Рецидив після 20+ років ув’язнення: дані, що руйнують стереотипи про «небезпечних довічників»

Автор:  Запилаєва Ганна

Дискусія про доцільність перегляду довгих та довічних строків ув'язнення зазвичай супроводжується страхом: «А що, як звільнений знову вчинить тяжкий злочин?» Цей аргумент десятиліттями гальмував розвиток гуманітарних реформ у пенітенціарній системі. Проте статистика з різних юрисдикцій - від Луїзіани й Каліфорнії до Філадельфії та Великої Британії - показує протилежне: люди, які відбули у в'язниці понад 20 років і виходять у зрілому віці після ретельного відбору, практично не становлять загрози для суспільства. Рівень повторних злочинів у цій групі коливається в межах 0-3% за три роки, що радикально відрізняється від загальнонаціональних показників рецидиву.

Ці дані змушують переосмислити не лише ефективність довічного покарання, а й базові принципи кримінальної політики: чи справді суспільна безпека залежить від безстрокового утримання людей у тюрмах, чи, навпаки, від виваженого підходу до звільнення та соціальної підтримки тих, хто вже відбув більшу частину життя за ґратами.

Дані з різних юрисдикцій збігаються: серед людей, звільнених після дуже тривалих строків (20 років і більше) - особливо довічників, які виходять за рішенням ради з умовно-дострокового звільнення (УДЗ) у зрілому віці, - рівень рецидиву надзвичайно низький і непорівнянний із типовими показниками серед усіх звільнених із в'язниць. Найнадійніші масиви даних (Луїзіана, Каліфорнія, Філадельфія для «juvenile lifers») показують від ~0-3% нових засуджень за 3 роки спостереження і нульовий або майже нульовий рівень нових тяжких насильницьких злочинів. Це різко контрастує з загальними рівнями рецидиву серед усіх колишніх ув'язнених.

Як вимірюють рецидив і чому це важливо

Показники рецидиву різняться: повторний арешт (rearrest), нове засудження (reconviction), повернення до в'язниці (включно з технічними порушеннями нагляду). Для коректних порівнянь важливо враховувати склад вибірки, період спостереження і вік при звільненні. Загальнонаціональні дані США (наприклад, для когорти 2012 року) показують високі рівні повторного арешту (71% протягом 5 років), але вони не відображають специфіки вузької групи тих, хто відбув 20+ років і виходить у зрілому віці після ретельного відбору.

Що показують дослідження довгострокових ув'язнених (20+ років)Луїзіана: когорти зі стажем 20+ років

Дослідження CAPER (LSU) аналізувало дві групи:

Act 790 - особи з призначеним строком ≥30 років, які відбули ≥20 років і були старші 45 років на момент звільнення;

група помилуваних (часто колишні довічники).

Ключові результати:

У когорті Act 790 3-річний загальний рецидив (включно з техпорушеннями) - 11,2%, 5-річний - 19,8%.

Для засуджених за вбивство другого ступеня за 5 років: ~2% - лише техпорушення, нових злочинів - 0%.

Чим довший відбутий строк, тим нижчий рецидив: серед тих, хто відбув >26 років, рецидив «практично нульовий».

Каліфорнія: довічники і рішення Ради з УДЗ

Офіційний звіт BPH/CDCR (2018-2019 рр.): серед невизначено засуджених (переважно довічники) 3-річний рівень нових засуджень - 2,2%; за програмою «elderly parole» - 2,4%. Більшість цієї когорти фактично відбула 20-29 років, ще 21,5% - 30+ років.

Раніше (CDCR, 2013-2014 рр.): серед 510 довічників, звільнених за УДЗ, 3-річний загальний рецидив - 3,1%, а нові тяжкі злочини проти особи - 0,6%.

Дослідження Стенфорда: серед 860 звільнених убивць (середній строк відбуття - близько 20 років) менше 1% повернулися до в'язниці за нові злочини; нових убивств - 0.

Філадельфія: «juvenile lifers» після десятиліть у в'язниці

Після рішень Верховного суду США про «juvenile lifers» у Філадельфії багато хто був звільнений після десятиліть ув'язнення. Два дослідження (2020, 2022) показали ~1% рецидиву (нові засудження), що відповідає закономірності «старіють - перестають злочинити».

Порівняння з «фоном»

Загалом по США (усі звільнені): 5-річний rearrest для когорти 2012 року - ~71% (BJS). Але це не стосується групи з 20+ роками.

Англія і Уельс: для дорослих, звільнених після <12 місяців ув'язнення, рецидив протягом року - 56,9%, а після ≥12 місяців - 19,2%. Чим довший строк і старший вік на момент виходу, тим нижчий рецидив.

Чому рецидив низький після 20+ років

Вік і «крива злочинності»
Ймовірність злочинної поведінки різко падає після 30-40 років. Більшість виходить після 20-30 років відбутого строку у віці 45+.

Жорсткий відбір перед УДЗ
Ради з умовно-дострокового звільнення пропускають лише тих, хто демонструє мінімальний ризик. Це робить вибірку значно «безпечнішою» за середню.

Довжина строку як фактор «зрілості»
Дослідження у федеральній системі США показують: чим довший строк (60-120+ місяців), тим нижча ймовірність рецидиву - завдяки віку, відбору і «спеціальному утримуючому ефекту».

Висновки для політики

Громадська безпека і УДЗ сумісні. Досвід Каліфорнії та Філадельфії свідчить: при зрілому віці та селективному підході повторні тяжкі злочини надзвичайно рідкісні (≤1% за 3 роки).

Раціональний розподіл ресурсів. Підтримка інтеграції (житло, документи, медицина, робота) коштує дешевше, ніж десятиліття ув'язнення, при мінімальному ризику для суспільства.

Старші та довгострокові засуджені - пріоритет для перегляду справ. Дані «elderly parole» і «juvenile lifers» підтверджують безпечність таких рішень.

Ключові джерела

CAPER/LSU (Луїзіана, 20+ років, 45+ років).

CDCR/BPH (Каліфорнія, довічники, 20-30+ відбутих років).

Стенфорд: <1% рецидиву серед 860 звільнених убивць (≈20 років у в'язниці).

Філадельфія (juvenile lifers): ~1% нових засуджень.

Загальний фон (США, Велика Британія): високі показники рецидиву після коротких строків.

USSC (федеральна система): довші строки = нижча ймовірність рецидиву.