До "Трухи" ми претензій не маємо: Ігнат розповів про співпрацю з популярним Telegram-каналом

Пресслужба Повітряних сил ЗСУ співпрацює з Telegram-каналом "Труха", оскільки він допомагає оперативно і своєчасно поширювати офіційну інформацію від українських державних структур. І претензій до каналу щодо оприлюднення ним якихось "шкідливих" даних – немає.

Про це сказав речник ПС ЗСУ Юрій Ігнат в ексклюзивному інтерв'ю для Telegram-каналу "Труха", передає OBOZ.UA.

Він зазначив, що його команда співпрацює з "Трухою". Адже Telegram-канали дають інформацію швидше ніж навіть оголошується тривога. А ці секунди можуть врятувати комусь життя.

Разом з тим пресслужба Повітряних сил має спеціальну групу, яка веде "бойове чергування" в Telegram, відстежуючи інформацію, яка може нашкодити ЗСУ. Таку, наприклад, як оприлюднені відео, на яких зафіксовано "прильоти" по інфраструктурі та житловому сектору. В цьому плані до "Трухи" претензій немає.

"Якби були, то ми б вам подзвонили", – усміхається Ігнат.

Відстежують працівники пресслужби ПС ЗСУ також і те, як саме подають інформацію українські Telegram-канали, і деколи просять прибрати чи підкоригувати її.

"Дякуємо, що з розумінням ставитесь до того, що якщо ми просимо прибрати ту чи іншу інформацію взагалі, або підкоригувати, чи заголовок, чи некоректно подану інформацію, то робите це", – сказав речник.

Дуже серйозну роботу проводить команда Юрія Ігната в російських пабліках, відстежуючи, що вони "закидають" в інформаційний простір – які "качки" готують, як хочуть вплинути на настрої всередині України, спотворюючи інформацію.

Оскільки російські пропагандисти запускають всякі фейки саме через Telegram-канали, відповідно і боротися з ними ефективніше на одному полі. "Труха" допомагає оперативно реагувати та розкривати російську дезінформацію, щоб вона не поширювалася далі. Тому й співпраця з нею є результативною.

"Тільки так, спільними зусиллями можна досягти того, щоб в інформаційній війні ми б перемагали Росію, яка вкладає в це величезні кошти", – наголосив Юрій Ігнат.

Новина публікується на правах реклами

Автор: Степан Гутник