби обґрунтувати відокремленість окремих регіонів від України;
З метою ефективного виконання завдань у сфері медіа, покладених на СБ України, мінімізації факторів, що сприяють поширенню пропаганди країною-агресором та її сателітами, а також розбудови функціональної системи виявлення та протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам Україні в інформаційній сфері, розробки та реалізації заходів контрпропагадистського характеру, враховуючи законодавчі новели, передбачені ЗУ «Про медіа», пропонується:
- активізувати гласні і негласні важелі впливу на медійне середовище, базованих на комплексному поєднанні контррозвідувальних, адміністративно-правових, кримінально-процесуальних та попереджувально-профілактичних інструментах їх забезпечення, із одночасним розширенням офіційних (через прес-службу) та негласних (шляхом проведення ІПСО) комунікативних можливостей спецслужби;
- посилити адміністративно-правовий механізм впливу на порушників законодавства у сфері медіа, з урахуванням розширених повноважень Нацради, за контррозвідувального супроводу ДЗНД процесу ліцензування та реєстрації суб'єктів, моніторингу діяльності та притягнення до відповідальності ліцензіатів і реєстрантів;
- посилити механізми отримання відповідних первинних даних (в т.ч. можливостями ДКІБ) щодо загроз державній безпеці у сфері медіа, у т.ч. шляхом технічного моніторингу, проникнення, зламу тощо, здійснювані на каналах поширення відповідного контенту в мережі Інтернет (сервіси відеохостингу, соціальні мережі, канали блогерів у популярних месенджерах тощо), за відповідного визначення «зон відповідальності» підрозділів.
- активізувати та посилити формування дієвого негласного апарату на об'єктах оперативного забезпечення, проведення попереджувально-профілактичної роботи, спрямованої на мінімізацію та нівелювання деструктивного інформаційного впливу закордонних та вітчизняних структур на розвиток політичної та соціально-економічної ситуації в країні;
- в рамках роботи за контррозвідувальними та оперативно-розшуковими справами, посилити вивчення об'єктів оперативної зацікавленості, забезпечити постійний оперативний контроль за їх діями та діями їх зв'язків для документування протиправних намірів;
- активізувати заходи із виявлення, попередження та недопущення розповсюдження через засоби масової інформації матеріалів із закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, розпалювання міжнаціональних та міжконфесійних конфліктів, пропаганди війни, культу насильства, жорстокості, поширення інструкцій терористичного змісту та інших матеріалів, що можуть зашкодити національній інформаційній сфері України;
- посилити моніторинг процесів, що відбуваються в інформаційній, політичній, економічній, соціальній та інших сферах для виявлення спроб маніпулювання суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації;
- активізувати та посилити заходи з виявлення та контролю за діяльністю іноземців - представників медіасередовища (в першу чергу громадян країни-агресора), які співпрацюють із іноземними спецслужбами, спроб залучення до протиправної діяльності (пропаганди сепаратизму, державної зради та ін.) громадян України, з метою своєчасного проведення відповідної профілактично-роз'яснювальної роботи, вжиття заходів щодо скорочення термінів їх перебування або заборони виїзду в Україну.
