Засідання Синоду Константинопольського патріархату з надання автокефалії перенесено
Дата Синоду Константинопольського патріархату, на якому розглядатиметься питання надання автокефалії Православній Церкві в Україні, перенесена.
Як передає Цензор.НЕТ, про це в ефірі "5 каналу" повідомила завідуюча відділом філософії та історії релігії Інституту філософії НАНУ Людмила Филипович.
"Дату проведення Синоду перенесено на червень. Це, напевно, пов'язано з тим, що Патріарх не дуже добре почувається, а, можливо, зі складнощами, які виникли в процесі, як він сказав, консультацій із різними Православними Церквами", - зазначила Филипович.
Вона також уточнила: протистояння всередині Церкви існують, і не всі підтримають рішення про автокефалію УПЦ.
"Ми розуміємо прекрасно, що є ті, які ніколи не підтримають автокефалію Української Православної Церкви. Вони себе заявили, коли не приїхали на Собор у 2016 році на Крит. Тому є певне протистояння всередині цієї Вселенської Православної Церкви між різними групами інтересів", - констатувала співрозмовниця .
Нагадаємо, 17 квітня Президент України Петро Порошенко заявив про те, що ухвалив рішення звернутися до Вселенського патріарха Варфоломія з проханням видати томос про автокефалію Української помісної церкви.
18 квітня він зустрівся із предстоятелем православних церков України та офіційно прийняв Звернення для передачі Вселенському патріарху Варфоломію про надання Українській церкві томосу про автокефалію з підписами всіх архієреїв, які підтримали це рішення.
Українська православна церква Київського патріархату закликала УПЦ Московського патріархату підтримати зусилля з канонічного визнання Вселенським патріархом української церковної незалежності.
Зі свого боку, представник УПЦ МП, заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ протоієрей Микола Данилевич заявив, що спроба створення Української помісної автокефальної церкви не дасть результату.
19 квітня Верховна Рада підтримала звернення президента Петра Порошенка до Вселенського патріарха Варфоломія про надання Українській православній церкві автокефалії.
22 квітня Порошенко повідомив, що Вселенський патріархат розпочав розгляд прохання України.
вони струйою води під напором танки надвоє ріжуть а Ви про радари...
Но в самом деле население и без помощи Синода,
может решить свои религиозные проблемы...
Согласно законодательству - территоривальной общине которой принадлежит здание храма можно проголосовать об отлучении московского попа и завести в храм священника из киевского патриархата или если хочется церковной святости то из греко-католической церкви - который такой же православный - только в молитвах славят не Гундяева а Папу Римского... а так все обряды одинаковы...)
http://news.ugcc.ua/articles/obiednannya_tserkov_ye_priklad_76590.html Об'єднання Церков. Є приклад «Харківсько-Полтавська єпархія на чолі з Архиєпископом Ігорем (Ісіченком) продемонструвала реальний практичний крок, тоді як усі інші лише говорять»
В релігійному житті України відбулася визначна подія, яка чомусь не отримала широкого висвітлення у ЗМІ. Після довгих перемовин з Українською Греко-Католицькою Церквою Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ (о) на XXVІ єпархіальному соборі прийняла братні поради Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава і Синоду Єпископів УГКЦ щодо досягнення євхаристійного спілкування та адміністративної єдності. По суті, йдеться про приєднання УАПЦ (о) до українських греко-католиків. У важкі для України часи - це чудове рішення, яке має стати прикладом для інших українських православних церков. У http://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/************-igor-isichenko-*********-vprodovzh-stolit-spryymaly-cerkvu-yak нещодавньому інтерв'ю із «Днем» Архиєпископ Харківсько-Полтавської єпархії Ігор (Ісіченко) також висловив своє бачення помісної Церкви (№52-53 за 25 березня 2016 р. ): «Помісність - це не тільки інституційна незалежність від інших центрів, це також і збереження ідентичності церковної традиції. Я таким і бачу шлях інтегрування до Української Церкви: коли люди помічатимуть зв'язок між національним колоритом - вторинним у Церкві, й первинним - щирістю служіння... Я з пошаною ставлюся до Патріарха Філарета і його релігійної організації. Його кроки й еволюцію я розцінюю як подвиг, а в Київському патріархаті з'явилося багато атрибутів Української Церкви. Вважаю УПЦ (КП) політичним проектом, який має сенс, але щодо її перспективи творення духовно здорового організму, що поєднує місійну динамічність і закоріненість у національній традиції, у мене виникає ціла низка сумнівів».
У http://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/************-igor-isichenko-*********-vprodovzh-stolit-spryymaly-cerkvu-yak нещодавньому інтерв'ю із «Днем» Архиєпископ Харківсько-Полтавської єпархії Ігор (Ісіченко) також висловив своє бачення помісної Церкви (№52-53 за 25 березня 2016 р. ): «Помісність - це не тільки інституційна незалежність від інших центрів, це також і збереження ідентичності церковної традиції. Я таким і бачу шлях інтегрування до Української Церкви: коли люди помічатимуть зв'язок між національним колоритом - вторинним у Церкві, й первинним - щирістю служіння... Я з пошаною ставлюся до Патріарха Філарета і його релігійної організації. Його кроки й еволюцію я розцінюю як подвиг, а в Київському патріархаті з'явилося багато атрибутів Української Церкви. Вважаю УПЦ (КП) політичним проектом, який має сенс, але щодо її перспективи творення духовно здорового організму, що поєднує місійну динамічність і закоріненість у національній традиції, у мене виникає ціла низка сумнівів».
Тож яке значення об'єднання УГКЦ та УАПЦ (о)? Про це «День» розмовляв із доктором філософських наук, професором, завідувачем відділу проблем релігійних процесів в Україні Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України Людмилою ФИЛИПОВИЧ:
- Думаю, обом церковним ієрархам - і Ігорю (Ісіченку), і Святославу (Шевчуку) - це рішення про своєрідну «мікро-унію» далося непросто і потребувало особистої сміливості з їхнього боку. Усе це, без сумніву, піддавалося глибокому аналізу - історичному, богословському, еклезіальному. Потрібно було вирішити кілька шарів проблем.
Ігор (Ісіченко) вже давно у добрих відносинах із УГКЦ - він постійно організовував паломництва прощі до греко-католицької святині у Зарваниці. Я також знаю, як він працював зі своєю паствою, які ідеї пропагував. Загалом владика Ігор досить відкритий для комунікування з іншими християнськими гілками. Тобто це людина західного виміру, в якій не було страху. Думаю, він без сумніву позиціонував себе як справжнього православного християнина.
Це також забезпечувалося колосальною інтелектуальністю владики Ігоря, який блискуче знається на загальнохристиянській історії та історії православної Церкви - в її вселенському та українському вимірі. Тож він вирішував питання, виходячи із західних підходів, базуючись на прагматиці та раціональності. Крім того, він дуже свідомий того, що сьогодні Україні потрібна єдність, і цим кроком він фактично демонструє одну із моделей такого об'єднання, в той час у нас існує маса православних юрисдикцій, сект, підсект, підцерков. Нехай Харківсько-Полтавська єпархія невелика, але Ігор (Ісіченко) продемонстрував реальний практичний крок, тоді як усі інші лише говорять про об'єднання.
Звичайно, для владики Ігоря дуже болісним є питання юридичного підпорядкування, оскільки він відійшов від центральної структури УАПЦ, намагався приєднатися до Константинопольського патріархату, куди його не прийняли. Але Церква не може бути незалежною, бо це не притаманно для історичних Церков. Звичайно, є парафії, які існують незалежно від цього ієрархічного підпорядкування, але вони почувають себе дуже незручно у цьому стані. Тож євхаристійне єднання для нормальної Церкви - абсолютно притомний крок.
Якщо ж дивитися на це об'єднання з точки зору Української Греко-Католицької Церкви, то це може виглядати як певна «провокація», щоб УГКЦ почали розглядати як сильний і єдиний центр. На жаль, на сьогодні він не обіймає всі греко-католицькі сили: ми знаємо особливий статус Закарпатської Церкви, яка безпосередньо підпорядкована не Києву, а Риму, ми знаємо внутрішні греко-католицькі секти, зокрема підгірських монахів, догналівців, ковпаківців, різні ордени та ін. Греко-католицька діаспора також дещо самостійна.
Але приєднувати до себе ще одну, хоч і невеличку, але «неприродну» силу, якою є УАПЦ (о), бо вона існувала поза «огорожею» даної Церкви, - це додаткові ризики. Саме тому в УГКЦ довго думали, радилися і вчинили не як політики, бо з політичної точки зору - це крок невпевнений, а як справжні християни, бо якщо до тебе стукаються у двері, ти не можеш не відкрити. Хоча, я переконана, вони прорахували реакцію римо-католиків та православних на це об'єднання.
- Як думаєте, чи узгоджували це питання з Римом?
- Думаю, в УГКЦ консультувались у цьому питанні з Римом, бо навряд вони могли ухвалити таке рішення самостійно. Рим має багато Східних Церков, із якими віросповідно вони є однодумцями, але за ними залишили право на обрядову неримську традицію: є Церкви візантійські, індійські, африканські та ін. Тож Римська курія зацікавлена у тому, щоб навіть така маленька одиниця, як Харківсько-Полтавська єпархія стала частиною їхньої Церкви, бо це працює на їх кафолічність, вселенськість і глобальність. Подивимось, як вони використають це приєднання.
- У пересічних людей, які не розуміються на тонкощах проблематики українського християнства, одразу виникає питання: чому Харківсько-Полтавська єпархія об'єдналася з УГКЦ, а не, скажімо, з УАПЦ і УПЦ (КП)?
- УАПЦ (о) та Українську Греко-Католицьку Церкву передусім об'єднує східний обряд, бо в цьому плані вони є майже ідентичними, за винятком регіональних особливостей.
Що ж до того, чому вони не об'єдналися з іншими Церквами, то це тому, що ніхто з ними об'єднатися не може. Ми вже занадто довго спостерігаємо за тим, як «об'єднуються» УАПЦ і УПЦ (КП), які оголосили, що восени таке об'єднання нібито має відбутися. Але віриться слабко, що це може статися. На сьогодні це пов'язано з лідерами цих церков. Ігоря (Ісіченка) - інтелігента, доктора наук, професора навряд чи може задовольнити предстоятель УАПЦ Макарій. Звичайно, можна було б проявити християнське смирення, бо всі апостоли Ісуса Христа були безграмотними, але, можливо, є певний гонор тощо.
З іншого боку, Ісіченко не приймає Філарета зі своїх політичних переконань, зокрема через те, що нинішній очільник УПЦ (КП) діяв під час тоталітарного режиму, а владика Ігор є колосальним борцем із комуністичним тоталітаризмом. Думаю, важливим моментом є й те, що УГКЦ має певну незалежність від держави, бо вони ніколи не входили з нею ні в які союзи, а Філарет просто таки марить статусом державної Церкви. Тож кожен обстоює свої принципи, і це добре, бо виявилося, що є більш серйозні гальма для об'єднання УАПЦ (о) з Київським патріархатом, ніж із Греко-Католицькою Церквою. Звичайно, я згодна з Президентом, що Україні потрібна єдина помісна православна Церква, так само як і від 1054 року потрібна загальна єдність християнства. Але хто втілюватиме цю ідею? Доки Українські Церкви очолюють старі керманичі, жодного об'єднання не відбудеться. Але заяви про єдину помісну Церкву робити треба, щоб тримати у певному тонусі всіх православних, аби вони не перетворювалися на «хуторянські церкви» і розуміли цінність єдиного центру, сильної Церкви і влади.
Але московського попа прийдеться виносити з храму ногами вперед.
Правда є багато приходів де готові і попи перейти під єдину УПЦ і бути незалежними від ватників.
Не зрозуміло, чому не можна створити українську церкву пославши нах усі патріархати.
___________________________________________
Тільки черги у Херсонській (і не тільки)області за українськими паспортами не зменшуються.
они ж никогда не передавались Москве.
Москва туда на танках пришла в 39-м. И храмы захватила.
Ну а мы тогда к ним присоеденимся и все.
время публикации: 11 мая 2018 г., 16:18 | последнее обновление: 11 мая 2018 г., 16:37
Подробнее:https://www.newsru.com/finance/11may2018/pensagepoll.html
Тоді не зробили, то й зараз не робити?
и пошли они нахер
Трепаться меньше надо. Заклейте ему рот.
На севере, среди болотной вони и прочего природного го..на,
в местах, что именуют
Пошехоньем, забавные прижились племена.
Чтоб речь моя звучала тут не всуе, упомяну для внучек и
внучков немногих:
губошлепов, рукосуев, крошевников, проломленных голов,
чухломцев, лукоедов, моржеедов,
головотяпов (уж без них никак!)…
Метеля жен и пакостя
соседям, народец этот множил лишь
бардак.
Видать, в их гены
проползло уродство, да и хвосты отпали
не у всех,
но в тех лесах царило
только скотство, и только скот там мог
иметь успех.
Вокруг умнела и росла Европа (увы, спалив вагон еретиков),
а этих вот ждала
конкретно ..опа - отныне, присно и вовек веков
. Они, нажравшись, тут же ..рали рядом, купая свои бороды в
пыли,
поскольку им неведом
был порядок… пока случайно немцы не зашли.
Зайдя ж, шутя империю воздвигли, не будучи от смердов без
ума,
но некоторым бороды
постригли, а кой-кого достали из дерьма.
Кого-то обучили за границей,
привычно вызывавшей страх в рабах,
кого-то даже научили
мыться - отдельных… единицы… в городах.
В дальнейшем же,
решив, что дело в шляпе, расслабилась паскуда-немчура,
а губошлепы и
головотяпы, бухнув водяры и крича «ура!»,
признались миру: «Это
наши репа, газ, нефть, пенька, навоз и Третий Рим!»
- чем рассказали о
духовных скрепах и что, мол, мыться больше не хотим.
Нашли себе царька из
рукосуев, чтоб племенем владели не враги, ]
и вот живут лет двадцать, в ус не дуя… но напрочь выдув из голов мозги.
Верней не так, ведь
ум - не в их природе, и тот чувак незря урвал свой пост.
Там есть один могучий мозг - вАлодя, а миллионы - силос да
компост.
На вид он мужичок не
шибко страстный и неказист… но первый взгляд не в счет.
Молва твердит, что он
живет с гимнасткой, - неправда, он с китайцами живет.
Он правит грубо и неаккуратно, через понятья «яйца» и
«сортир»,
и вывел лишь одну
породу - «ватник», живущую в зверинце «Русский мир».
Способен корчить Вия,
щуря веки,
и бредить, что отчизна - это он, но суть его, теперь уже
навеки,
ясна как рифма к слову «Лугандон». Его незаживающая рана -
что смерды все равно уйдут к врагу, ведь это ж надо так достать Вована, что в
день рожденья он удрал в тайгу!
Пока он как-то
держит положенье (а смердов, соответственно, в узде)
невиданным душевным напряженьем и силами ГБ/НКВД.
И ватников -
кондовых, настоящих, готовых жрать и всё, и всех подряд,
плодит, как
инкубатор, телеящик, покуда птицефабрики стоят.
Их девяносто с чем-то
там процентов, ревущих и рычащих как один,
и среди них полно интеллигентов, а кто-то даже типа
дворянин.
Ну те-то ладно,
«творческие люди» - короче, проститутки, как всегда.
Те выживут… а что с другими будет? А ватникам потом бежать
куда?
Когда вас будут
резать в Москвабаде,
и целый мир вам не подаст руки, придете на коленях к нашей Раде,
недавние вы наши землячки? Действительно, куда же вам
податься?
Негусто предложений от судьбы: к таджикам в жены? В зоопарк
к китайцам? Или к Кадырке - в евнухи? В рабы?
Готовьте унавоженные ..раки любовникам в усах и волосах.
Вы даже не кацапы, вы
- пацаки, вот и живите с кольцами в носах. И знайте, упыри, дегенераты,
когда падет ваш гнойный Третий Рим, мы не простим вам
мальчиков распятых…
И МАЛЬЧИКОВ ПОГИБШИХ НЕ ПРОСТИМ!
Гоп-стоп, мы подошли из-за угла, - прокомментировал министр
иностранных дел РФ ситуацию с присоединением КрымаКак заявил Сергей Лавров в
совбезе ООН: "Хитры вы, собаки легавые".
- Но ножичков у нас на всех хватит, «Запад хотел взять
Россию на понт, но рамсы попутал и закосил, падла» Фуфло гнали, епта, типа мы
фраера, Волки позорные с Запада хотят взять Россию на понт, век воли не видать!
-Лавров высказывается чисто конкретно...
документы МИД РФ запестреют оборотами "прогнали тухлую шнягу",
"совсем попутали масти, козлы безрогие", "ты ваще с какова
раёна?", "а ты где такой ровный чалился, что так кукарекаешь
громко?", а заверения в преданности иностранным союзникам будут
скрепляться официальной клятвой "**** буду".
Что ж ты, фраер, сдал назад?
Не по масти я тебе?
Ты взгляни в мои глаза,
Брось трепаться о судьбе. (с)
Донбасс мне жаль: его стремления
Свалились в русскую купель;
здесь цель оправдывала средства,
но средства обосрали цель....
Государство абсолютной мрази,
Слепленное из кровавой грязи,
Оскорбляющее мирозданье
Фактом своего существованья.
Подлость, воплощенная в граните,
Лжи всеоплетающие нити,
Хамство, закрепленное в законах,
Упыри и воры на иконах.
Царство безысходности и мрака,
Душный пафос рабского барака,
Наглые раскормленные морды,
Злобные завистливые орды.
Кровь и плесень, цепи и затворы,
Сверху - нравы шелудивой своры,
Снизу - тупо блеющее стадо,
Коему другого и не надо…
Зря вздымают дряхлые химеры
Липкие знамена тухлой веры -
Нет тебе ни веры, ни прощенья,
Только ужас, стыд и отвращенье.
Защищать? Тебя?! Любить?! Тебя же?!!
И на анекдот не тянет даже.
Я благословляю все напасти -
Те, что разорвут тебя на части!
Не зови меня - резона нету:
Ты не мать мне. Ты - болезнь планеты.
Я приду - чтоб поддержать ту силу,
Что вколотит кол в твою могилу
Юрий Нестеренко
Короче Возможно двести вариантов
піп як дихне- так збрехне
а народ не бажає розумнішати
нехай гройсман введе новий податок- "церковний збір" -на хабар патріарху