Україна отримає літаки F-16 від європейських країн, - радник Байдена Салліван

Оксана ЗАБУЖКО

За збігом, сьогодні ще й річниця падіння Сребрениці - першого в Європі, після ДСВ, масового вбивства цивільного населення, кваліфікованого міжнародним правом як геноцид. Понад 8000 сребреницьких босняків чоловічої статі було розстріляно армією Республіки Сербської, понад 1000 досі числяться пропалими без вісти, і родини шукають їхніх могил. І значно рідше згадують (якщо взагалі згадують), що поруч із Сребреницею був ще один босняцький анклав - Жепа, і там різанини вдалось уникнути. Тому що Сребреницю контролювали миротворчі війська НАТО (Нідерландів), а Жепу - українські. І голландські "блакитні каски" перелякались Ратко Младіча й пішли на всі його вимоги, а українці сказали йому "фак ю" (втім, десь я читала, що наш полковник Верхогляд з цією проксі-куклою Кремля переговори провадив по-російськи, щоб краще дійшло) - і вивезли цивільне населення з Жепи цілим і неушкодженим.

Про Сребреніцу багато написано, знято, задокументовано тощо. (Дуже раджу прекрасний фільм Ясміни Жбаніч "Quo vadis, Aida?", для тих, хто взагалі не в темі, це просто маствотч.) Про врятовану Жепу, натомість, світова громадськість не знає нічого, і полковник Верхогляд, скільки пригадую, навіть не отримав за свій подвиг Героя України (Кучма боявсь розсердити Москву?), - а це, між іншим, був міжнародний дебют української армії, котрий, як мінімум, мав би змусити аналітиків у штаб-квартирі НАТО поставитись до цієї, повторно випливлої з дна історії наверх, Ucraina, terra Cossacorum з належною увагою й пошаною...

І може, тоді вони зрозуміли б, кому Російська імперія завдячувала ВСІМА своїми перемогами (але про це я вже писала в "Найдовшій подорожі"). І не мусили б так довго чухатись після 24 лютого, заки сподобились дати нам важку зброю...

Але для цього ми самі мали б пам'ятати Жепу. Пам'ятати, "що ми, браття, козацького роду", і що це не просто слова. І пишатись своєю армією - замість писати, цього дня (вже кілька разів майнуло в стрічці), в унісон тим-таки НАТОвським офіцерам, що ич як ми, мовляв, швидко вичухались із лохів-рагулів-гречкосіїв у таку прегарну мілітарну потугу, де що й взялося!.. В соціальних процесах, любі діти, як і в фізиці, ніщо і ніде не береться нізвідки, забудьте, чого вас учили московські щєдровіцкіє. Ми ЗАВЖДИ були кшатріями Європи. І будемо ними надалі - незалежно од того, як швидко міжнародна безпека цей факт леґітимізує.

Тож шануймося.

І слава Україні.

Союзники досі вірять в це - в можливість функціонування Росії як «нормальної держави, з якою можна підтримувати взаємовигідний діалог». Тобто, от завтра вона візьме - і бігом вилікується від агресивності, від садизму, від жадібності і алогічності. Бо ж «це всім вигідно, то чому ні?!».

І, відповідно, негайно після одужання доведеться знов налагоджувати діалог і співпрацю. А це погано стикується з наданням F-16, важчої і далекобійнішої зброї, що дозволить результативно атакувати саму Росію і завдавати їй болючих руйнацій.

Тобто, якщо спрощено, НАТО досі переймається, як би так не дуже образити Росію в процесі припинення війни - щоб можна було легко і дуже швидко налагодити взаємовигідний повоєнний діалог.

От це і є ідеологічним коренем наших проблем з постачанням зброї. Це і є підставовою причиною пред'являти союзникам претензії.

Так що тут критики Альянсу праві: НАТО досі у війні бачить не так Україну, як Росію. Майбутню Росію, теоретично можливу (насправді ні) Росію. І в рішеннях орієнтується на ту гіпотетичну, фантастичну Росію, котра могла би взяти на себе добрячий кавалок глобальних проблем (та ж вибудова системи важелів стримування Китаю). А не на перемогу України, майбутню багату і суверенну Україну і міцну оновлену європейську геополітичну конструкцію.

от зелений лідор щє раз хлібало відкриє на тих хто "пліч опліч" - і точно отримає...