США почали депортувати до Росії втікачів від мобілізації, - ЗМІ
США непомітно відновили депортації до Росії, зокрема нещодавно було депортовано росіянина, який шукав притулку у Штатах, бо боявся мобілізації на батьківщині.
Як інформує Цензор.НЕТ із посиланням на УП, про це пише Тhe Guardian
Видання нагадує, що після повномасштабного вторгнення Росії в Україну США призупинили депортації до РФ.
Однак минулих вихідних молодий росіянин, який приїхав до США, рятуючись від спроб російського диктатора Володимира Путіна мобілізувати громадян на війну в Україні, був несподівано депортований зі США назад до Росії.
Імміграційна та митна служба США заявила цього тижня, що здійснює висилку в країни, в тому числі в Росію, відповідно до керівних принципів висилки з США.
Коли саме відновилися депортації до Росії, невідомо. Білий дім не відповів на запит видання про коментар.
Адвокатка з Техасу Дженніфер Скарборо повідомила виданню, що серед її клієнтів четверо росіян, які попросили притулку в США через страх бути мобілізованими в РФ.
Співробітники імміграційної служби повідомили їй, що одного з її клієнтів депортували на вихідних, і пояснила, що з огляду на його правовий статус і вид на проживання, вона не сумнівається, що його вивезли до Росії.
Двоє інших клієнтів Скарборо мають наказ про примусове видворення й можуть бути депортованими до Росії в будь-який момент, сказала вона.
За словами адвокатки, співробітники імміграційної служби вирішили, що страх перед призовом до армії не відповідає критеріям визначення "достовірного страху", і кожен з них подав апеляцію до імміграційного судді, який погодився з тим, що вони не відповідають критеріям.
Они и в Украине говорят, что у них 6 тыс. погибших. С них станется...
«прояви». До них передусім належало виготовлення та поширення анонімних листів і листівок з інформацією про події в Афґаністані, яка відрізнялася від офіційних повідомлень. Так, повідомлялося, що в анонімному листі, надісланому з Києва
24 січня 1980 р., містилися «наклепницькі та провокаційні вигадки про керівництво
КПРС і радянського уряду». Між іншим, «надання допомоги» ДРА оцінювалося
його невідомим відправником як «свідчення непродуманої й незграбної політики»35.
Автором листа виявився член КПРС, старший інженер відділу руху обласного автоуправління В.Бібік, котрого «взяли в перевірку».
10 квітня 1980 р. адміністратор Хустського універмагу Г.Микк передала до райвідділу КДБ листівку, знайдену у примірочній відділу жіночого одягу, такого змісту: «Люди! Якщо вам дороге життя ваших синів, чоловіків і взагалі життя наших
солдатів, не допускайте, аби їх відправляли на загибель до Афґаністану. Їхнє життя залежить від нас - мирного населення. Піднімайтесь на боротьбу проти влади.
Передруковуйте листівки. Ми не хочемо гинути за чужу землю. Ми будемо боротися!»36. Таку ж листівку згодом виявили на станції Хуст у вагоні пасажирського потягу Львів - Солотвино. 29 липня повідомлялося, що органам КДБ удалося встановити автора - калібрувальницю Львівського виробничого об'єднання «Іскра» Я.Саган.
Вона пояснила, що під впливом «нездорових чуток» про масову загибель радянських
солдатів у ДРА виготовила п'ять листівок, дві з яких поширила, а решту знищила.
Її взяли «в оперативну перевірку»37.
17 квітня 1980 р. у трамвайному вагоні маршруту №1 в Києві знайшли надруковану на машинці листівку. Як зазначалось у донесенні КДБ, у ній від імені організації «Свобода слова» «зводився наклеп на внутрішню й зовнішню політику СРСР»38.
Зокрема стверджувалося, що з Афґаністану приходять домовини із загиблими радянськими солдатами. 29 квітня при сортуванні кореспонденції на ст. Шепетівка
Хмельницької обл. було виявлено анонімний лист, адресований редакції газети «Труд», із написом: «Олімпіаді - бойкот! Афґаністану - свободу! Президенту
Картеру - слава й шана!»39. 30 травня до Бориспільського районного відділу КДБ передали друковану листівку, виявлену в поштовій скриньці мешканцем військового містечка аеропорту П.Тимошенком. Це був заклик Союзу старших і молодших офіцерів «Відродження» до «всіх чесних громадян» бойкотувати московську Олімпіаду,
оскільки уряд СРСР здійснював «антинародну політику» щодо держав, котрі розвиваються. «Офіцери і прапорщики! Відмовляйтеся брати участь у мерзенній авантюрі», - ішлося в листівці40. Того ж дня КДБ УРСР перехопив лист на адресу радіостанції «Голос Америки», відправлений із Луцька. Він містив неґативну оцінку
«радянської дійсності», засуджував «інтернаціональну допомогу Радянського Союзу
народу Афґаністану», схвалював економічні санкції США проти СРСР і країн «соціалістичної співдружності»41.
2 червня 1980 р. мешканець Чернівців Л.Чулов виявив у своїй поштовій скриньці
лист без підпису. Він був відправлений 18 травня з його адреси до Ферґани. Поштарі
повернули лист через відсутність указаної в ньому адреси. Він містив рукописний віршований текст українською мовою, в якому засуджувалась «інтернаціональна допомога» та дії радянських солдатів, які «ядерною бомбою махають, комунізм насаджують, про свободу торочать, про світ мріючи, що буде ним узятий»42.
На початку червня під час обшуку в мешканця с. Гута-Логанівська Малинського р-ну Житомирської обл. Д.Мазура було виявлено кілька листівок і листів. Як повідомлялось, у них містилися «злісні нападки на радянський державний і суспільний
лад, внутрішню й зовнішню політику» СРСР. В одному з листів, адресованому «націоналістці» І.Калинець, котра перебувала у засланні, «із ворожих позицій спотворювався сенс інтернаціональної допомоги СРСР афґанському народові»43. Зазначалося,
що Д.Мазур «стояв на антирадянських позиціях» і його «злочинну діяльність» задокументовано.
12 червня у вбиральні виробничого корпусу №1 Новокаховського приладобудівного заводу «Сокіл» Херсонської обл. виявлено написи кульковою ручкою:
«Ненавиджу радянську владу. Хай живе Мао Цзедун», «Товариші, ламайте верстати, не виходьте на роботу, грабуйте магазини і банки, адже ваших братів убивають в
Афґаністані. Яструб»44.
У повідомленні КДБ від 1 жовтня 1980 р. повідомлялося про встановлення особи
автора 89 листів «антирадянського націоналістичного змісту», надісланих на адреси
редакцій газет, установ та організацій, починаючи з 1974 р. З-поміж іншого, у них висловлювався протест проти введення радянських військ до Афґаністану. Було встановлено, що їх автор - заступник завідувача Київського обласного відділу народної освіти І.Пількевич, котрий перебував на спецобліку як офіцер запасу органів державної
безпеки. Повідомлялося, що його «взяли в розробку»45.
19 листопада учні запорізької середньої школи №73 знайшли розкидані в під'їздах і біля житлових будинків сім листівок «антирадянського змісту», виготовлених
від руки креслярським шрифтом і роздрукованих на фотопапері - три примірники звернення «до всіх чесних громадян СРСР» від правозахисної групи «Мадрид»
і чотири - «Жовтневого звернення» правозахисної групи «Мадрид» (української
зони)46. Тексти обох листівок містили заклики до виведення радянських військ із
ДРА47.
Автори деяких листів і листівок були мотивовані реальними життєвими історіями. Так, 25 квітня 1980 р. мешканець с. Українка Острозького р-ну на Рівненщині
Б.Панасюк передав у райвідділ КДБ вірш «Син» «ідейно шкідливого характеру»,
написаний на аркуші з учнівського зошиту й вилучений у 14-річного Г.Шевцова.
Він присвячувався місцевому мешканцеві В.Климеку, котрий у лютому загинув в
Афґаністані та був похований у рідному селі. У ньому висловлювалися співчуття матері полеглого - Є.Климек - і сумнів стосовно доцільності перебування радянських
військ у ДРА. Установлено, що вірш Є.Климек отримала анонімним листом. Від неї
він потрапив до її сестри А.Грогаль та її сина, в якого його й переписав Г.Шевцов.
Текст вилучили, із сестрами провели «профілактичні бесіди»48.
11 грудня 1980 р. було виявлено відправлені з Києва два листи з двома вкладеними
рукописними листівками за підписом «Мати» такого змісту: «Люди! Мій син загинув в Афґаністані у 20 років. А (вказане прізвище одного з керівників КПРС і радянської держави) хоче жити до 100! Досить бути рабами! 1 січня приходьте до могили
Невідомого солдата на мітинг протесту»; «Люди! Мій син загинув в Афґаністані у
20 років. Моєму другому 16. Що приготували йому? Польщу? Не дам! Не дозволимо перетворити наших дітей у карателів. 1 січня приходьте до могили Невідомого
солдата на мітинг протесту»49. Про виявлення автора не повідомлялося.
необхідних заходів, щоб не допустити «можливих провокаційних проявів» біля могили Невідомого солдата.
Отже деякі листи й листівки, починаючи з квітня 1980 р., містили заклики до
боротьби з владою та до акцій протесту проти втручання СРСР в Афґаністані.
Найбільший вплив на їхніх авторів мала інформація, що передавалася з вуст в уста,
про велику кількість загиблих радянських вояків.
Деяких громадян, котрі критикували дії СРСР в Афґаністані, було притягнуто
до кримінальної відповідальності. Серед них - О.Гейко, яка перебувала на контролі
як «українська націоналістка». 31 січня 1980 р. її викликали до військкомату як медсестру запасу, де вона «поводилася провокаційно, дозволяла відверто антирадянські висловлювання, зводила наклепи на радянський […] лад», порівнювала його з фашистським, а радянських військовиків називала «загарбниками», котрі «втопили у крові
свободу Чехословаччини й Афганістану […], убивають там стариків і дітей»50. Жінку
притягнули до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.181 Кримінального кодексу
УРСР («поширення свідомо брехливих вигадок, які паплюжать державний і суспільний лад»)51.
12 квітня 1980 р. в Москві затримали завідувача продовольчого магазину з Дніпропетровська В.Тюричева. У нього виявили «пасквіль антирадянського змісту», він
намагався передати його до посольства США в Москві. Серед іншого, автор називав
«дружню допомогу» СРСР Афґаністану «інтервенцією». Також КДБ зафіксував
неодноразові висловлювання інженера комбінату «Чернігівпромбуд» А.Бедарькова
про «авантюризм» радянської зовнішньої політики, про що і свідчила «аґресія в
Афґаністані»54. Проти обох громадян було порушено кримінальні справи за ч.1 ст.62
КК УРСР («антирадянська аґітація і пропаґанда»).
Повна стаття: https://histua.com/knigi/istoriya-ukraini-vid-najdavnishih-chasiv/disidentskij-rux-v-ukraini-u-60-80-rokax
ну ти й гніда !!!
Воркутинское восстание - восстание заключённых https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%87%D0%BB%D0%B0%D0%B3 Речлага в окрестностях г. https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%80%D0%BA%D1%83%D1%82%D0%B0 Воркуты (СССР) в 1953 г.
****, це ж ви такі дебіли і є головним двигуном путінізму. Ви ж це гiмно все підтримуєте.
Умно! Вот это по байденовски, по хуьловски!
И при этом Байден никогда не депортирует нелегалов из Латинской Америки. Каждый второй наркодиллер