Інтерпайп спростував звинувачення у співпраці з РФ
Українська промислова компанія Інтерпайп спростовує неправдиву інформацію, поширену минулого тижня у ЗМІ, щодо співпраці із Російською Федерацією.
Як підкреслюється у повідомленні компанії, патріотична позиція Інтерпайп завжди була подразником для РФ. Так, ще у 2019 році Російська Федерація запровадила ембарго на продукцію компанії та внесла її керівництво до санкційних списків.
"Інтерпайп ні за яких умов та у жодному форматі не працює на ринку РФ. Серія публікацій в ангажованих та недобросовісних ЗМІ на цю тему є недостовірною та ініційована недоброчесними конкурентами з метою завдання шкоди діловій репутації компанії, як провідного національного виробника сталевих труб та залізничної продукції", - заявляє компанія.
В компанії також підкреслили, що із самого початку повномасштабної агресії Російської Федерації допомагають утримувати економічну стабільність країни: "Наші заводи, особливо у Нікополі, працюють в умовах постійних артилерійських обстрілів з боку рашистів. Компанія стабільно виплачує заробітну плату всім співробітникам. Інтерпайп надає системну допомогу Збройним Силам України, медикам та цивільним. Зараз майже 1 тис. наших працівників служить у лавах ЗСУ та Територіальної Оборони".
Наразі продукція Інтерпайп експортується на світові ринки Євросоюзу, США, країн Близького сходу. Компанія є постачальником продукції світовим лідерам нафтогазової галузі та машинобудування: ThyssenKrupp, Liebherr, ADNOC, Qatar Petroleum, Alstom, Siemens, VTG, Deutsche Bahn, тощо. Також Інтерпайп є багаторічним надійним партнером нафтогазової галузі України.
Інтерпайп – українська промислова компанія, виробник сталевих труб та залізничної продукції. Продукція компанії постачається більш ніж у 80 країн світу через мережу торгових офісів, розміщених на ключових ринках Близького Сходу, Північної Америки та Європи. У 2022 року Інтерпайп реалізував 384 тис. т трубної продукції та 87 тис. т залізничної продукції. Продаж залізничних продуктів здійснюється під брендом KLW.
В Інтерпайп працюють 10 тис. співробітників. У 2022 році компанія перерахувала до бюджетів усіх рівнів 2,8 млрд грн.
А еще Пинчук привез 2004 году Киселева в Украину.
Вот такой он ультрапатриот, чьи помощники махровые российский Геббельсы.
Український ринок, де ціни на труби у 2-3 рази вище, ніж на сусідньому російському ринку, очікувано привернув увагу зарубіжних постачальників, в першу чергу китайських виробників.
Китайські компанії - DP-Master Manufacturing Co і Tianjin Pipe Corporation - почали створювати "Інтерпайпу" конкуренцію на тендерах "Нафтогазу", що, природно, призвело до зниження цін.
"Інтерпайп" після цього звернувся до Мінекономіки для проведення розслідування і введення загороджувальних мит. Скарга була оформлена від двох заводів - "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" та "Інтерпайп Ніко Тьюб". І їм це вдалося: у травні 2020 року Україна, по суті, після вимог заводів Пінчука запровадила мито у розмірі 51,52% проти постачальників нафтогазових труб з Китаю терміном до 2025 року.
Дані контрактів між "Інтерпайпом" і російськими покупцями, що знаходяться у відкритому доступі, дають підстави для несподіваного висновку - на одному лише українському "Нафтогазі" компанія Пінчука, ймовірно, змогла заробити ще більше.
Якщо порівнювати контракти російських нафтових компаній і державного "Нафтогазу" з ідентичним видами труб з українських заводів "Інтерпайпу" в період з 2015 по 2019 років, то різниця в ціні обчислюється сотнями відсотків. І це навіть без урахування різниці у вартості доставки продукції: з одного боку - в Полтаву, з іншого - на промисли Західного Сибіру. І, ймовірно, тільки на більш високих цінах для "Нафтогазу" компанія "Інтерпайп" змогла додатково отримати щонайменше 290 млн доларів.
Згадуючи аномальну кількість нападів і вбивств активних громадян, треба визнати, що легалізація цього насильства почалася з безкарності у вбивстві Георгія Гонгадзе. І ця безкарність стала можливою, в тому числі завдяки включеності в процес відбілювання винуватців цього злочину медіа-імперії Віктора Пінчука. Він допомагав Кучмі відмитися від цього. Він залучив фахівців, детективні агентства, фільми знімав, наймав журналістів.
Віктор Пінчук, як і його сусіди у списку найбагатших українців, побудував свою імперію за рахунок приватизації державних активів, більшу частину підприємств він придбав за низькими цінами завдяки родинним зв'язкам із Леонідом Кучмою. Капітал Пінчука був воістину колосальним: у 2008 році журнал «Фокус» оцінив його в $10,5 млрд. Після Революції гідності його статки зменшилися майже в три рази.
Майже половину статків Віктора Пінчука, за оцінками Forbes, зараз становить нерухомість. Більшість цієї нерухомості розташована за кордоном.
На крадені в Україні гроші пінчук наймає собі лобістів на Заході.
Atlantic Council - американський аналітичний центр та одна з провідних експертних платформ у США.
5 років тому Віктор Пінчук став членом міжнародного консультативного комітету Atlantic Council. У свою чергу, старший науковий співробітник Atlantic Council Євразійського центру Андерс Ослунд увійшов до складу Наглядової ради Банку Кредит Дніпро, що належить зятю Леоніда Кучми.