Судовий процес України проти РФ у Гаазькому суді покажуть онлайн

круто)
як нюрнберзький над нацистами,так і гаагський над рашистами

Попереду нас напевно чекає низка дивовижних відкриттів.
Всіх - це значить зовсім всіх. Включаючи новообраного.
В принципі, значна частка його виборців - це люди, які провели останні п'ять років з широко закритими очима. І для них не зрозуміло, що війна - зовсім конкретна штука, з абсолютно конкретним противником, і впливає на процеси в державі неминуче і за всіма законами.
Їм багато чого не зрозуміло, але в цьому - менша частина їх провини.
Живучи в мирному колі власного побуту і дивлячись в каламутне вікно телевізора, в це легко повірити. Принаймні, відчуття меншовартості, нереальності і незручність війни, яку можна «просто вимкнути», у цієї частини людей однозначно є.
У чому я переконаний на підставі власних спостережень - новий «президент більшості» також має «побутове» уявлення про цю війну.
Я не вважаю значущими для розуміння його візити в АТО на хвилі загального підйому, тому що, як і для багатьох, «це було давно». І дуже однобоко.
Дивлячись на його оточення, я не бачу, щоб хтось із них міг, хоч в першому наближенні, пояснити йому, що реально відбувається.
І що статус «верховного головнокомандувача» скоро впаде на нього не красивим терновим вінком, а важкою двотавровою балкою.
Він дійсно «людина з телевізора». І мені здається, що він сприймає цю «інопланетну реальність» як телевізійний, змонтований і правильно поданий контент.
Однак, ми говорили про відкриття?
Ось уже зовсім скоро обраний президент почне приймати справи Президента реального.
І отримає доступ до багато чого, часто таємного, що становить справжню реальність, що кардинально відрізняється від телевізійно-побутової версії.
Там буде про все. Про те, як починалася війна. Про те, як вона реально відбувалася у самому стратегічному відношенні. Про те, в якому стані перебувала армія та ресурси. Про те, хто і як підпалював ситуацію з різних кінців.
Про персоналії. Про реальну, планомірну і конкретну участь «братнього народу», а так само його спецслужб і армії, що діяли.
Про те, як РЕАЛЬНО виглядає на даний момент загроза. Які сили методично підготовлені, зібрані та націлені на нас.
Про все, що «за лаштунками» будь яких переговорів. Про важелі та противаги. Про розстановку сил на світовому політичному полі і вплив цієї павутини на будь-які процеси.
Про те, які айсберги пройшли повз, показавши в «звичайній реальності» тільки краєчок своєї сяючої дупи. Про те, скільки разів ми минули «п**дець», і де він причаївся зараз.
Він отримає доступ до всіх без винятку секретів і зрозуміє, наскільки це глибоко та страшно, і чому вони є секретами.
Він побачить, як виглядають персоналії, ситуації та очікування з висоти самої поінформованої людини в країні.
Як виглядає війна, економіка, політика і все, що відбувається, з самої висоти та цілком.
І чого в реальності варті слова «хочу» і «можу».
І все це йому доведеться зробити, бо саме в цій ситуації це неможливо доручити нікому іншому.
І тоді я йому не заздрю. Це буде не розрив шаблонів. Це буде розрив свідомості. Напевно. Чи ні. Залежно від того, чи зможе і чи захоче він це прийняти, зрозуміти і переварити.
Відкриється така собі «скринька Пандори» - яка набита війною і самою голою, найсуворішою і холодною реальністю.
Я не знаю, чи є можливість при цьому «забити». Я не знаю, чи можна все це «прочитати по діагоналі». Думаю немає, від слів «зовсім не можна».
Йому доведеться це пережити. А ось чи впорається він зі Знанням, яке впаде на голову, - невідомо. І якщо впорається, то як саме?
І ось саме тоді буде видно, кого саме принесла нам більшість в демократичному кошику чесних виборів.
Ми всі побачимо це, і це буде наша частка «відкриттів».
Це можна буде побачити за зміною риторики. За періодом неминучою розгубленості.
За першими кроками, а також другими і іншими - в порівнянні з декларованими.
За кадровими призначеннями. По взаємодії.
По тому, що він скаже нам, усвідомивши все.
По тому, наскільки він зрозуміє, що він «не готовий», і які кроки робитиме, щоб компенсувати та усунути наслідки «неготовності».
У мене, на жаль, відсутній будь-який оптимізм з цього приводу.
Але я буду радий помилитися, хоч частково.
Поки мені (і вам) залишається чекати.
Поки він отримає свою омріяну булаву. Не підозрюючи, що вона тягне за собою кришку його особистої «скриньки Пандори».
І ось тоді, може статися, він багато в чому зрозуміє того, кому прийшов на зміну.
Що я можу сказати? Поживемо в черговий «час відкриттів».

В Одессу потянулись скорбить пока еще живые сепары допкин и новинский