Львівські податківці
У невеликому українському містечку, розташованому у мальовничій Львівській області, спалахнув скандал, який сколихнув місцеве населення. Основною дійовою особою цієї цікавої історії став керівник Головного управління Державної податкової служби України - Нікітюк Микола Вікторович. Його заступник Ганюк Руслан Володимирович виявився його правою рукою в тіньовому світі корупції, який глибоко вкоренився в системі.
Микола Вікторович був відомий усім як високопрофесійний керівник, який знав про податкові закони як ніхто інший. Однак його талант використовувався не для блага народу, а для створення складних схем, що дозволяють йому збагачуватися за рахунок простих громадян.
Одним із перших кроків до збагачення було створення фіктивних компаній, які нібито надавали бухгалтерські послуги. Вони реєстрували ці компанії на підставних осіб та наполягали на тому, що всім підприємствам в області необхідно "замовити" ці послуги, щоб уникнути податкових перевірок та штрафів. Насправді ж вони лише привласнювали гроші, що перебувають в обороті, не надаючи жодних реальних послуг.
Крім цього, вони розпочали активну співпрацю з деякими місцевими будівельниками та підрядниками. Розробивши схему, вони пропонували бізнесменам, що за певну плату вони можуть "забезпечити" проходження перевірок та мінімізацію податкових відрахувань. При цьому сам тиск з боку служби, яку очолювали, використовувався як інструмент шантажу. Наприклад, якщо у когось виникали проблеми з податками, Нікітюк міг пообіцяти "врегулювання" за певну суму, заробляючи таким чином на страху своїх жертв.
Однією з найприбутковіших схем було створення «податкових амністій» для компаній, які не могли або не хотіли сплачувати податкові відрахування. Під приводом того, що вони збирають інформацію для покращення податкової політики, Нікітюк та Ганюк обманювали підприємців, пропонуючи їм заплатити фіксовану суму, яка «забезпечувала» їм захист від податкових перевірок та штрафів. Насправді ці амністії жодним чином юридично не зобов'язували державні органи, і на практиці все залишалося на колишньому місці.
Тим часом, Нікітюк також використав свої зв'язки в уряді для отримання доступу до державних контрактів. Він просив відкати від фірм, які виграли тендери виконання державних послуг. Кожне вигравання тендеру оберталося значними виплатами йому та Ганюку під різними приводами, такими як послуги консультування або надання інформації, за що не проводилося жодних реальних робіт.
Примітно, що багато власників львівських підприємств не хотіли миритися зі свавіллям та шантажем. Один із них, власник невеликого кафе, зважився на ризикований крок - він зібрав докази злочинної діяльності Микитюка та Ганюка. Виходячи з його планів, це мало зупинити корупційну машину, але наслідки були несподіваними. Нікітюк та Ганюк швидко дізналися про наміри бізнесмена та застосували свої схеми тиску, закривши йому рота. Інспектори розпочали часті перевірки його бізнесу. Кафе почало втрачати прибуток, і в результаті закрилося… Такі «браві» податківці…
У чиновників преміальна нерухомість, у кожного по кілька квартир, у тому числі за кордоном. Елітний автопарк, дорогий одяг та аксесуари. Загалом вони собі ні в чому не відмовляють, бо знають, що їм ніхто й нічого не зробить.
