УКР
8298 відвідувачів онлайн
Окупаційна влада Криму штрафуватиме автомобілі з українськими номерами з квітня
У підконтрольній Росії прокуратурі окупованого Криму розробили порядок притягнення до відповідальності власників автомобілів, що не перереєстрували українські автомобільні номери до 1 квітня.
Як інформує Цензор.НЕТ з посиланням на Крим.Реалії, згідно з повідомленням підконтрольного РФ відомства, "гостро стоїть питання про необхідність пом'якшення відповідальності для автовласників на початковий період"."Розроблено порядок, відповідно до якого після 1 квітня 2016 року стосовно осіб, що керують транспортним засобом, не зареєстрованим у встановленому порядку, буде виноситися спочатку усне зауваження ... У випадку ж невжиття заходів щодо заміни реєстраційних документів і державних реєстраційних знаків до громадян буде застосовуватися адміністративна відповідальність", - йдеться в повідомленні.
У відомстві наголосили, що адміністративна відповідальність передбачена у вигляді штрафу від 500 до 800 рублів. Повторне вчинення цього правопорушення призводить до накладення адміністративного штрафу в розмірі 5 тис. рублів або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 1 до 3 місяців.
У повідомленні наголошується, що, за даними "начальника" так званого "кримського управління" ДІБДР МВС Росії Анатолія Борисенка, кількість проведених реєстраційних дій на тиждень у порівнянні з початком березня збільшилася майже вдвічі - до 7,8 тис., а всього заміну реєстраційних документів і державних номерних знаків здійснили близько 400 тис. автовласників.
"Значна кількість громадян досі не перереєстрували транспортні засоби", - зазначено в повідомленні.
Власників транспортних засобів серед громадян, які проживають на території півострова, а також юридичних осіб, російська влада зобов'язали до 1 квітня 2016 року замінити реєстраційні знаки, видані до 18 березня 2014 року відповідно до законодавства України.
Депутати підконтрольного Росії кримського парламенту на черговий сесії 24 березня ухвалили рішення звернутися у федеральні органи влади з проханням про продовження перереєстрації автотранспорту до кінця 2016 року.
У Сімферополі МРЕВ перейшло на цілодобовий режим роботи для прискорення процедури перереєстрації авто з українськими номерами на вимогу кримської прокуратури, підконтрольної Москві.
Раніше Поклонська заявила, що автовласників Криму, які не встигнуть до 1 квітня змінити автомобільні номери українського зразка на російські, не притягатимуть до адміністративної відповідальності протягом трьох місяців після встановленого терміну.
Робоча група Кабінету Міністрів України розробляє механізм вирішення питання, пов'язаного з пересуванням кримських автомобілів з номерами і документами російського зразка по материковій частині України після 1 квітня.
Нагадаємо, Верховна Рада України офіційно оголосила 20 лютого 2014 року початком тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією. 7 жовтня 2015 року Президент України Петро Порошенко підписав відповідний закон. Міжнародні організації визнали окупацію і анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу ввели ряд економічних санкцій. Росія заперечує окупацію півострова і називає це "відновленням історичної справедливості".
Топ коментарі
Даже за колбасой и памперсами в Незалежну выехать не сможете))))
у нас здесь не там
если правда
вроде на цензоре было
что наши разрешили на нейтралке вешать украинские
а потом снимать по возвращению после затарки
может фейк
В общем русня - некуй шастать.
Витамин "У", або Печень белого националиста
26 березня о 22:19
Гоп, гоп, на теренах, уруахим белев самеах! В эти светлые дни между жыдовской и бендеровской пасхами (та после Пурима и Сентпатрика) щиро витаю шановне та зацне жыдопанство и наш бендеровский кагал. Нам мацы и колбацы, а кацапам - *******.
А тераз до ноук и немножко баи.
***
Я шото часто слышу про Сашка Лирника, шо он какой-то не такой. Мне это говорят всякие люди, но мне «всякие люди», как мизантропу *****, а вот уже и нормальные люди говорят. И тут надо реагировать на этот лирнотоксикоз. Типа много у него национализма и гопака, и мало толерантности и интернационала.
Так вот, будет бая.
В переходе от девятнадцатого века к двадцатому в мировую моду вошли полярники. Это были такие суровые романтики, возросшие на нансенах и амундсенах, борода в сосульках, полярное сияние в очах и упряжка в собаках. От них визжали дамы, пищали дети и вещали радиостанции, пипикая в мировом этере азбукой Морзе, типа: «Дирижабль итальянского полярника Умберто Нобиле ********* в полярных льдах. Что он там забыл? Что он там нашел?»
Всякие мушкетеры и чайльдгарольды в мировой культуре отсохли, и в массмедиа пошли полярники, рыцари Белого Безмолвия. В полярники принимали только самых упоротых, готовых спать на снегу, чтобы спать на снегу, добыв, как приз, остаток собственной жизни. И тут внезапно среди полярников приключился массовый падеж.
Это понятно, если полярник замерз, или провалился в майну, или его сожрал Туунбак. Но полярники умирали сами по себе, в корчах и судорогах. А поскольку полярников обычно хоронили в снегу, отмечая могилу горкой камушков и фанерной табличкой, в четырех тысячах километров от ближайшего морга с биопсией и судмедэкспертизой, никто причин «полярной болезни» понять не мог.
Так вот. Дохли они от собственной крутости.
У резких мачо в парках, унтах и сосульковых бородах было принято охотиться на белого медведя с двуствольной рогатиной, а потом с ножа жрать его печень - как способ первобытного самоутверждения в мужской иерархии. Но дело в том, что в отличие от всяких гризли и прочих панд, печень белого медведя является мощным депо ретинола - то есть витамина А.
Мишка тут не виноват - трава на полюсе не растет, а витамин, являющийся необходимым катализатором или кондуктором обменных процессов в организме не производится, и добывается исключительно из сожранного, тобто из вешней среды. Мишка ест нерпу, нерпа ест рыбку, рыбка ест подводную травку, и в результате этой многоходовочки ретинол стоит много больше, чем добытый из морковки. Ну, примерно как американские джинсы в 70-е годы в Сракопутовке Бердянского уезда - их надевали только на свадьбу и Первое Мая. Вот так и мишка накапливал в печени ретинол для собственных надобностей.
Застрелив, по сути, беззащитное животное жакановской пулей, очередной мейлмюткид вырезал дымящуюся печень ножом и хавал ее с лезвия в знак победы. Иногда даже фотографировался на черно-белые пластины. Однако печень белого медведя наносила удар по печени человека - типа месть с того света - и от передоза витамина (шо означает «жизненный амин») полярник откидывал унты.
Смешно, да.
***
Дефицит у нашей нации витамина «У» привел к появлению всех этих раковых лугандонов и домбабве, звериных морд, которые грузят на камеру: «дамбас паражняк ни гонят», «наш пацан якунович» и «мы кормим западьенсов», але требуют постоянно пенсий, еды, денег и патронов, чтобы добыть больше денег, еды и патронов. И пенсий для тех, кому патроны уже не нужны.
Мы забыли - кто мы есть, и у нас наступил авитаминоз «У».
Конечно, ******* жить в тропическом пространстве, наполненном всякими жизненно важными элементами, которые растут на каждой грядке и витают в воздухе. Еще круче, когда напротив гастроном, а за ним аптека, набитая витаминами в упаковке. Но мы бредем в Белом Безмолвии, шо той полярный мишка, и вынуждены накапливать наш дефицитный украинол в собственной печени.
Сашко - это печень нашей нации, заблудившейся в холодном беспамятстве. Не от хорошей жизни он появился. Жили бы мы в тропиках - так и Сашко не был бы таким ядовитым, как печень белого медведя. Був бы дид Панас и казочка на нич. Але без него нам ******. Мы сначала потеряем зрение, потом наступит ороговение кожи и выпадение шерсти, потом будут судороги конечностей, а потом - смерть в снегу.
Это потому, что мы травоядные, попавшие на исторический заснеженный полюс своей истории. Мы сами такими стали. Осознайте уже, *****, и ********** от Сашка. Или начните собирать витамин У в своих организмах самостоятельно. Какого-то другого, диетического и ортопедического Лирника повышенной комфортности у нас нет. От сьо, шо е. Берите его лиру - и идите играйте сами, как умеете.
***
Мои племяшки тащатся от него и его сказок. Они не знают, что Лирник - националист. Впрочем, они не знают также, что ежики с можжевеловыми палочками Норштейна - это жыдовский туман, напущенный с целью смутить сознание славянского народа, а беломорские сказки Шергина и Писахова - пропаганда кацапских лаптей. Они взрослеют на девочке Варочке и ее последней честной копеечке, на Чорном Козаке и чумацьких фирах.
Они получают витамин У и растут украинцами - да и просто хорошими людьми. За шо Сашку от меня красна подяка и всиляка допомога в любом деле - даже если я сам считаю его уж чересчур.
Я понимаю желание медийной сферы собрать консонансный концерт, например, из задумчивой и тихой флейты Фульмахта и безбашенного лупака в барабаны Лирника. Шобы образовался эдакий непобедимый информационный лирмахт, который пойдет, тупая ногами в крепких сапогах «сорок-семь-гвоздей» по фронтовым дорогам, тридцать пять километров в день, сорок килограмм груза, не наступая на бабочек и червячков.
Но так не будет. Увы.
Я пишу этот пост на ноутбуке, поставленном на единственную в хате табуретку, сидя сракой на твердом шлеме, проложенном для мягкости пачкой упаковок волонтерского термобелья. И я пишу его для того, чтобы мои племяши такие посты в таких условиях в будущем не писали.
Да и я сам не писал бы это все, если бы в 1991 году было хотя бы по одному проценту Лирника в каждом из нас. Когда рубилово с кацапней закончится, катедра закроет двери, заколотит их крест-накрест шпалями, и пойдет заниматься чем-то добрым и полезным, а пан Лирник - развлекать детей, как ему Бог дал и велел.
Так что не бейте по собственной печени, пока у вас нет другой. Ну, или не жрите ее с ножа, если она для вас ядовита.
***
Тераз всьо.
Жидам бежчь до свох бабів, кохатися. Бендерам бежчь до костьолу, бо сьодне Христос Ся скресне і нас скресить, грішних. Святити крашанки, паски та ковбаски, силякі вудки. Але як вже впули вудків, то до бабів не лягайте, бо діте будуть похвецькані, як в тіїх коцапів.
Вітаміни нації є ви, а інших, вибачайте, не маємо.
https://twitter.com/V555V5 VIRA @V555V5 https://twitter.com/V555V5/status/714446753467121664 17 ч.17 часов назад
Капелан один з водієм,без броніка,поїхав у лігво вбивць-забрати наших закатованих вбивцями Героїв і наш прапор! https://t.co/wZHiIWpM69 https://www.facebook.com/423963464323231/videos/vb.423963464323231/1102008816518689/?type=2&theater …
https://www.facebook.com/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0-423963464323231/?fref=photo Україна
Послухайте золоті слова отця Дмитра. Капелана. Герою Слава! Він один з водієм, без броніка, поїхав у лігво вбивць - забрати наших закатованих вбивцями Героїв і наш прапор!
Справжній духовний наставник повинен бути таким! І скільки б часу не пройшло - завжди будемо згадувати про його подвиг!
Герою Слава! А загиблим - Вічна пам'ять!
полуострове, хиба шо на переправу податься в расиюшку.продукты у них дорогие и не вкусные....
работы нет...
а за одно упоминание что крысчанен...скоро будут бить...и не только руками))))
По всем международным законам и праву...
И Кацапский СВИНОСТАН тут ни буя не поделает))))
Причастя кров'ю, або двічі не вмирати
Вчора о 09:16
Епіграф. "Забагато "гопака" і мало інтернаціоналізму" (друзяка Горький Лук)
Тільки в Україні існує дивовижна «язичницька» ікона.
Унікальна. Козацька.
На ній не зображено жодного святого, чи апостола....
Я недавно повернувся з фронту, від хлопців.
Був в Широкіному.
Так от - там перед виїздом з Маріуполя перед блок-постом є невеличкий супермаркет.
І коли наші бійці їдуть на ротацію, то зупиняються щоб там купити собі смаколиків і мінералки.
Я їхав з ними і зайшов разом щоб кави сьорбнути на доріжку.
Так от стоять в черзі до каси наші морпіхи в брониках із автоматами і кулеметами. А між ними стоять місцеві. Теж в касу. Ну і розмовляють звісно. Я собі каву попиваю і ті розмови слухаю. Всяке говорять. І добре і не дуже. Але то життя, нікуди від того не дінешся. Коли всі бійці вже сплатили за покупки і вийшли,то в черзі залишився останній молоденький солдатик із пакетиком цукерок і автоматом в руках.
Саме цей момент вибрав місцевий "мужичок" в спортивних штанцях з пивом,ковбасою і чіпсами, щоб завести із солдатиком розмову "за жизнь".
- Вот пасматрі, боєц, ми же всє братья - і русскіє і украінци і бєлоруси! Што нам дєліть? Зачєм ваєвать? Вот зачєм ти воюєш? Зачєм ти сюда, к нам прієхал? Тут наша зємля, русская ! Вот жилі сєбє, дружно, пока ви сюда нє прієхалі! Вас же нє звалі?"
Ну і все в такому ж ключі.
Солдатик мовчав і не реагував. Тільки дивився через скляні стіни на товаришів, які вантажились в "Урал" із своїми кулеметами, гранатами, броніками, кока-колами і бананами, щоб поїхати в саме пекло під кулі снайперів і мінометні обстріли і стати живим щитом перед Маріуполем.
- Вот у тєбя автомат. Ти в ково стрєлять собрался? В братьєв своіх? В русскіх? Єто же кієвскіє власті і бандеровци нас лбамі сталківают! Єто вєдь не украінская зємля і окупанти здєсь ви!".
Черга із місцевих таких же "ватних мужичків" схвально закивала і загуділа.
Солдатик мовчав, тільки нагнув голову у важкому шоломі.
Тільки жовна грають на щоках.
Я покинув свою недопиту каву і рушив до нього щоб якось захистити, адже він ще хлопчик молодий, хоч і з автоматом. Куди йому сперечатися із такими упоротими ватними сепарами ? Які знайти аргументи і слова?
І раптом це "дитя із цукерочками" повертається до ватника, дивиться йому в очі і каже:
"Ти в морду хочеш? То я дам!"
Геть не лагідно і не толерантно.
І я бачу перед собою вже не дитину, не хлопчика, не безпомічного юнака, а Воїна, Героя, Захисника. Того, хто "Двічі не вмирати", того, хто "Козацька потилиця ворогам не хилиться!", того, хто "вшрамся та не дамся!".
Із шевроном морської піхоти "Вірний завжди".
Бачу обстріляного ветерана, молодого, але із блиском криці в погляді. Із бойовими побратимами в "Уралі" з кулеметами, гранатами, броніками , бананами і незламним веселим козацьким духом. І з мечем-автоматом і пакетиком цукерочок в руках.
І це не я його хочу захистити, а він мене. І всіх нас.
І захистить, і не злякається.
А так , мовчки нагне голову, заграє жовнами, і дасть в морду всякому, хто захоче посягнути на Україну, порве на шмаття і не відступить ні перед ким.
Бо "Вірний завжди".
І мене попустило, і від серця відлягло .
Є час розкидати каміння, а є час його збирати.
Слава Богу, що ми встигли розкидати "каміння" українського духу, жертовності і патріотизму!
А тепер, в час війни, збираємо.
Збираємо те, що міцніше за всі кремені світу .
Не дорікайте мені моєю нетерпимістю і нетолерантністю, моєю "надмірною українськістю", моїм гострим словом.
Це від болю.
Коли ріжуть по живому, то людина кричить.
На старовинній дивовижній "язичницькій" козацькій іконі не зображено жодного святого чи апостола...
На ній намальований птах, який роздирає дзьобом собі груди, видовбує собі серце і годує ним маленьких пташенят , що порозкривали внизу свої ротики. І напис в'ється: "Яко птах, груди свої роздираємо, і народ свій, яко пташенят, кровію своєю годуємо!"
Птахові боляче, він мабуть кричить і плаче, але пташенята виживуть.
Потім, після війни будемо розсипати перли терпимості і толерантності.
Мій телефон не буде дзвонити серед ночі, і з слухавки не будуть чутися вибухи, між якими хрипкий голос не буде просити: «Дядьку Сашко, у нас тут обстріл, то ви тим часом розкажіть нам по телефону казочку якусь, а я ввімкну голосний зв'язок щоб весь бліндаж слухав!»
Що - що, а цього мені дійсно не буде вистачати. Мабуть нікому на світі, ніякому артисту чи співаку, так не дзвонили ніколи.
Я після війни буду розказувати тільки добрі казочки, грати на лірі і співати "Їхав козак за Дунай" і "Was wollen wir trinken".
І не буду більше лаяти "русскій міръ" і не буду ображатися, а буду весело сміятися з анекдотів про сало і шаровари, не буду нагадувати, що українська мова - то питання не культури і справедливості - а безпеки і виживання України.
Хоча ні, буду. Але за це вже якось вибачте .
А покищо воюєм, браття !
Хто чим може і уміє. Хто - автоматом, хто - берцами, термобілизною, ліками, хто -консервами і салом, а хто - словом.
"Не за ставочок зариблений, не за пасіку багату чи хутірець порядний"
А за дітей наших, за коханих, за батька і матір, за землю свою.
Ту, яку, окрадену, у вогні збудили...
І кожен, яко птах груди свої розриває і кровію своєю народ яко пташенят своїх годує і творить цим вічне Святе Причастя.
"Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається." (Мр.14.24.)
Як важко зрозуміти це Таїнство! Нема пророка у Вітчизні своїй?
А в Україні є!
"Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отойді я
І лани і гори -
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися… а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте !" (Заповіт Т.Г. Шевченко)
І хлопці в броніках і балаклавах завантажилися до машини, мене, старого дядька витягли до себе за руки, і поїхали до Широкіного. Повз бетонні "волноломи", які замість моря стоять на сухопутній трасі, загороджуючи проїзд ворожим танкам.
Їду, дивлюся на ці "волноломи", розписані волонтерами як велетенські писанки -петриківськими візерунками і посміхаюся.
Бо, межи ягідками і листочками, межи мальвами і незабудками, читаю таємні письмена українських воїнів:
"Тебе і твого війська ми не боїмося! Землею і водою будем битися з тобою! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий як у вас, поцілуй за те в ср&ку нас!"
Через три дні Широкіне було звільнене від окупантів.
Про це заявила генеральний консул Грецької Республіки в Москві Елені Міхалопулу, передає «РИА Новости».
«Греція є країною Євросоюзу. Ми зі свого боку з великим задоволенням би брали туристів з Криму, але Греція змушена діяти за законами Європейського Союзу», - сказала вона.
Дипломат наголосила, що Греція не може відхилитися від законів ЄС.
Джерело: 24 Канал.