Цифри не брешуть. Чи все-таки брешуть?
Це історія про те, як цифри в декларації можуть бути чеснішими, ніж людина, яка їх заповнює, і як скромний поліцейський із крихітною квартирою та старою машиною за тисячу гривень примудряється керувати тінями цілої області.
Дмитро Заремба, нині заступник начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області, а раніше начальник управління превентивної діяльності, розпочав свій шлях не з кабінетів і звітів, а з площі в Сумах у 2014 році, коли він, ще старший лейтенант у важкому бронежилеті, стояв у першій шерензі й відчував, як гумова дубинка глухо б'є по чужих спинах. Саме тоді, серед криків і гарі, він виніс для себе залізне правило: справжня влада - не в тій руці, яка завдає удару, а в тій, яка призначає час і місце для цього удару, залишаючись чистою й невидимою. І він почав будувати свою кар'єру як архітектор, а не як солдат.
До 2023 року його офіційне життя було зразком скромності: у декларації значилися 668 тисяч гривень зарплати, якісь мізерні 8 тисяч доходу від оренди майна, тисяча соціальних виплат і трохи більше наступного року - 675 тисяч зарплати, 7,5 тисячі орендних надходжень, тисяча соцвиплат і 2,5 тисячі додаткового блага від Сумської обласної військової адміністрації, яка, мабуть, вирішила відзначити його лояльність символічним подарунком. Його дружина Наталя, за документами, працювала в ТОВ «АЛЬФА-ЗАБАВ», отримуючи 483 тисячі гривень, а також тисячу національного кешбеку - мізерні копійки порівняно з тим, що реально осідало в сімейному бюджеті.
Разом вони задекларували готівкою 155 тисяч у нього та 120 тисяч у неї, накопичених за минулий рік, що для звичайної родини в Сумах виглядало б цілком розумною подушкою безпеки, якби не одна деталь: на ці скромні заощадження вони примудрялися утримувати спільну квартиру площею 36 квадратних метрів, два гектари землі в Рожестві Лебединської громади та десять соток у Сумах, а також садовий будинок у 71 квадратний метр із дванадцятьма сотками землі в Садівській громаді, який був придбаний дружиною у 2023 році за сміховинні 32 тисячі гривень - ціна, за яку в кращі часи можна було купити лише старий сарай без даху, але ніяк не повноцінну будівлю з ділянкою, а різниця в сотні тисяч, яка пішла справжньому продавцеві, просто не існувала в паперах, розчинившись у готівкових потоках, які ніколи не потраплять до податкових реєстрів.
І звісно, автомобіль Chevrolet Captiva 2008 року випуску, що перебуває на обліку з 2022 року й оцінений у декларації в тисячу гривень, - ціна, за яку зараз не купиш навіть комплект покришок на цей автомобіль, а реальна його вартість у ті роки сягала як мінімум трьох-чотирьох тисяч доларів, і різниця ця стала першим серйозним «чорним» бонусом від місцевого автодилера, якому Заремба, тоді ще начальник превентивної діяльності, допоміг закрити перевірку щодо викраденого мікроавтобуса без зайвих питань до VIN-кодів.
Але справжньою машиною для заробляння мільйонів була не залізна, а бюрократична, і будувалася вона на трьох китах: дозволах, страхах і земельних ділянках. Будучи заступником начальника ГУНП, Заремба тримає у своїх руках усі ниточки, що ведуть до ліцензій на зброю, торгівлю спиртним, роботу ринків і навіть дрібних СТО, і кожен бізнесмен в області знає, що якщо хочеш працювати спокійно - краще заглянути до нього на вогник. Саме так він вибудував систему негласних «патентів на тишу»: великий м'ясокомбінат, який зливає відходи в місцеву річку, платить йому щомісяця по п'ять тисяч доларів за те, щоб екологічна інспекція раптово втрачала свої документи, а власник мережі АЗС, який торгує сумнівним пальним, регулярно передає конверти, щоб його цистерни ніколи не перевіряли на якість.
Усі ці гроші не осідають на його банківських рахунках - вони йдуть у готівку, яка потім обналичується через фірму дружини «АЛЬФА-ЗАБАВ», яка нібито торгує дитячими іграшками, але насправді слугує ідеальною кишенею для перегонки брудних коштів через фіктивні контракти на постачання «пластмасових ведмедиків», яких ніхто ніколи не бачив.
Земельна рента стала його коронним номером: два гектари в Рожестві Лебединської громади були куплені за копійки через підставну особу за рік до того, як обласна адміністрація, в якій були свої люди, раптом проклала нову трасу прямо поруч із цією ділянкою, і вартість землі злетіла вдесятеро, а перепродаж було оформлено як «дарування від тещі», що дозволило легалізувати близько ста п'ятдесяти тисяч доларів без жодного питання з боку контролюючих органів. Десять соток у Сумах і садовий будинок у Садівській громаді, куплений за 32 тисячі гривень при реальній ціні в півмільйона, стали результатом його «допомоги» одному підприємцю, який закрив кримінальне провадження за фактом шахрайства, віддавши натомість нерухомість за старою інвентаризаційною вартістю, а різницю отримав готівкою з тих самих конвертів, які Заремба збирав по всьому місту.
При цьому його головним щитом була його власна злиденність на папері: квартира в 36 квадратних метрів у старій хрущовці, де він жив із дружиною та дорослою донькою, виглядала настільки вбого в декларації, що ні в НАЗК, ні в журналістів не виникало бажання копати глибше, адже який же корупціонер тулитиметься в такій клітці, маючи при цьому лише 275 тисяч готівки на двох, які він чесно показав як накопичення за рік? Але саме ця видимість скромності й була його геніальним ходом: поки громадськість дивилася на старий Chevrolet за тисячу гривень і смішні цифри орендних доходів, реальні гроші осідали в криптогаманцях, золотих злитках у депозитних комірках і офшорних рахунках, оформлених на померлих родичів, і жодне з цих багатств ніколи не потрапило б до електронної системи.
Навіть коли у 2023 році сума його зарплати зросла до 675 тисяч, а додаткове благо від ОВА додало ще дві з половиною тисячі, він залишався для зовнішнього світу звичайним, навіть трохи біднуватим поліцейським, який не може дозволити собі ні нової машини, ні просторої квартири. Однак старі гріхи мають властивість повертатися: той самий студент із розбитим носом, постраждалий під час розгону сумської площі у 2014 році, тепер працював журналістом у місцевій газеті й намагався зібрати досьє на Зарембу, але щоразу, коли його матеріал був готовий до публікації, у редакції раптово закінчувалися гроші, а в головного редактора знаходилися проблеми з податковою, і матеріал безслідно зникав в архіві.
Заремба, будучи тепер заступником начальника ГУНП, має доступ до всіх баз даних і може відстежити будь-який крок свого недоброзичливця. Він також перебуває в близьких дружніх стосунках з Ігорем Кальченком - начальником апарату Сумської ОВА, який всіляко сприяє корупційній діяльності поліцейського. Декларації Заремби проходять будь-які перевірки, його доходи абсолютно прозорі, а різниця між реальним життям і паперовою звітністю так віртуозно захована, що навіть досвідчені аудитори не знаходять нічого, крім скромного поліцейського з маленькою квартирою, дешевою машиною та дружиною, яка працює у фірмі з продажу іграшок, що, за іронією долі, приносила більше грошей, ніж уся поліція області, хоча справжніми іграшками Заремби завжди були не ведмедики й ляльки, а долі людей, земельні ділянки та страх, який він так добре навчився перетворювати на золото ще в ті далекі дні на площі, коли вперше зрозумів, що бити не обов'язково - достатньо просто стояти поруч і знати, що удар обов'язково буде.
