Сьогодні в Україні вшановують пам'ять жертв політичних репресій
В Україні в неділю, 20 травня, відзначають День пам'яті жертв політичних репресій. Щорічно він припадає на третю неділю травня.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ.
День пам'яті жертв політичних репресій встановлено згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою належного вшанування пам'яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким насадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам'яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства і в зв'язку з 70-ми роковинами Великого терору, - масових політичних репресій 1937-1938 років.
Точну кількість жертв тоталітарного режиму досі визначити неможливо. Деякі фахівці вважають, що за період від початку 20-х і до кінця 80-х років ХХ століття, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже 1,5 мільйона осіб. Багато з них були розстріляні, інші пройшли тюрми, заслання, каторгу, табори, примусово поміщалися в психіатричні установи. Терор і репресії зачепили майже всі верстви українського населення: вчених, політиків, військових, священиків, представників культури, селянства.
Особливо жорстокі репресії проводились сталінським режимом і його організаторами в Україні в 30-х роках. Зокрема, в 1937-1938 роках в Україні було засуджено 197 617 осіб, з них до страти - 122 237 громадян. Левову частку цих вироків виносили "трійки" НКВС. Протягом десятків років радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів: на місцях поховань споруджувалися режимні об'єкти КГБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами і висаджували дерева.
Одним з трагічних символів тих часів є київська Биківня - в Биківнянському лісі розташоване найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об'єкт спеціального призначення НКВД, де у кінці 30-х - у 40-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. За даними науковців, у Биківнянському лісі поховано близько 100 тисяч репресованих комуністичною владою.
Горіть у пеклі, москалі!
Із інтерв'ю самого Толмачова:
;...Ультрас-рух завжди був реакційним. Ми завжди боролися проти мусорів, якщо можна так сказати - у тому числі і на стадіонах… Це вже було для нас доволі звично - і коли почався Майдан, ми з товаришами, звісно ж, не змогли залишитися осторонь. Источник: https://censor.net/r3066629
Схоже, цей раунд не за ним.
Говоря о сталинских репрессиях, чаще всего упоминают только ГУЛАГ. Однако он был лишь частью репрессивной машины. Сотни тысяч людей до ГУЛАГа не доживали, заканчивая свой путь в расстрельных комнатах или полигонах. НКВД (позднее МГБ) отладили систему расстрелов, работавшую как машина.
полигонах. НКВД (позднее МГБ)
Масштаб этой системы поражает. Так, на пике репрессий, в 1937 году было расстреляно 353.074 человека - т.е. почти по 1 тыс. в день. В 1938 году - 328.618. Далее число расстрелов резко уменьшилось (1939 год - 2552, 1940 - 1649, 1950 - 1609; примерно на таком уровне до смерти Сталина было ежегодное число людей, приговорённый к ВМН). Тем не менее, у расстрельных дел мастеров и в эти годы работы хватало - то надо было казнить десятки тысяч польских офицеров (Катынь, Калинин), то дезертиров во время ВОВ.
Так было тогда и такое возможно, не в таких правда масштабах, и сейчас. Украинец будет пытать и убивать украинца. Потому, что кушать хочется.
Память - соты пустые без меда,
Хроникер, безнадежно хромой,..
Помню выстрелы пятого года,
Забываю тридцать седьмой.
Помню маленький, серенький, скучный
Дождь осенний, грибы и туман...
Забываю про тесный наручник.
Про тебя, смуглокожий тиран.
Помню зимние песни синицы
И вечерний пожар в леденце...
Забываю про наши темницы,
Где людей - как семян в огурце.
Помню взлет пирамиды Хеопса
И музейный палаш на бедре...
Забываю, как ЗеКи с колодца
Носят слезы в железном ведре.
Ио.... (.... - 1937г)
формулировка убила.
о тяге нашей к дружбе и доверию;
всегда в России кто-нибудь сидит:
одни - за дух, другие - за материю.
Губерман.
Пей кровь, как цинандали на пирах,
Ставь к стенке нас, овчарок злобных уськай,
Топи в крови свой беспредельный страх
Перед дурной медлительностью русской!
Чтоб были любы мы твоим очам,
Ты честь и гордость в наших душах выжег,
Но все равно не спится по ночам
И под охраной пулеметных вышек.
Что ж, дыма не бывает без огня:
Не всех в тайге засыпали метели!
Жаль только, обойдутся без меня,
Когда придут поднять тебя с постели!
И я иду сознательно на риск,
Что вдруг найдут при шмоне эти строчки:
Пусть не услышу твой последний визг,
Но этот стих свой допишу до точки.
Анатолий КЛЕЩЕНКО (1921-1971)
1939 г. За пол года до ареста
ЖЕРТВА ПОЛИТИЧЕСКИХ РЕПРЕССИЙ.
и в три раза подешевевшая искусственно гривна -
это политические репрессии ?