Україна має внести у Кримінальний кодекс відповідальність за злочин лінгвоциду, - Кремінь
Секретаріат мовного омбудсмана співпрацює з депутатами задля впровадження кримінальної відповідальності безпосередньо за злочин лінгвоциду, що поки не передбачено Кримінальним кодексом України.
Про це повідомив уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь під час презентації річного звіту про стан дотримання Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної у 2022 році", передає Цензор.НЕТ з посиланням на Укрінформ.
"Аби притягнути до міжнародної відповідальності (винних у злочині лінгвоциду. - Ред.), ми маємо для початку впровадити зміни до чинного українського законодавства. У Кримінальному кодексі України питання геноциду в різних сферах прописані, але власне лінгвоцид поки що не зафіксований. Він найближче до дискримінації проти громадян України за різною ознакою - мовною, національною, расовою тощо. Ми активно працюємо з Верховною Радою, із профільними комітетами, розраховуємо на їхню реакцію та їхні рекомендації. Єдине, що ми можемо зробити - наполягати, збирати факти, а також говорити про такі речі як елементи, що шкодять національній безпеці та обороні", - сказав Кремінь.
Уповноважений зазначив, що у питанні лінгвоциду секретаріат омбудсмана покладається на норми європейського права в галузі порушення прав людини. Також відбувається співпраця з представником Європейського суду з прав людини Маргаритою Сокоренко, з Міністерством юстиції та іншими вітчизняними правоохоронними органами.
Згідно зі звітом "Про забезпечення функціонування української мови як державної у 2022 році", за минулий рік зафіксовано понад 200 випадків витіснення української мови з публічного простору та суспільного вжитку на тимчасово окупованих територіях.
« https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%84%D0%B0%D0%BB_%D0%9B%D0%B5%D0%BC%D0%BA%D1%96%D0%BD Рафал Лемкін у своїй праці «Axis Rule in Occupied Europe» (1944) ввів термін «геноцид», комбінуючи грецькі «Genos» (γένος) - «народ» і латинське «cīdere» - «вбивати».https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%86%D0%B8%D0%B4#cite_note-1 [1]
Лемкін визначає геноцид у такий спосіб: «Взагалі кажучи, геноцид не обов'язково означає негайне знищення нації, крім випадків, коли здійснюються масові вбивства всіх членів нації. Він, скоріше, означає скоординований план різних дій, спрямованих на знищення суттєвих основ життя національних груп з метою їхнього знищення. Метою такого плану буде розпад політичних і соціальних інститутів, культури, мови, національних почуттів, релігії та економічного існування національних груп, а також знищення особистої безпеки, свободи, здоров'я, гідності та навіть життя осіб, що належать до таких груп».
1622 - приказ царя Михаила с подачи Московского патриарха Филарета сжечь в государстве все экземпляры отпечатанного в Украине «Учительного Евангелия» К. Ставровецкого
1690 - осуждение и анафема Собора РПЦ на «киевския новыя книги» П. Могилы, К. Ставровецкого, С. Полоцкого, Л. Барановича, А. Радзивиловского и других
1720 - указ Петра I о запрещении книгопечатания на украинском языке и об изъятии украинских текстов из церковных книг
1729 - приказ Петра II переписать с украинского языка на русский все указы и распоряжения
1763 - указ Екатерины II о запрете преподавания на украинском языке в Киево-Могилянской академии
1769 - запрет Синода на печать и использование украинского букваря
1775 - разрушение Запорожской Сечи и закрытие украинских школ при полковых казацких канцеляриях
1832 - реорганизация образования на Правобережной Украине на общеимперских принципах с переводом на русский язык обучения
1847 - разгром Кирилло-Мефодиевского брат ства и усиление жестокого преследования украинского языка и культуры, запрет лучших произведений Шевченко, Кулиша, Костомарова и других
1862 - закрытие бесплатных воскресных украинских школ для взрослых в подроссийской Украины
1863 - Валуевский циркуляр о запрете давать цензурное разрешение на печатание украиноязычной духовной и популярной образовательной литературы: «никакого отдельного малороссийского языка не было и быть не может»
1864 - принятие Устава о начальной школе, по которому обучение должно было проводиться только на русском языке
1870 - разъяснения министра образования России Д.Толстого о том, что «конечной целью образования всех инородцев неоспоримо должно быть обрусение»
1876 - Эмский указ Александра о запрещении печатания и ввоза из-за границы любой украиноязычной литературы, а также о запрете украинских сценических представлений и печатания украинских текстов под нотами, то есть народных песен
1881 - запрет преподавания в народных школах и произнесения церковных проповедей на украинском языке
1884 - запрет Александром III украинских театральных представлений во всех малороссийских губерниях
1888 - указ Александра III о запрете употребления украинского языка в официальных учреждениях и крещения украинскими именами.
1892 - запрет переводить книги с русского языка на украинский.
1895 - запрет Главного управления по делам печати издавать украинские книжки для детей.
1911 - постановление VII-го дворянского съезда в Москве об исключительно русскоязычном образовании и недопустимости употребления других языков в школах России.
1914 - запрет отмечать 100-летний юбилей Тараса Шевченко; указ Николая II о запрете украинской прессы.
1914, 1916 - кампании русификации Западной Украины; запрет украинского слова, образования, церкви.
1925 - окончательное закрытие украинского «тайного» университета во Львове
1926 - письмо Сталина «Тов. Кагановичу и другим членам ПБ ЦК КП(б)У с санкцией на борьбу против «национального уклона», начало преследования деятелей «украинизации».
1933 - телеграмма Сталина о прекращении «украинизации».
1938 - постановление СНК СССР и ЦК ВКП(б) «Об обязательном изучении русского языка в школах национальных республик и областей», соответствующее постановление СНК УССР и ЦК КП(б)У.
1947 - операция «Висла»; расселение части украинцев из этнических украинских земель «врассыпную» между поляками в Западной Польше для ускорения их ополячивания.
1960-1980 - массовое закрытие украинских школ в Польше и Румынии.
1970 - приказ о защите диссертаций только на русском языке.
1972 - запрет партийными органами отмечать юбилей музея И. Котляревского в Полтаве.
1973 - запрет отмечать юбилей произведения И. Котляревского «Энеида».
1984 - начало в УССР выплат повышенной на 15% зарплаты учителям русского языка по
сравнению с учителями украинского языка.
1989 - постановление ЦК КПСС о «законодательном закреплении русского языка как общегосударственного».
1990 - принятие Верховным Советом СССР Закона о языках народов СССР, где русскому языку предоставлялся статус официального.
‼️‼️‼️А ведь ещё были красный террор, Голодомор и массовые репрессии.