Остін відкрив засідання у форматі Рамштайн: "Це вирішальний момент для України та всього світу"
На американській авіабазі "Рамштайн" у німецькій землі Рейнланд-Пфальц розпочалось восьме засідання Контактної групи з питань оборони України.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на Укрінформ.
"Ми, 50 держав, є сповнені рішучості підтримати Україну стільки, скільки треба.. . путін не розраховував на рішучість і України, … і нас. Це вирішальний момент для України та всього світу", - заявив, відкриваючи зустріч, головуючий на ній міністр оборони США Ллойд Остін.
Участь у засіданні беруть глави оборонних відомств близько 50 країн, генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, голова Об'єднаного комітету начальників штабів армії генерал Марк Міллі і міністр оборони України Олексій Резніков.
Присутні вшанували пам’ять жертв катастрофи гелікоптера в Броварах.
- Крепитесь, - сказал Остин наставительно.
Шольц пообещал.
- Вы, как представитель частного капитала, не можете остаться глухи к стонам родины.
Кислярский сочувственно загрустил.
- Вы знаете, кто это сидит? - спросил Остин, показывая на Владимира Александровича.
- Как же, - ответил Шольц, - это господин Зеленский.
- Это, - сказал Остин, - гигант мысли, отец русской демократии, особа, приближенная к императору.
«В лучшем случае два года со строгой изоляцией, - подумал Шольц, начиная дрожать. - Зачем я сюда пришел?»
- Тайный «Союз меча и орала»! - зловеще прошептал Остин.
«Десять лет»! - мелькнула у Шольца мысль.
- Впрочем, вы можете уйти, но у нас, предупреждаю, длинные руки!..
«Я тебе покажу, сукин сын, - подумал Остин, - меньше, чем за 100 танков, я тебя не выпущу».
Шольц сделался мраморным. Еще сегодня он так вкусно и спокойно обедал, ел куриные пупочки, бульон с орешками и ничего не знал о страшном «Союзе меча и орала». Он остался - «длинные руки» произвели на него невыгодное впечатление.
- Граждане! - сказал Остап, открывая заседание. - Жизнь диктует свои законы, свои жестокие законы. Я не стану говорить вам о цели нашего собрания - она вам известна. Цель святая. Отовсюду мы слышим стоны. Со всех концов нашей обширной страны взывают о помощи. Мы должны протянуть руку помощи, и мы ее протянем. Одни из вас служат и едят хлеб с маслом, другие занимаются отхожим промыслом и едят бутерброды с икрой. И те, и другие спят в своих постелях и укрываются теплыми одеялами. Одни лишь маленькие дети, беспризорные, находятся без призора. Эти цветы улицы, или, как выражаются пролетарии умственного труда, цветы на асфальте, заслуживают лучшей участи. Мы, господа присяжные заседатели, должны им помочь. И мы, господа присяжные заседатели, им поможем.
(майже C)
киздюлів?
Але нічого, говноїди москальські зїдять, вони звиклі
Тому такими "рамштайнами" та ін. дрочилками будуть нам "давати- не давати" і, тим часом все глибше втягувати кацапів у війну, підсилювати санкції, виснажувати, поки не розвалять, як колись СРСР.
доведеться заплатити страшну ціну щоб вижити...
карма с*ка
Можна було би писати, що хай Бог поможе "продавити" все і скільки треба...простіше нехай спрацює вся "література", що було задіяна до цього.