Завтра Томос буде в Україні, - Парубій
Голова Верховної Ради України Андрій Парубій не став розкривати журналістам подробиць доставки Томосу про надання автокефалії українській церкві до Києва, зазначивши лише, що грамота буде в українській столиці вже в понеділок, 7 січня.
"Очевидно, що ми не будемо говорити про всі подробиці передачі, але можу вас запевнити, що найближчими днями, завтра Томос буде в Україні", - сказав А.Парубій журналістам у неділю в Стамбулі після церемонії вручення Томосу в соборі Святого Георгія, передає Цензор.НЕТ із посиланням на Інтерфакс-Україна.
Як повідомлялося, предстоятель Православної церкви України (ПЦУ) митрополит Київський і всієї України Епіфаній 7 січня здійснить Божественну літургію в соборі Святої Софії. У спільній молитві запланована участь президента України, голови Верховної Ради, народних депутатів, членів Кабінету міністрів, української інтелігенції, капеланів і волонтерів. Під час богослужіння в соборі Святої Софії перебуватиме Томос.
Після літургії Томос буде перенесено для загального огляду в трапезний храм Софії Київської (Мала Софія), де кожен зможе його побачити в будь-який день з 8.00 до 18.00.
15 грудня на Об'єднавчому соборі предстоятелем Української помісної православної церкви обрали митрополита Переяславського і Білоцерківського Епіфанія, представника Української православної церкви Київського патріархату.
Тоді ж почався перехід парафій УПЦ МП у ПЦУ. В інтернеті навіть створили інтерактивну карту таких переходів. Предстоятель Православної церкви України (ПЦУ) митрополит Київський і всієї України Епіфаній заявив, що всі віряни в Україні мають добровільно обирати свій релігійний центр.
6 січня Епіфанію вручили Томос про автокефалію української церкви.
Тільки чесно ...
Ми отримали канонічність, відсутністю якої нам постійно дорікала московія.
І тепер всі набожні можуть сміливо переходити в лоно української церкви.
Очікувала, ви сподобитесь написати щось від себе, але прочитала лише повторення кацапських брєднєй вигаданих чи то для залякування, чи то для якомога швидшого розчарування.
Так це закономірність і справедливість.
Здогадайтесь ! ЩО ? Правильно. Все це виявилось нахабною брехнею.
От я не можу зрозуміти чим ви невдоволені ? Розвінчанням чергового міфу росєюшкі ?
У вас там зомбі програма чи що ?
Абстрагуйтесь від своїх уяв і поверніться до реалій.
Томос об'єднає українців, поверне нам наші святині.
Так у чому ваше невдоволення ? Лише в цьому. Як і будь-якого кацапа.
Я вже три години вибиваю з вас відповідь на моє просте питання.
Досить вигадок.
Напишіть - мені непотрібний Томос бо -
я вважаю Томос шкідливим бо -
Чого ви телитесь ?
І ніяких Петь тоді не було.
А ви кажете злочин проти державності... Чиєї ? Невже роіськіної ?
Ми радіємо Томосу, ми святкуємо Різдво, а ви собі шипіть разом з москалями.
Бувайте.
упц мпрпц. Мозги для этого хорошо промыты, раз вы поддержали кацапа, для которого получение Томоса как-то связано с братвой и убийствами. И не порочте Бога, говоря о его благословении убийц, "верующая" безбожница.Не то что 1 января 2019 года!
"1 января 2019 года, вечер. Киев.
Тих и печален зимний Киев на пятом году Майдана. Засыпанные снегом, почти безлюдные улицы, на которых даже в полдень не увидишь ни прохожего, ни проезжего - в холодных квартирах все же теплее, чем на продуваемых ветром улицах. Темнота, наступающая сразу с заходом солнца, узкие тропинки, протоптанные среди сугробов, и дымки буржуек в форточках - все это слегка напоминало картины Ленинградской блокады. Именно что слегка. Разница заключалась в том, что Ленинград осадил враг, а в этом городе люди сами блокировали свой разум кастрюлями, одержав победу цеевропейства над здравым смыслом. Жажда безвиза, кружевных труселей, пенсий в евро и вообще европейского життя, привела к предсказуемому и печальному результату - газа нет, угля нет, свет дают два часа утром, два часа вечером, отопление в квартирах такое, что лишь бы не разморозились трубы; заводы стоят, работы нет, ничего нет. Одно слово - Руина.
И даже привычная забава под названием АТО больше не радовала жителей этого города, потому что мятежные республики Донбасса крепко держались, не собираясь уступать ни на шаг. И у них было все - и работа, и свет, и газ. За их спиной стоял восточный сосед, и этому соседу было наплевать на санкции, по самой Европе, как выяснилось, бьющие даже вчетверо сильнее, чем по России. Там, на востоке, занимались своими делами и преодолевали свои трудности, но эти трудности не шли ни в какое сравнение с теми, которые приходилось переживать цеевропейцам.
Восточный сосед как на убогих и скорбных умом смотрел на скачущих летом и замерзающих зимой обитателей страны-Руины; как на буйнопомешанных, который год ожидающих, что умрет «злобный Путен», зловредная Россия рухнет, распавшись на тысячу частей, «ватники» и «колорады» приползут на коленях, умоляя гордых потомков протоукров снова принять их в состав «Незалэжной». И тогда хохлы весело запануют, запивая горилкой и «какой-колом» сало в шоколаде и пирожки, которые еще четыре года назад привезла на майдан пани Нуланд. Новых партий пирожков, однако, не предвиделось, потому что поменявшийся у заокеанской Демократии хозяин решил, что Юкрейна вместе со всеми своими жителями представляет собой мусорный актив, в которые сколько ни вкладывай денег - все будет мало."
Автор сего опуса)
Александр Харников родился 9 октября 1955 года. Окончил Санкт-Петербургскую специальную школу милиции МВД РФ. Живёт в Санкт-Петербурге. В 2017 году (одновременно с Александром Михайловским) был принят в Многонациональный Союз писателей (МСП)."