Про мобілізацію та встановлення чітких термінів служби. Погляд з армії
Чи все у нас гаразд із суспільним договором? Влада і суспільство, влада і військовослужбовці, влада і родичі військовослужбовців, влада і заброньовані. Очевидно, що не все гаразд.
Я належу до тих, хто в лютому 2022-го став на захист країни, і продовжую нести цей тягар і по сьогодні. Я як і тисячі військових щодня запитую себе - коли для мене це закінчиться. А якщо війна продовжиться ще на 10 років - мене ніхто не мінятиме, я продовжу нести цей тягар ще 10 років? А як мої рідні - я їх бачитиму лише двічі на рік? Це життя чи існування?
В нашій країні, на превеликий жаль, відсутній приклад успішного ветерана. Суспільство не бачить прикладу військовослужбовця, який повертається у цивільне життя достойним способом, не через звільнення по сімейним підставам (постійні догляди за рідними, троє дітей, смерть братів, сестер на війні тощо) чи за станом здоров'я.
Я бачу, що з мотивацією наповнювати армію у нас величезні проблеми. Чіткі терміни служби, приклади успішного повернення ветерана у цивільне життя - це те, що точно дасть поштовх цивільним громадянам приєднуватись до Сил оборони України.
Чи можна забезпечити чіткі терміни служби під час такої, як зараз, повномасштабної війни? Так, впевнений, можна. Чи потрібно для цього зменшувати мобілізаційний вік? Ні, не потрібно.
Буваючи двічі на рік вдома, на сьогодні бачу дуже і дуже великий чомусь невикористаний мобілізаційний ресурс.
Що можна зробити, щоб з однієї сторони збільшити темпи мобілізації, а з іншої - виснажені добровольці могли повернутись до родин, а при потребі через певний час знову повернуться до війська?
Бачу це так:
1. Мобілізація економіки. Жодні бруківки, дитячі майданчики, метро на Виноградар, інше марнотратне тилове витрачання бюджетних коштів. Без чого можна обійтись, бо питання суверенітету, територіальної цілісності на сьогодні є важливішим. Всі вивільнені бюджетні кошти (державні і комунальні) спрямувати на РЕБ, дрони, боєприпаси, техніку тощо.
2. Винести на засідання Ставки Головнокомандувача питання про збільшення обсягів мобілізації громадян до сил оборони країни. Треба за 3-6 міс. 2025 року збільшити чисельність ЗСУ принаймні на 250 тис. чоловік, щоб укомплектувати діючі бригади на 80-90%, створити резерв кожному командиру корпусу (принаймні, одна резервна бригада, щоб у разі прориву ворога на ділянці смуги відповідальності корпусу мати належні резерви). У 2026 році щоб дати можливість звільнитись виснаженим мобілізованим можливо треба буде мобілізувати додатково 400-500 тисяч.
3. Переглянути систему бронювання, скасувати постанову Кабміну про бронювання, прийняту в січні 2023 року, яка блокує і заважає проведенню в країні загальної мобілізації. Вибачте, у нас в країні загальна мобілізація, а не часткова. Які 900 тисяч заброньованих? Складається враження, що у нас часткова мобілізація. В мене немає жодних питань до критичної інфраструктури - рятувальники, поліція, що розслідує злочини, забезпечує правопорядок на вулиці, ремонтники електроенергії, водоканалу, вулькопрофільні фахівці атомної, теплової енергетики, частина медичного персоналу, виробники товарів, робіт, послуг для потреб оборони тощо. Але до доцільності бронювання багатьох заброньованих є питання, і навіть дуже великі питання. До кінця війни треба забронювати дійсно критичну інфраструктуру, бронювання на 6-12 міс. - для всіх інших, і саме друга категорія може бути мобілізована при потребі.
4. Підготовка заброньованих, які заброньовані не до кінця воєнного стану, до військової служби. Так, саме так. До прикладу, три місяці працюєш на цивільній роботі - далі на місяць їдеш у навчальний центр, де готуєшся до військової служби за двома ВОС - 100 (Стрілець), і друга - на вибір (оператор БПЛА, навідник тощо). Знову повертаєшся з навчального центру на роботу і так далі - поки такого заброньованого не мобілізують.
5. Офіційне опитування (анкетування) в армії щодо того, хто готовий звільнитись через 48 місяців безперервної служби під час дії воєнного стану. Після анкетування військових інформація систематизується у командуваннях родів військ. Командування родів військ буде знати, хто наприклад вже у березні 2026 року після 48 місяців служби під час воєнного стану, подасть рапорти на звільнення, скільки потрібно буде наприклад, на березень 2026 років підготувати нових військовослужбовців за кожним ВОС.
6. Рішення Верховної Ради України про право на звільнення зі служби, якщо прослужив 48 місяців після введення воєнного стану, з правом держави повернути у військо звільненого в запас через 24 місяці у разі критичної ситуації на полі бою, яка загрожує втраті суверенітету (треба прописати в законі такі критерії).
7. Особливий соцпакет для військовослужбовців, які і через 48 місяців безперервної служби після введення воєнного стану продовжать службу. Наприклад, 80% знижки на комунальні послуги. Також, якщо у березні 2026 року, як прослужив 48 місяців після введення воєнного стану, підписуєш контракт на рік - отримуєш підйомну допомогу 200 тис.грн, контракт на два роки - отримуєш 300 тис.грн., контракт на три роки - отримуєш 400 тис.грн. Так, впевнений, значна частина з тих, хто набуде право на звільнення за ''законом про чіткі терміни служби'' продовжать службу за покликом серця. Але матеріальна складова стимулу теж має важливе значення. Може не бути на це коштів? Будуть, кошти знайдуться за рахунок скорочення багатомільйонних зарплат, премій керівників держпідприємств)))
Найголовнішим я вважаю це саме збільшити чисельність Збройних Сил за рахунок зменшення кількості заброньованих. Так, розумію, питання чутливе. Треба, щоб працювала економіка, сплачувались до бюджету податки, збори.
Але саме збільшення чисельності Збройних Сил дозволить встановити чіткі терміни служби, зменшити напругу в родинах військовослужбовців.
Я прихильник того, що через військову службу має пройти якомога більша кількість військовозобов'язаних - почергово. Кожен відчуватиме, що це таке, і кожен в країні розумітиме на власному прикладі, на прикладі своїх рідних що це таке декілька років бути на службі, за сотні кілометрів від рідного дому, батьків, дружин, дітей.
Треба буде, щоб через військову службу пройшло 4-5 мільйонів військовозобов'язаних. Значить - пройдуть, але почергово. Якщо і далі служити повинні одні і ті самі - це шлях в нікуди, це шлях в прірву. Деморалізація військового - до нічого доброго не призведе.
Вибачте, я і побратими дуже і дуже багато років віддали захисту країни. А в цей час створена каста заброньованих, які нерідко свідомо змінювали по три-чотири місця роботи, щоб тільки не бути мобілізованими.
Чому одні військовозобов'язані живуть повноцінним життям зі своїми родинами, з п'ятиденним робочим тижнем, а військовослужбовці, значна частина яких добровільно стала на захист країни, роками продовжують існувати (саме так, існувати, а не жити).
Я з радістю повернусь через 48 місяців безперервної служби під час дії воєнного стану на свою цивільну роботу, з п'ятиденним робочим тижнем. А моє місце в армії має зайняти вчорашній заброньований, бронь з якого треба зняти. Але заброньований, який прийде на моє місце, вже буде мати належну первинну військову підготовку. Бо я впевнений, поки людина заброньована її треба готувати до військової служби в навчальних центрах, на полігонах.
Ольга Решетилова - Уповноважена Президента України з прав військовослужбовців та їх родин гарно висловилась: "І коли суспільство до нас приходить і вимагає чіткі терміни служби, то йому варто дати собі відповідь на запитання: а що ми зробили, щоб звільнити тих людей, які стільки років на межі своїх можливостей, не бачачи свої сім'ї, дітей і так далі, воюють за нас?".
Захист України - це обов'язок усіх військовозобов'язаних. І цей обов'язок потрібно рівномірно розділити між ними. Це обов'язок держави це забезпечити. Ми соціальна держава - так записано в Конституції України!
І як це стане реальністю, можна буде сказати, що суспільний договір між владою і суспільством, владою і військовослужбовцями, між владою і родинами військовослужбовців, укладено.
