Співробітники ТЦК у Харкові на автомобілі збили велосипедиста, а потім влаштували за ним погоню. ВIДЕО
У мережі опублікований відеозапис, на якому автомобіль доганяє та збиває велосипедиста у Харкові.
Як повідомляє Цензор.НЕТ, відеозапис ДТП опублікований у соцмережах. Велосипедист, на щастя, залишився неушкодженим і втік. Із автомобіля вийшло троє чоловіків у військовому одностої. Оглянувши автомобіль та відкинувши велосипед із-під коліс, двоє чоловіків побігли услід за втікачем, а третій - поїхав на автомобілі. Автор публікації запевняє, що чоловіки в автомобілі - співробітники ТЦК.
"Харків. Співробітники ТЦК збили велосипедиста після чого влаштували за ним погоню", - зазначає у коментарі автор публікації.
Увага! Ненормативна лексика!
Топ коментарі
Це свідомий замах на вбивство. Впав би під колеса або вдарився головою чи збило б інше авто.
Щось подібне можна уявити , в Європі , куди ми начебто прямуєм ...?
А керівництво тцк приховує злочин!
І причина тому-Зеленьський і його жадоба рейтингів. Саме через то що влада самоусунулася від мобілізації і " спихнула" це на військових, не надавлииостаннім ніяких законних прав і трапляється це.
А Зеленьський замість відосів повинен був прийняти закони, ухиляєшся, 10 років і конфіскація майна. І міліцонери , разом із зграями чиновників повинні приводити ухилянтів до військових. А некидати ЗСУ на " самообєспєчєніє" щоб всі " зраду" розгонили.
тцк не є державним органом
тцк не є виконавчою владою
тцк не може подавати в розшук!
тцк не може арештовувати і навіть підходити до громадян
тцк не може утримувати в розподільниках людей
тцк не може мати зброю, бо не утворене законом України а постановою каміну!!!
і ще багато чого не може, але робить з дозволу ОПи та самого ЗЕ!!!!
а ЗЕ, не може перевертати конституцію з ніг на голову, але зробив це!!!!
поскакали на стадіоні???? повірили пісдаболу???
отримайте та розпишіться!!!
4 млн потенційних призовників жирують і сміються з нас, бо ЗЕ дав їм бронь або можливість відкосити....
перестать стрелятьпрекратить войну" (с)Представляю тебя с этой фразой, обращенной к узникам Освенцима в 1943-м.