До КС надійшло подання 50 нардепів щодо неконституційності реформи прокуратури
До Конституційного Суду України надійшло подання 50 народних депутатів щодо неконституційності реформи прокуратури.
Автори подання - переважно ОПЗЖ та їхні сателіти, пише керівник проєктів Центру політико-правових реформ Євген Крапивін, передає Цензор.НЕТ.
Текст подання на сайті КСУ (27 сторінок).
"Спочатку політична оцінка: я думаю, що момент обраний недарма, він пов’язаний зі зміною керівництва в Офісі Генерального прокурора та перерозподілу сфери впливу всередині "монобільшості" в цілому. Стосовно перспектив — з одного боку Конституційний Суд України наразі не залежить від Офісу Президента України, про що говорять його висновки стосовно президентських законопроектів, тому він буде оцінювати букву Закону, з іншого — самій президентській команді вигідно скасування атестації через неконституційність, адже новий Генеральний прокурор отримає можливість "примиритись із звільненими прокурорами", розв’язати проблему з рішенням судів про поновлення на посаді та набрати собі "правильних" прокурорів без ускладнених процедур. Тому в кожної з цих тез є аргументи та контраргументи, за що я і не люблю цю диванно-політичну аналітику, яка дозволяє обґрунтувати та спростувати все що завгодно", - розповів Крапивін.
"Перейдемо до юридичної оцінки (перспективи):
1. Щодо невідповідності Закону ст. 8, 92, та 131-1 Конституції України
(і) Стосовно аргументу №1: порядок звільнення, зокрема і шляхом проведення атестації, створив подвійну систему нормативно-правових актів (Закон про прокуратуру та Закон про першочергові заходи щодо реформи органів прокуратури) — порушує принцип юридичної визначеності як складової верховенства права (ст. 8 Конституції України).
Не погоджуюсь. Обидва закони мають однакову юридичну силу, регулюють одні і ті самі правовідносини, а питання врегулювання атестації шляхом внесення змін до Закону про прокуратуру чи паралельними законами є радше питанням нормопроектувальної техніки, аніж чіткості та передбачуваності правових норм, що утворюють юридичну визначеність. Звісно, бажано уникати регулювання двома різними законами одних правовідносин, однак Конституція України та її тлумаченя КСУ, на мій погляд, однозначно не містять такої заборони.
(іі) Стосовно аргументу №2: перейменування Генеральної прокуратури в Офіс Генерального прокурора призвело до підміни конституційного поняття прокуратури як державного органу та виокремлення особистого, індивідуального офісу для посадової особи накшталт Офісу Президента України.
Я тут бачу лише недолугу аналогію з Офісом Президента України і щиро не розумію, чому в єдиній системі органів прокуратури, вищестоящим органом відносно місцевих та окружних прокуратур не може бути Офіс Генерального прокурора. Цей аргумент ґрунтується виключно на семантичному значення слова "офіс" (як особистий офіс) поряд із "Генеральна прокуратура", тож має не правовий зміст, а лінгвістичний. Апогеєм цього є згадування в конституційному поданні (!) того, що слово "офіс" має іншомовне походження. Я просто залишу це без коментарів.
(ііі) Стосовно аргументу № 3: терміни "у разі потреби", "у встановленому порядку", "відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження", "інші етапи" атестації тощо допускають можливість двозначного їх тлумачення.
Думаю, що це дискусійне питання. Хоча особливістю континентальної системи права є деталізація законодавства, рівень такої деталізації залежить від країн та сильно взаємопов’язаний із довірою до органів влади. В Україні вважається, що чим більше врегульовано на рівні закону, тим менше залишається органу влади дискреції щось врегульовувати на підзаконному рівні і це є добре. Історичний досвід показує, що так, вже давно хрестоматійним прикладом є Постанова КМУ із забороною застосування водометів на морозі. Але конкретно в цьому випадку я не бачу проблем саме юридичного характеру — ці терміни мають дискреційний характер та мають бути визначені підзаконними актами, тобто наказами Генерального прокурора. Можливо окремі з них варто розглядати детальніше, але мій поверховий аналіз цього не дозволяє зробити.
2. Щодо невідповідності Закону ст. 22, 24, 43 та 62 Конституції України
Аргумент: положення про те, що всі прокурори вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення звузили та мінімізували реалізацію прав на захист у зв’язку із непоширенням на них попередження не пізніше ніж за два місяці (аналогія з КзпП), що звузило обсяг прав і свобод людини, заборона чого передбачена ст. 22 Конституції України. Сюди ж: дискримінаційне звільнення певної категорії осіб з адміністративних посади (заступників Генерального прокурора), надаючи при цьому певні привілеї іншим (керівнику САП та заступникам, призначеним після 30.08.2019 р.). До того ж дискримінайціним є одноразовість атестації по відношенню до майбутніх прокурорів, які її не проходитимуть. І врешті дискримінаційною з позиції права на працю є заборона брати участь в конкурсах на посади прокурорів особам, які не пройшли атестацію і були звільнені.
Мабуть, це єдиний притомний аргумент для всього конституційного подання. Тут є багато питань стосовно згадування КЗпП, наведення аналогій, змісту права на працю для публічних службовців тощо. Я не можу сказати однозначно, що аргумент хибний, тут багато залежить від тієї позиції, яку займе КСУ, бо є поле для тлумачення. Тож тут треба детальніший аналіз, можливо це і стане підставою для визнання Закону про першочергові заходи щодо реформи неконституційним, а можливі і ні.
3. Щодо невідповідності Закону статтям 8, 19 та 106 Конституції України
Аргумент: звуження повноважень Президента України щодо присвоєння класних чинів (фактичне звуження через унеможливлення їх реалізації).
Тут відбувається підміна юридичного аргументу. Повноваження Президента України не звужуються, оскільки присвоєння це не обов’язок, а право, якого не існує, без відповідного порядку, визначеного профільним Законом", - пояснив Крапивін.
Автори конституційного подання просять визначити його невідкладним.
"Підсумок: конституційне подання "притягнуто за вуха" і містить лише один притомний аргумент, на мій погляд. Водночас дивує те, що є ще не одне слабке місце у цього закону, яке можна було б гарно виписати на предмет неконституційності. Проте, або не вистачило часу та ресурсів, або просто бажання сформулювати якісну позицію. Тобто мета конституційного подання могла бути радше декларацією незгоди з реформою прокуратури, а не бажання довести справу до логічного результату. Разом з тим моя позиція стосовно атестації прокурорів як частини реформи залишається незмінною: законодавство виписано більш-менш добре, проте рішення комісій не мають індивідуального характеру, бо не затверджено єдині критерії оцінки і це є проблемою з точки зору адміністративної юстиції", - резюмував Крапивін.
