Путін хоче, щоб Макрон змусив Зеленського підкоритися Росії, - Süddeutsche Zeitung
Російський лідер розраховує, що президент Франції під час зустрічі в "нормандському форматі" допоможе йому тиснути на главу України. І ці сподівання не безпідставні.
Про це пише німецьке видання Süddeutsche Zeitung, інформує Цензор.НЕТ із посиланням на УНІАН.
Президента Росії Володимира Путіна доволі довго просили підтвердити свою участь у зустрічі, яка відбудеться наступного місяця в Парижі. Але він поїде 9 грудня поговорити про Схід України в "норманському форматі" не через переконливі слова президента Франції.
Причина лиш одна: це найкраща можливість для нього відстояти свої інтереси, — пише Süddeutsche Zeitung. Ще до саміту Путін створив умови, в яких він буде відбуватися. Президент України Володимир Зеленський мав погодитися на так звану "Формулу Штайнмаєра", яка пропонує дорожню карту для вирішення конфлікту й має різну суть в очах Києва й Москви. У Парижі Путін хоче притиснути Зеленського й змусити його погодитися на російську інтерпретацію формули. Спочатку мають відбутися вибори на окупованій частині Донбасу. І лише потім можна буде почати розмови про інші речі, такі як контроль над українсько-російським кордоном.
Зеленський вимагає, щоб це сталося до виборів. Адже проводити вибори в іншому разі буде небезпечно. А про чесність і свободу виборів у так званих "ДНР" і "ЛНР", які підконтрольні Росії, навряд чи можна говорити. Саме тому для Києва дуже важливе питання кордону. Згідно з "Формулою Штайнмаєра", так звані "народні республіки" мають отримати лише на день виборів спеціальний статус у складі України. Якщо спостерігачі Бюро демократичних інститутів і прав людини підтвердять, що голосування було чесним і вільним, Донецьк і Луганськ будуть інтегровані в склад України як автономні регіони.
Російський експерт з питань зовнішньої політики Володимир Фролов переконаний, що Росія точно не віддасть Україні контроль над кордоном.
"Хіба що сепаратистам Донбасу, одягненим як місцева "міліція" з прапорами України на прикордонних блокпостах", - сказав він, маючи на увазі загони на українській території, які Москва контролює.
Вибори можуть легітимізувати чинний режим на Донбасі. Так звані "народні республіки" хіба що будуть перейменовані на автономні регіони України. Це саме той сценарій, якого бояться критики "Формули Штайнмаєра". Москва отримає "чорний хід" для того, щоб тримати частину української території під своїм контролем з благословення всього світу.
"Вирушаючи в Париж, Путін переконаний, що його партнери по переговорах з України, Франції й Німеччині більше прагнуть все вирішити, ніж він сам", - пише видання.
Лідери Франції й Німеччини тривалий час наполягали на збереженні режиму санкцій. Але коли перед зустріччю G7 Макрон прийняв Путіна у своїй літній резиденції, він говорив про перегляд відносин з Росією. В інтерв’ю для The Economist французький лідер також говорив, що розуміє ситуацію Путіна.
"Вони спробували зайти в Україну, а він хотів покласти цьому край", - сказав Макрон. Під словом "вони" він мав на увазі ЄС.
В інтерв’ю він продемонстрував, що готовий зрозуміти точку зору російського президента. І Путін сподівається, що французький лідер допоможе йому змусити Зеленського укласти погану угоду для України. А якщо український лідер на це не піде, тоді його можна буде звинуватити у зриві "Мінських угод". В такому разі Путін зможе стверджувати, що санкції проти Росії не виправдані. Таким чином, зусилля Макрона заманили Путіна в Париж.
Разом з тим, з твердженням Макрона про те, що у Путіна немає кращої альтернативи, ніж партнерство з Європою, у Москві навряд чи погодяться. Насправді Путін показав у Сирії, скільки можливостей він завоював сам за допомогою конфлікту. Росія більше не вважає себе найбільш східною точкою Європи, — пояснив експерт московського "Центру Карнегі" Дмитро Тренін. Тепер вона себе вважає "великою і незалежною геополітичною й стратегічною сутністю на глобальному рівні". Навряд чи Путін буде ставитися до ЄС так, як сподівається Макрон. У Кремлі вистачає тих, хто хоче очистити свою територію від будь-якого європейського впливу.
Водночас економічні сили штовхають до нормалізації відносин. Саме тому Путін їде в Париж, обмінюється ув’язненими з Україною, повертає українські кораблі й допускає частковий відвід проросійських сил. Путін не буде покращувати відносини з Європою, якщо це буде відбуватися не на його умовах.
