УКР
7620 відвідувачів онлайн
Помер український поет Іван Драч. ФОТО
У вівторок, 19 червня, помер відомий український поет Іван Драч.
Поет помер після важкої хвороби у віці 81 рік. Про це у Facebook повідомив кінокритик Сергій Тримбач, передає Цензор.НЕТ.
"Помер Іван Драч. Сьогодні, 19 червня, у Феофанії. Після важкої хвороби. Помер уранці. Значить, не нажився. Був йому 81 рік. Душа великого Поета, Кіномитця, Громадського діяча відлітає од нас... Ще вчора ввечері я говорив з дружиною, Марією Михайлівною. Надія лишалась, одначе ж сталося те, що сталося. Іван Федорович заповідав поховати його в рідному селі, у Теліженцях. Поруч із могилою сина Максима", - повідомив Тримбач..
Топ коментарі
Дослідів зливи. Каскади думок.
Експериментів напружений крок.
Ось Феофанія. Ген там Дубна.
В криниці пізнання не бачу я дна!
.....................................................
Жодного грама науки для зла.
Добро хай осяює мудрість чола,
Хай воля пізнання розгортуе дії,
Хай совість весніє, хай світ молодіє,
Хай вітер зеленим своїм язиком
Підтверджує серця весняний закон:
Жити. Творити. Світ берегти.
Світити людині на цілі світи.
Холонуть зірки. Але чуйно і зірко
Лиш ти не холонь-бо, людинонько-зірко!
.
(Іван Драч)
Как поэта, его мало кто знал.
Но как политику и патриоту, Руховцу и соратнику В. Чорновола, светлая память
Самотня ластівка на дроті -
Одним одна, самотина.
Всі ластівки давно в польоті, -
Чому ж без вирію вона?
Така вже осінь, що аж голо.
Вже іній сонце розпина.
У вирій лист летить навколо,
її мина, ЇЇ мина.
Чи, може, Їй крило підбито,
Чи, може, впала їй вина.
Тут розп'ястися з цілим світом -
Така печаль, що аж до дна.
Чи, може, так поля ці любить,
Вже йде морозу сивина.
А хто ж в мороз їх приголубить?
За все покутує вона.
До вирію ще стільки далей,
Вона ж стоїчно не зрина.
До тисячі моїх печалей
Іще одна - і не одна.
(Іван Драч)
Це сконцентрований БІЛЬ і РОЗПАЧ.
Однією людиною Честі й Совісті стало менше.
Вічна Пам'ять...
Спочивай у мирі.
із синіми горами,
Великий, важкий, сивувато-опаловий.
Може і цю розвантажим платформу -
Місячним каменем землю завалимо…
Хочеться пива. Петляємо коліями.
Стрічним дівчатам махаєм кашкетами.
Струмінь з-під крана морозно поколює,
Зорі од спини летять рикошетом".
Балада "Вивантаження граніту". Одна з моїх улюблених.
Таємниця буття
Десь там, у найвищих глибинах,
Десь там, у найглибших висотах,
Таємниця вродилося, як пелюстина,
Як бджола в золотистих сотах.
Уся - з найтемнішого світла,
Уся - з найсвітлішого змроку
Борсалась Таємниця, то тьмава, то світла,
Долаючи купіль жорстоку.
Ген там з найгіркішого солоду,
Ген там з найсолодшого болю
Зростала вона аж блакитна від голоду
І рвалася тужно на волю.
Десь там, в найпалкішому холоді,
Ген там, в холоднючій спекоті,
Таємниця життя вибухала,
Золотиста і зірна насподі.
І жахала вона бездонністю,
І манила вона мерехтливістю.
У закони лягла беззаконністю -
Таємничою справедливостю.
Таємнице буття - моя болісна рано,
Прадавній мій зболений кореню, де ти?
Сонця вибухають ранісінько-рано
Й народжують бджіл, і людей, і планети.
Отам, у найвищіх глибинах,
Отам, у найглибших висотах,
Таємниця, наша вічна жар-птиця,
Наше серце бездонням висотує…
Відкриває альбом композиція https://youtu.be/1026MQhlFgM On The Eternal Way (На Вічній Дорозі) , текст якої написаний на основі фрагменту з "Чорнобильської Мадонни" Івана Драча.
МАТЕРИНСЬКА ПІСНЯ З ЧОЛОВІЧОЇ ДУШІ
Не дітись, не дітись мені від вогню!
О ноче, ночуй мене! Днюй мене, дню!
Куди не піду я, мов кінь вороний,
Мене здоганяє сам хрест вогняний.
Пекучий, палючий - на всі небеса,
І падає з нього вогненна роса,
Бо небо роздерто, і думи роздерті,
Три чисниці, може, лишилось до смерті,
Той огненний хрест, а на ньому і в нім
Палає мій син у кільці вогнянім,
Бо атомні цвяхи засаджено в руки,
Бо губи горять од пекельної муки...
Лиш я намагаюсь до нього іти,
Тікає він геть в несусвітні світи,
Лиш я намагаюся вирвати сина,
Де мучить його вогняна хуртовина,
Я прагну до нього - він прагне від мене,
І котиться німбом те коло вогненне...
Тоді я тікаю від нього - і він
За мною женеться хрестом навздогін.
Куди не ступлю я, мов кінь вороний,
Мене здоганяє сам хрест вогняний,
Клекоче, стукоче у дивні копита,
Дорога роз'юшена слізьми побита,
Пробита, цвяхована тяжко слізьми...
На вічній дорозі розіп'яті ми...
ON THE ETERNAL WAY
Fire approaches and there's nowhere to hide,
The fiery cross swallowing us
It burns, closing away my skies,
The fiery dew dripping from it
Sky is torn apart,
And the cross of fire still burns
And our sons is burning in,
And rays as nails
Has been nailed in our souls
How to escape from this blizzard?
No escape,
And the cross of fire chases after us
A stamp. A knock.
The hooves throwing sparkles,
The road is all covered with pools
Beated with tears,
There's crosses and crucifixes
On the eternal road.
Впрочем, были те, кто сохранил себя несмотря на членство (часто вынужденное) в этой х*йне. Олесь Гончар тому пример.
Без тебе світ - це тьмавий морок.
Без тебе не біжить вода.
Без тебе кожен камінь - ворог,
Подушка каменем тверда.
Без тебе сонце - повне ночі,
Без тебе ночі - без кінця,
Для тебе ж ночі я доточую,
Для тебе місяця - вінця.
Без тебе небо - повне криги,
Стоять в душі самі льоди,
Без тебе світ - це ж тільки крихти
Моєї зимної біди.
Без тебе, що мені без тебе -
Нема мене на всі світи…
Тож нахились блакитним небом,
Тож святом сонця освяти!..
Щось кволо лине, тихо, не спiша...
А янгол мовив - Я несу поета!
А це тендiтна все таки душа...
За борьбу за независимость?
Іван Драч з Іваном Миколайчуком (1960-ті)