Наша мобілізація
Мій похід до територіального центру комплектування розпочався 2 травня 2024 року. Як свідомий громадянин, хоча зізнаюся, трохи наївний, я вирішив добровільно піти до ТЦК, сподіваючись, що все буде організовано чітко і справедливо. Зі здоров'ям у мене не найкраща ситуація: з дитинства - хронічна виразка, а кілька років тому був перелом хребта. На момент звернення у мене не було військового квитка, лише приписне посвідчення.
Перший контакт із системою залишив гірке почуття - скрізь брехня, від майора до жінок у кабінках. Складається враження, ніби вони ненавидять усіх чоловіків, які приходять сюди. Вся процедура тривала близько трьох місяців і складалася з регулярних відвідувань ТЦК для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). У неврологічному відділенні обласної лікарні мені видали висновок про заборону фізичних навантажень. На ВЛК поставили діагноз "ст. 76в". Наступним лікарем був психіатр, але через емоційну нестабільність я "начудив", і мене відправили на додаткове обстеження до Глевахи. Це місце можна порівняти із в'язницею, де перебуванню обов'язково відводять мінімум три тижні. Про свій досвід у психлікарні я навіть міг би написати книгу.
Через 21 день мене виписали зі словами: "Здоровий як кабан!" При цьому видали спеціальну довідку для ТЦК, яка фіксує, скільки часу я перебував на обстеженні, а основні результати вони передають самостійно. Наступного дня після виписки я відправився до ТЦК. Черговий повідомив, що мене поки не викликають і попросив "зачекати дзвінка". Я намагався пояснити, що потребую офіційного документа для роботи, який вони зобов'язані видати, але мене послали. Зрештою вирішив більше не ходити й чекати дзвінка.
Два місяці минули без жодних новин, а потім мене все ж таки запросили до ТЦК. Там зустрів двох знайомих із психлікарні: один мав проблеми із серцем - задишку при фізичному навантаженні, другий був епілептиком із дитинства. Усіх нас посадили в актовому залі на кілька годин, а потім перевезли в "скотовозці" для завершення проходження ВЛК. На той момент я вже успішно отримав бронювання, однак із лікарів залишалося пройти психіатра та терапевта.
Психіатр цього разу був інший і пожартував про мої три тижні "відпустки". Терапевт навідріз відмовився навіть читати виписки про моє хронічне захворювання. В результаті завершили наше ВЛК і повернули до ТЦК. Моїх спільників з психлікарні вручили бойові повістки через десять днів - епілептика і сердечника. Це просто абсурд!
На сьогоднішній день у мене попередньо діагностували передраковий стан, наша система нас береже !!!
