Зеленського не запрошували на парад 9 травня до Москви, - Офіс президента
Російська Федерація не надсилала президенту України Володимиру Зеленському офіційне запрошення на святкування 75-річчя перемоги у Другій світовій війні 9 травня 2020 року.
Про це йдеться у відповіді Департаменту доступу до публічної інформації Офісу президента на запит "УП", передає Цензор.НЕТ.
"За результатами аналізу реєстраційно-довідкової бази вхідної службової кореспонденції, здійсненого Департаментом документального забезпечення Офісу президента України, запитуваний документ (запрошення – УП) відсутній", - цитує видання відповідь ОП.
Зазначається, що прохання прокоментувати пропозицію депутата Верховної Ради від партії "Опозиційна платформа – За життя" Вадима Рабіновича направити парламентську делегацію до Москви на 9 травня Офіс президента залишив без відповіді.
Видання нагадує, що у серпні 2019 року помічник президента Росії Юрій Ушаков заявив, що Кремль направить президенту України Володимиру Зеленському запрошення на святкування 75-річчя перемоги у "Великій вітчизняній війні" 9 травня 2020 року.
Нагадуємо, 17 лютого 2020 року депутат Верховної Ради від ОПЗЖ Вадим Рабінович запропонував сформувати парламентську делегацію до Москви для участі у параді до 75-річчя перемоги у Другій світовій війні. Нардеп від "Слуги народу" Віталій Безгін назвав зневагою до України і її воїнів пропозицію нардепа з фракції ОПЗЖ Вадима Рабіновича сформувати делегацію Верховної Ради для участі в параді в Москві 9 травня.
Партія п’ятого президента України Петра Порошенка "Європейська солідарність" вимагала від президента Володимира Зеленського заяви, чи планує він їхати до Москви на парад 9 травня.
Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович застерігав від участі в російському "побєдобєсії" 9 травня, мовляв парад на Красній площі Росія використає для досягнення своїх політичних цілей.
Обідився,навєрно.
Росія не полишає намірів із повзучого захоплення Азово-Керченської акваторії, як і не відмовляється від наповнення свого обмінного фонду для майбутніх "звільнень", вважає колишній дипломат, експредставник України в ЄС Костянтин Єлісєєв.Цього місяця команда президента Зеленського отримала сприятливі позиції для дипломатичного наступу на ключових майданчиках - Мюнхенській безпековій конференції, Раді Безпеки та Генасамблеї ООН - таку думку https://lb.ua/blog/elisiev/450752_seredina_lyutogo_diplomatii.html у своєму блозі висловив український дипломат , колишній заступник глави Адміністрації Президента України Костянтин Єлісєєв.
"У підсумку - знову невикористані шанси і плутанина у представленні командою президента стратегічних і тактичних підходів щодо деокупації і повернення українських Донбасу та Криму, брак жорсткої дипломатичної реакції на акти агресії з боку Росії, наростаючі тенденції серед західних лідерів до умиротворення та реабілітації Путіна", - пише Єлісєєв.
А історію з евакуацією українських громадян із Китаю він назвав ганебною і такою, яка "завдала болючого удару по міжнародному іміджу нашої держави і засвідчила суттєві вади в комунікації української влади в екстремальних умовах".
Крім того, призначення Андрія Єрмака главою ОП, на думку Єлісєєва, цементує центр вироблення зовнішньої політики на Банковій, ще більше обмежує самостійність МЗС та відводить професійній дипломатичній команді на Михайлівській роль звичайного виконавця та "слуги Офісу".
Про основні зовнішньополітичні підсумки дипломатії Зеленського за два тижні лютого - подаємо текст автора без суттєвих змін
Плюси:
1. Проведення спецзасідання Радбезу ООН щодо виконання Мінських домовленостей та розгляд питання ситуації на тимчасово окупованих територіях України у рамках Генасамблеї ООН. Дискусії на обох майданчиках виявилися своєчасними, адже повернули боротьбу України за відновлення суверенітету і територіальної цілісності на міжнародний порядок денний. Як і засвідчили факт того, що попри всі дипломатичні маневри і наміри вирватися з фактичної міжнародної ізоляції, російський агресор поки залишається маргіналізованим.
Ґрунтовні, тверді, аргументовані, з елементами емоцій та креативу (передусім, у РБ) виступи представників України на майданчиках ООН. Хоча знов не обійшлося без упущень. У виступах із найвищої трибуни світу не вистачало сигналів про потребу зміцнення політики міжнародних санкцій щодо Росії, звернення уваги на триваючі економічні злочини та проблематику повернення захоплених Росією наших підприємств. Не вистачало й акцентів на Азово-Керченській проблематиці. Адже йдеться про цілий регіон, де як і на суші, на Донбасі і в Криму, відбувається повзуча анексія Росії. Забули нагадати українські спікери й про нагальну необхідність забезпечення свободи суднопластва в Азово-Керченській акваторії, про яку, без активності і ініціативності Києва, можуть забути.
2. Повернення до теми про необхідність розміщення миротворчої місії ООН для сталого і тривалого вирішення ситуації на Донбасі. Нарешті до цього висновку дійшла і дипломатія Зеленського, яка могла би взяти собі на озброєння напрацювання попередніх років, а не чекати, поки про потребу миротворців нагадає навіть представник Коста-Ріки в ході пленарних дебатів ГА ООН.
Широка дискусія про таку місію, на засадах напрацювань попередніх років, може виступити гарантом і наближення повернення миру, і додатковим стимулом для виконання Кремлем його зобов'язань. Москва найбільше боїться міжнародної присутності на Донбасі та твердої міжнародної солідарності з Україною.
3. Ситуація із захопленням чотирьох українських рибалок і риболовецького судна в Азовському морі засвідчила, що Росія не полишає намірів із повзучого захоплення Азово-Керченської акваторії, як і не відмовляється від наповнення свого обмінного фонду для майбутніх "звільнень". Відзначимо рішучу, хоча із певним запізненням, реакцію вітчизняного МЗС на цей інцидент.
4. На відзначення заслуговує активна взаємодія по лінії Міноборони України та країн-партнерів НАТО. Напередодні Мюнхенської безпекової конференції міністр оборони України відвідав Брюссель, де родзинкою робочої програми стала зустріч у форматі 29+1 із союзниками. Правильний крок вітчизняного Міноборони, яке має стати своїм для наших партнерів по НАТО.
Важливою стала заява міністра про незмінність євроатлантичного поступу України. Заявлене очікування щодо рішення про приєднання України до Програми розширених можливостей НАТО вже у жовтні цього року можна було б вважати позитивним, якби воно одночасно наближало і перспективу отримання Україною Плану дій щодо членства в Альянсі. Останню ціль продовжуємо визначати більш пріоритетною, якій мали би підпорядковуватися всі інші кроки нашої держави на шляху до Північноатлантичного альянсу, як це і передбачено Конституцією.
Наразі фіксуємо практично цілковите зникнення згадок про ПДЧ для України у риториці ключових високопосадовців України, включно з результатами останніх переговорів президента Зеленського з Генсеком НАТО у рамках Мюнхенської безпекової конференції.
5. Заслуговує на підтримку ініційоване Україною спільне звернення міністрів закордонних справ України, Грузії та Молдови до Європейської Комісії щодо виділення достатніх фінансових ресурсів у майбутній Багаторічній фінансовій перспективі Євросоюзу на 2021-2027 роки на цілі зближення асоційованих країн з ЄС.
Треба бути активним і використовувати кожну нагоду для прискорення нашої європейської та євроатлантичної інтеграції. І хоча на спецзасіданні Європейської Ради 20-21 лютого лідери ЄС не досягли консенсусу щодо параметрів майбутнього багаторічного бюджету Союзу в умовах Брекзіт, українській дипломатії слід продовжувати просувати фінансові інтереси України у структурах Євросоюзу.
6. Логічним результатом останніх контактів Зеленського з керівництвом МВФ стало прибуття до Києва 20 лютого команди експертів Фонду для проведення технічних обговорень економічної політики держави з метою започаткування нової багаторічної програми співпраці Фонду з командою Зеленського.
Водночас суттєвих зрушень очікувати не варто до моменту схвалення Верховною Радою законопроєктів щодо унеможливлення ренаціоналізації "ПриватБанку" та проведення земельної реформи.
7. На позитив тижня заслуговують також дві зустрічі Зеленського з відповідними делегаціями Конгресу США і в Україні, і на полях Мюнхенської конференції. Було засвідчено, що токсичність українського файлу для американської вашингтонської політики має свої межі, і межі ці можна (і треба) подолати. Варті відзначення потужні запевнення обох сторін щодо твердої і незламної двопартійної підтримки України з боку США. Це той актив, який треба зберегти і убезпечити від потенційних загроз.
На порядку денному без чітких відповідей залишаються питання про здійснення візиту президента України до Вашингтона, призначення посла США в Україні, відновлення роботи двосторонньої Стратегічної комісії та практична реалізація допомоги США у сфері безпеки і оборони. Залежно від прогресу, у цих питаннях і визначатиметься справжній стан стратегічного партнерства між Україною та США.
Мінуси:
1. Всеохоплюючий та повний режим припинення вогню залишається "ахіллесовою п'ятою" мирного врегулювання на Донбасі. Як би не намагалося українське керівництво демонструвати відкритість, миролюбність та навіть лояльність до агресора, ситуація на фронті повертає до жорсткої реальності - перспективи миру залежать виключно від волі Кремля. За останні тижні лютого навіть найбільші оптимісти мали змогу переконатися в тому, що російська сторона не цінує мирних ініціатив.
Ми не побачили жорсткої реакції Києва на останні спроби Росії підірвати мирне врегулювання, окрім несистемних, спонтанних і емоційних сплесків з боку Банкової. Дипломатії Зеленського слід провести роботу над помилками та зробити правильні висновки з випадків військової ескалації на Донбасі і поблизу Золотого 18 лютого, і в районі Новотошківського 22 лютого. Це відповідь Кремля на оманливе завищення очікувань щодо перспектив сталого і невідворотного миру з російським агресором.
Помилковим слід вважати й те, що українська сторона охарактеризувала масований наступ російських військ та незаконних збройних формувань при підтримці важкої артилерії "провокацією". Це нівелює відчуття загрози, як і применшує небезпеку та виправдовує справжніх відповідальних за ескалацію насильства на лінії зіткнення - найвище російське керівництво, яке навпаки мало б докладати зусиль для того, щоб лінія фронту перетворилася на лінію миру без регулярних і вбивчих пострілів.
Вочевидь, наступ російських окупаційних сил був тестом Кремля на здатність Зеленського діяти в екстремальних умовах, на готовність українського війська гідно відповідати, на рішучість міжнародного співтовариства виступати консолідованим голосом.
2. Зі знаком мінус відзначаємо безініціативність української сторони у питанні організації і проведення на полях Мюнхенської безпекової конференції зустрічі на рівні міністрів закордонних справ чи дипломатичних радників глав держав Нормандської четвірки. Очевидна втрачена нагода, для якої були і можливості (увсі залучені сторони були у Мюнхені або могли приєднатися), і підстави (як мінімум, невиконання Москвою режиму припинення вогню і підготовка до наступного саміту). Списувати весь процес врегулювання і прийняття відповідних рішень на рівень глав держав недалекоглядно і небезпечно.
не забудь впасти на колiна перед Сцарьком.
Зараз, завдяки особистісним якостям Зеленського, він на одному рівні з кремлівськими ставлениками в лугандоні, тому отримає запрошення на дане шоу одночасно з ними.
Для розваг запросять клоунів.
И хочется, и колется)
https://youtu.be/gDO3mWzlBc4
2. оп-а сказала, що =офіційного= нема - то буде неофіційне.
3. тля і без запрошення буде рватися.