Перемир'я між Росією і Туреччиною - тимчасове, - Der Spiegel
Ні Путін, ні Ердоган не відмовилися від своїх амбіцій у північній Сирії. Нове загострення між ними неминуче, воно - лише питання часу.
Про це пише німецьке видання Der Spiegel, інформує Цензор.НЕТ із посиланням на УНІАН.
Президенти Росії й Туреччини намагалися дійти згоди майже шість годин. З них три години вони спілкувалися особисто. В результаті з’явилося не нове рішення, а фактично поправки Москви до тих домовленостей з Анкарою, які вже були.
За результатом переговорів у провінції Ідліб настає режим припинення вогню. Вздовж стратегічно важливої траси М-4 буде створений так званий "коридор безпеки". З 15 березня повинні початися спільні російсько-турецькі патрулювання в районі цієї траси.
Фактично Росія може похвалитися тим, що закріпила новий статус-кво. Туреччина втратила частину територій, які контролювала ще на початку 2020 року. Ці території захопила армія режиму Башара Асада. Контрольні пункти турецьких військ тепер будуть заблоковані. До того ж Москва тепер отримала доступ до важливої траси М-4, яку Анкара контролювала до кінця 2019 року.
Видання зауважує, що Росія поки не наполягає на тому, щоб Асад контролював всю територію Сирії. Але це не означає, що вона готова змиритися з довготривалим особливим статусом для Ідлібу. Швидше за все, перемир’я між Путіним і Ердоганом – це лише тимчасове рішення заморозити війну на півночі Сирії.
Також це сигнал автократів до Заходу в дусі: "Ми досі домовляємося без вас". Але Туреччина і Росія по-різному оцінюють поточну ситуацію. Тож небезпечна конфронтація між ними не виключена. Москва досі звинувачує Ердогана в тому, що він допомагає ісламістським бойовикам в Ідлібі. Вбивство понад 30 турецьких солдатів в ході авіаудару, який приписують Асаду, Москва виставляє як "спосіб поставити Анкару на місце".
У свою чергу Ердоган досі вважає північ Сирії своєю зоною впливу. Він також вважає себе не просто тим, хто стримує Асада, а й захисником усіх, хто тікає від сирійського диктатора. В четвер Ердоган наголосив, що саме Асад несе відповідальність за мільйони біженців. Мирне населення Ідлібу зітхне з полегшенням після припинення боїв. Але навряд чи близько мільйона біженців у прикордонних районах почнуть повертатися в провінцію. Путін і Ердоган укладали багато угод. Але виконували вони їх лише так, як їм було вигідно й зручно. Тож питання лише в тому, як довго протриває нинішнє припинення вогню.
Нагадаємо, 5 березня Ердоган і Путін погодили документ про нормалізацію в Ідлібі. Він передбачає припинення вогню з півночі 6 березня.
О главном не пишут. А главное: идет замещение влияния уходящих из региона Штатов на влияние других игроков. И то, что значительную часть влияния переходи РФ, Штаты устраивает - судя по отсутствию активного противодействия. Скорее, устраивает по принципу "другие ещё хуже", но реально это так. Позиции Израиля, главного союзника Штатов в регионе, с 2014 реально не усилились, а РФ - усилились оч значительно.
https://www.spiegel.de/politik/ausland/putin-und-erdogan-vereinbaren-neue-waffenruhe-in-idlib-a-85b21830-3ed4-407d-b032-d8c7a74d3bdb
Перемирие между Россией и Турцией - временное, - Der Spiegel -- там нигде не написано...
Эй, Цензор! -- ссылайтесь лучше на меня -- я, хоть по-немецки трошки шпрехаю...*)
скоро в америке начнут закрываться компании. и вскоре цены опять вверх поползут.
"себестоимость российской нефти на сегодняшний день составляет 25 долларов и меньше, все остальное, по его словам, - налоги."
то что ты читаешь только заголовки, не делает тебя умнее.
ну я тебя понял, хочешь сказать что олигархи скажут, что нам не вьігодно, дайте денег нам с бюджета,а то нефти не увидите ( подьімите пенсионньій, урежьте социалку и т д)
ты этого не знал?
І ви барани не розумієте, що ви завтра опинетеся на місці Сирії,
Совет безопасности ООН заблокировал резолюцию, поддерживающую заключенные на встрече в Москве договоренности Путина и Эрдогана. Против, применив право вето, выступили США, Англия и Франция.
Технически это означает, что пребывание турецких войск на сирийской территории не признается, и они находятся там нелегитимно, без санкции Совбеза. Но не стоит воспринимать это как единоличное поражение Эрдогана, который вполне мог таким образом легитимизировать свое присутствие в Сирии уже не явочным порядком, а на основании международного документа. Это и вопрос к России, как к постоянному члену Совбеза. Сепаратные договоренности с агрессором (а незаконное пребывание войск иностранного государства на чужой территории по Уставу ООН есть агрессия, тут вариантов нет) ставят Россию на одну доску с агрессором.
В целом, конечно, всем давно плевать на Совет безопасности и ООН. Это институт ушедшей эпохи, фантомная боль по прежнему миропорядку. Но в то же время это такой весьма изящный ход, как можно выставить кретином партнера, везде тыкающего своей приверженностью к разным ценностям и международному праву. Причем и делать-то ничего не пришлось - партнер сам привез себе все вопросы.
В практическом плане отказ Совбеза от резолюции, утверждающей заключенные договоренности, означает, что любая из сторон может смело нарушить их в любой момент. По сути, они не стоят той бумаги, на которой были записаны. А потому продолжение концерта неизбежно.
Турки, кстати, не очень-то расстраиваются. Они только сегодня ввели на территорию Идлиба очередную военную колонну с людьми и техникой. Обещание Эрдогана ответить на любую провокацию Асада никуда не делось. Когда войска будут собраны в достаточном количестве, с провокацией проблем не будет.