Дочка Ноздровської про розслідування вбивства матері: "Справу має контролювати народ"
Розслідування вбивства правозахисниці Ірини Ноздровської повинен контролювати народ.
Як повідомляє Цензор.НЕТ, про це у коментарі "Голосу Америки" сказала 18-річна дочка недавно убитої під Києвом правозахисниці Ірини Ноздровської Анастасія.
Вона заявила, що сумнівається в якості розслідування вбивства її матері і в правоохоронній системі в цілому. "Особисто я сумніваюся в цьому слідстві, в цій правоохоронній системі. Мама завжди з ними боролася, вимагала справедливості і законних рішень. Вона неодноразово зверталася по допомогу до всіх цих слідчих. Мама завжди з ними боролася, тому вони не викликають у мене довіри. І якби справа не набула такого резонансу, то вони б і далі займалися бездіяльністю ", - впевнена Анастасія.
Вона висловила надію, що тиск людей на владу не дасть правоохоронцям "спустити на гальмах" розслідування вбивства її матері.
"Мені здається, що цю справу має контролювати народ. Коли люди звертають на це увагу і вимагають справедливості, то чиновники бояться і вирішують ці питання", - переконана Анастасія.
Також наголошується, що представляти інтереси Анастасії взялися четверо адвокатів, колишніх маминих колег. Вони заперечують чутки, які почали циркулювати в ЗМІ, і підкреслюють: що не наймали детективів, не проводять ніякого власного розслідування. Йдеться лише про те, щоб змусити слідчих працювати як належить.
Адвокат Олександр Панченко каже: "Слідство не було розпочато вчасно. Слідство почало працювати тільки тому, що звичайні прості люди, які не могли стояти осторонь, прийшли і стали вимагати, щоб поліція почала виконувати те, що вона і так повинна була робити".
"Люди зацікавлені тільки в тому, щоб було об'єктивне і прозоре слідство. Тому що кожен з нас сьогодні розуміє, що завтра ми не зможемо спокійно виходити на вулицю, ми будемо змушені самі розслідувати кримінальні справи, самі займатися слідством, самі займатися своїм захистом", - вважає адвокат Таміла Ульянова.
Нагадаємо, 1 січня журналіст Володимир Тимофійчук повідомив, що в річці в селі поблизу Демидова Вишгородського району знайшли тіло зниклої два дні тому Ірини Ноздровської - сестри загиблої в ДТП Світлани Сапатинської.
Пізніше в Нацполіціі підтвердили смерть Ноздровської. На даний момент слідство розглядає чотири основні версії вбивства правозахисниці.
Ірина Ноздровська два роки добивалася справедливості щодо винуватця ДТП - жителя села Демидів Дмитра Россошанського, який скоїв наїзд у стані наркотичного сп'яніння.
Дядько Россошанського на той момент обіймав посаду голови Вишгородського районного суду.
Судові розгляди тривали понад 2 роки, і Обухівський суд засудив Россошанського до 7 років позбавлення волі. 27 грудня захист Россошанського ледь не домігся звільнення злочинця за амністією в Апеляційному суді Київської області. За рішенням суду справу повернули до суду першої інстанції і арешт Россошанського продовжили на 60 діб.
2 січня близькі і друзі Ірини Ноздровської, активісти і небайдужі люди зібралися під будівлею Головного управління Нацполіціі Київської області в Києві на мітинг з вимогою знайти вбивць активістки.
"Терміново! Максимальний репост! Ось за що боролася Ірина Ноздровська. Ці документи свідчать, що поліція, прокуратура та навіть співробітники медичного закладу покривали злочин." http://ukr-biz.com.ua/blogs/89714/
за редчайшим исключением - в него и мой брательник входит и дядя
Гибель двух женщин в семье ясно ей показывает, что нужно делать. Это просто очевидно.
Девочка очень хорошая. Думаю, ее ждёт отличное будущее, чтоб мама ее радовалась на небесах.
Natalia Tarasova:
"Сьогодні безодня подивилась на мене.
Без прикрас. Без фальшивої скорботи. Без камер і мікрофонів.
Я впала в неї й досі лечу вниз...
Це відео не покажуть по всім ТБ каналам, про нього не прокричать "активісти комітету Ноздровської", але тим, хто його подивиться, безодня також загляне у душу.
Відео : https://gorlis-gorsky.livejournal.com/video/album/304/?mode=view&id=6549
Годун Микола Меркур'євич.
Запам'ятайте це ім'я.
Саме з нього мало би починатись будь яке журналістське розслідування по справі Ноздровської.
І на ньому ж припинились би всі намагання зробити з складного вбивства з мутною історією - "ікону революції".
Поки активісти публікують картки для збору на підтримку і похорон Ірини Ноздровської, в селі 20 років жебракує її рідний дядько, інвалід 2-ї групи.
Жебракує, бо його опікуном є його рідна сестра, мати Ірини Ноздровської - Катерина Дуняк.
Забрані і продані паї, опікунство і відібраний паспорт, знущання з побиттям та узаконене рабство для рідного брата - такі цінності сповідуються в цій родині.
Коли я вранці писала пост про не знайдені сліди правозахисної діяльності Ноздровської, я навіть не уявляла, з чим сьогодні стикнусь.
Я не журналіст, мені ніхто не платить за ці пости.
Я не цікавлюсь рейтингом ні своїм, ні чужими.
Я ЖИВУ в цьому селі вже 12,5 років.
І я дізналась про це тільки зараз.
То що можуть знати ті, кому з екранів "вішають" на вуха про "боротьбу за правду"?
Що можуть знати ті, хто приїхав на пару годин, бо новина "гаряча" і її треба встигнути склепати до конкурентів?
Єдине, про що я думаю сьогодні з вдячністю, це те, що, можливо, надмірна увага до цієї справи, допоможе виправити понівечену долю ОДНІЄЇ людини.
Понівечену і кинуту у забуття свідомо.
Без вагань і докорів сумління.
Але з прокльонами і для односельців.
Люди знали, але в соц.захист і органи опіки ніхто не звертався через лиху вдачу і агресивність з боку родини Дуняк - Ноздровської.
Але завдяки наклепам на село, як на скупчення неадекватів та алкашів, терпець увірвався.
Там ще багато цікавого, але то вже буде завтра. Завантажимо у відкритий доступ по мірі можливості.
Мене вже нудить від бруду в цій чужій білизні, але не дати створити "мученицю за правду" з загиблої Ноздровської - це найменше, що я можу зробити для утвердження здорового глузду"
так, що більше вірте журнашлюхам...
И залпы тысячи орудий
Слились в протяжный вой!".
(М.Ю. Лермонтов, "Бородино").
Кто-нибудь здесь способен "отделить мух от котлет"?! Отдельно - ДТП и влиянием на следствие и суд дяди виновника, отдельно - семью Дуняк-Ноздровских и их взаимоотношения с окружающими, и отдельно - убийство самой Ноздровской? Как у нас "народ" судит - уже давно известно - сначала "закипят", кто-то кинет клич, "наломают дров", а потом кивают друг на друга... Вон, многие, как выше сказано было "ВКЛ", за Савченко "задницу рвали", а сейчас стыдно признаться, что это делали... Признаться, и сам, первое время", "повёлся", а потом её излишняя "эпатажность" стала сомнения вызывать... И здесь - то же самое... От "зраднюков" проходу нет... Не удивлюсь и комментарию Киры Поляновской, так как неплохо знаю "пишущую братию", потому что сам немало писал статей в газеты и журналы, поэтому неплохо знаком с их нравами... Вспомните слова Хлестакова из "Ревизора" Гоголя - "Напишу-ка я Тряпичкину... Он ради красного словца и мать родную не пожалеет...". Думаете, "просто так" это сказано? Ага... Читайте:
"Как писал в своих «Записках декабриста» https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D1%80%D0%B5%D1%80,_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Н. И. Лорер :
Мартынов служил в https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B4 кавалергардах , перешёл на Кавказ, в линейный казачий полк и только что оставил службу. Он был очень хорош собой и с блестящим светским образованием. Нося по удобству и привычке черкесский костюм, он утрировал вкусы горцев и, само собой разумеется, тем самым навлекал на себя насмешки товарищей, между которыми Лермонтов по складу ума своего был неумолимее всех. Пока шутки эти были в границах приличия, всё шло хорошо, но вода и камень точит, и, когда Лермонтов позволил себе неуместные шутки в обществе дам…, шутки эти показались обидны самолюбию Мартынова, и он скромно заметил Лермонтову всю неуместность их. Но жёлчный и наскучивший жизнью человек не оставлял своей жертвы, и, когда они однажды сошлись в доме Верзилиных, Лермонтов продолжал острить и насмехаться над Мартыновым, который, наконец, выведенный из терпения, сказал, что найдёт средство заставить молчать обидчика. Избалованный общим вниманием, Лермонтов не мог уступить и отвечал, что угроз ничьих не боится, а поведения своего не переменит".
Результат вам известен...
Произведения поэта, писателя, игра актёра на сцене - это не отображение характера человека... Это своеобразное лицедейство, которое, зачастую, переносится в повседневную жизнь...
Анна Ахматова - прекрасная поэтесса, но в быту - паскуднее человека не было... Её ненавидел собственный сын, Лев Гумилёв, профессор-историк, который на похоронах матери, когда все высказывали ему соболезнования, произнёс: "Вот умру я, умрут люди, её знавшие непосредственно... И останутся лишь её стихи... И никто не узнает, что её любви хватало на весь мир, но не хватило для одного меня...". (Отыщите "Записки детского психиатра". Автора не помню, что-то на Ч. Эта книжка у меня была, но её "зачитали"... Уже не помню, кто взял...).
Власти и их прислуга во все времена схожи
"Компания рассказывала мне до рассвета про житье-бытье московского гарнизона, о том, как было трудно, особенно женатым, прожить на офицерское жалованье, в девяносто рублей в месяц подпоручику и в сто двадцать -- капитану. Да к тому же из этих денег шли вычеты на букеты великой княгине и обязательные обеды, а мундир с дорогим гренадерским шитьем обходился не менее ста рублей. Комнату дешевле чем за двадцать рублей в месяц в Москве найти трудно. Вот холостые и спят в собрании, на письменных столах, там в глубине: диванов-то, кроме одного для дежурного, у нас и нет. Мне тем тяжелее было слушать все эти откровения, что жизнь офицеров первых гвардейских полков не имела с этим ничего общего. Выходя в полк, мы все прекрасно знали, что жалованья никогда не увидим: оно пойдет целиком на букеты императрице и полковым дамам, на венки бывшим кавалергардским офицерам, на подарки и жетоны уходящим из полка, на сверхсрочных трубачей, на постройку церкви, на юбилей полка и связанное с ним роскошное издание полковой истории и т. п. Жалованья не будет хватать даже на оплату прощальных обедов, приемы других полков, где французское шампанское будет не только выпито, но и разойдется по карманам буфетчиков и полковых поставщиков. На оплату счетов по офицерской артели требовалось не менее ста рублей в месяц, а в лагерное время, когда попойки являлись неотъемлемой частью всякого смотра, и этих денег хватать не могло. Для всего остального денег из жалованья уже не оставалось. А расходы были велики. Например, кресло в первом ряду театра стоило чуть ли не десять рублей. Сидеть дальше 7-го ряда офицерам нашего полка запрещалось".
Так что, не виключається, що перевід Мартинова на Кавказ був викликаний і чисто матеріальною стороною справи...
Настя, твій рівень - зйомки у «битві екстрасенсів». Більш ніде тобі грошей не дадуть.
Не нашла признаков правозащитной деятельности погибшей. Женщина занималась исключительно интересами своей семьи
А ты, Тарапунька, тролль вонючий, кого ты на хер посылаешь? Девочку, потерявшую мать.?Твоё счастье, что ты компом прикрылся. А то желающих тебе дать в рыло- море.
Мусорня , как была мусорнёй , так её и осталась .