УКР
4812 відвідувачів онлайн
У Дніпрі демонтували стелу "Перемога комунізму неминуча"
У центрі Дніпра в рамках виконання законів "про декомунізацію" 9 червня комунальники демонтували останній великий символ комунізму - стелу "Перемога комунізму неминуча" біля будівлі облдержадміністрації.
Як передає Цензор.НЕТ, про це повідомляє Радіо Свобода.
Як заявив начальник управління організаційної роботи апарату ОДА Сергій Волинець, демонтаж "символу комуністичного тоталітарного минулого" для нього асоціюється з приємним початком робочого дня".
"Міф про неминучу перемогу комунізму більше не буде отруювати нашу свідомість", - заявив він.
У 2014 році на цій стелі був бюст Леніна. Його демонтували громадські активісти 27 червня 2014 року, застосувавши великогабаритну техніку. На місці, де стояв барельєф, учасники демонтажу написали крейдою: "Поїхав додому, в Москву. Слава Україні!".
На той час барельєф Леніна на стелі "Перемога комунізму неминуча" в центрі Дніпра багато разів обливали фарбою невідомі. В обласному управлінні міліції тоді заявляли, що якщо дії невідомих осіб кваліфікують за статтею 194 Кримінального кодексу України, то їм може загрожувати до 4-х років в'язниці, проте жодного разу "винуватців" не було названо.
Топ коментарі
- Скільки бочка?
- Що??
- Ціла бочка скільки коштує?
- Ну рахуй: дев'ятсот літрів, по двадцять дві копійки за гальбу. Триста дев'яносто шість карбованців.
- Ось тобі гроші, йди відпочивай. Увечері прийдеш за порожньою бочкою.
- Та добре!
Продавець йде. Пан розгортає плакат «Пиво безплатно».
Народ спочатку здивувався. Потім стали підходити. Потім черга утворилася. Потім довга черга. Потім натовп. Хтось без черги лізе. Крики, лайка. Комусь не вистачило. Бійка почалася. Хтось вже вихопив ножа. Приїхала міліція. Натовп розігнали. Призвідників - в кутузку. Пана туди ж. Починають його пресувати:
- З якою метою спровокував бійку?
- Та в думках навіть не мав!
- Незаконною торгівлею займався?
- Безкоштовно людей пивом пригощав. Є свідки.
- Значить пиво крадене!
- На свої кровні купив. Маю право.
- Може, ти псих?
- Нормальний. У мене і довідка є.
- Гаразд, мужик... ми тебе... відпустимо. Тільки скажи, навіщо ти це зробив? Навіщо свої гроші витрачав? У чому штука?
- Гаразд, та добре вже, скажу... Я вже немолодий. До комунізму точно не доживу. А так хотілося подивитися - як воно оце буде - при комунізмі...
Если количество ограничено - значит нету материальной базу для коммунизма. Соответсвенно, надо строить что-то другое (в зависимости от ресурсов). Если кто-то искусственно ограничивает количество, чтобы поиметь на этом, значит с ними пора делать что-то плохое.
В.Р.,который смог так как Надежда Викторовна Савченко провести
пресс-конференцию! Савченко-будущий Президент Украины! Слава Украине!
Большего смеха в жизни я не испытывал.
***** нажрётся с депресухи...
Как и их продолжатели ***********
Как ни крути, а есть разница между жопой, к которой тебя приковывают цепью и за попытку побега расстреливают (как на стене в Берлине между ГДР и ФРГ) - и жопой, которая все-таки личный выбор для всех, кроме бездетных пенсионеров.
Коммуняк надо ругать, очень-очень надо, хотя бы за ДВА устроенных ими голода - в 1920-х и в 1930-х, плюс за то, что всего на 100 км западнее, но с другой стороны госграницы, никакого голода не было (т.е. рукотворность: http://istmat.info/node/38629 - вот директива: на Украине начался массовый выезд крестьян «за хлебом»... ЦК ВКП и Совнарком СССР не сомневаются, что этот выезд крестьян, как и выезд из Украины в прошлом году, организован врагами Советской власти...В прошлом году партийные, советские и чекистские органы Украины прозевали эту контрреволюционную затею... В этом году не может быть допущено повторение прошлогодней ошибки. ЦК ВКП и Совнарком ... предписывают ... не допускать массовый выезд крестьян ...), плюс за то, что они вместо взять и расстрелять ***** всех организаторов голода и в могилы им братские насрать их воспевали, развешивали таблички, строили памятники и называли города - и как оказалось, по сути - ни на хера. В смысле - Союз развалился, победа коммунизма уже ни хера не неизбежна и вообще не светит (Венесуэла? Куба? в Китае одно название, можешь быть миллионером, даже миллиардером и владеть заводами в частной собственности).
И вот только насчет нынешней власти хочется спросить - сколько из тех, кто постарше, были членами КПСС или хотя бы комсомольскими деятелями? Так 80% же. Кравчук, Кучма и Ющенко мноооого лет провели в КПСС, и только такие, как Ляшко или Гройсман - тупо не успели там почлениться. Бывшие коммуняки, присягавшие (могу найти присягу члена КПСС, там много красивых и правильных слов) - а результаты известны. Таки стыдно, да...
Не хотілося в день 1 квітня розповідати побрехеньки, тим більше, що наш народ дуже вірить друкованому слові й розносить його далеко за межі навіть України. З іншого боку, не дуже хотілося писати сьогодні й сувору похмуру правду життя про «зради» та «зливи». Вже зовсім зажурився, аж тут згадав феєричну історію, що мені її повідав пару днів тому товариш, який служить під Станицею Луганською. Майже на самих передових позиціях. Отож про Бойового Українського Кабана…
Одного гожого весняного денька в самісінькому кінці березня, коли сонечко вже припікає, але немає тієї спеки, характерної для донецького степу, сиділи в соснячку на березі Сіверського Донця кілька панів офіцерів російських, яких «тамнєту». Засідка їхня мала дуже поважну причину: горілка. Пити з місцевими «ополченцями» росіянам давно вже «западло», та й авторитет панів офіцері, військової касти Росії, що встає з колін якось не дозволяє.
Отож взяли вони десяток біленьких пляшок, пару «віджатих» у місцевого населення курей, броньованого «Тигра», на всяк випадок хтось сів у БРДМ, і влаштували собі пиятику на пленері. Багаття горить, курочка на шампурах смажиться, скляночки гранені з боєкомплекту штабного «Тигру» виблискують прозорою, мов сльоза оковитою «укропівського» розливу; річка під обривистим берегом плавно несе води свої до Азовського моря.
Рудий капітан Петько з гвардійської Таманської дивізії, допомагаючи собі руками, розповідав, як у рукопашному бою він голіруч клав українських десантників у порядку живої черги, а старлей Васька з Майкопської мотострілецької бригади про те, як з трьох кілометрів з автомата влучив просто у приціл «укропівського» танка і як той втікав ганебно з поля бою. Ну, словом ліпота.
І не знали пани офіцери, що вже до них швидкістю неквапливого пішохода наближається біда. То вздовж рівних, мов траєкторія підкаліберного снаряду, рядів сосен чимчикував місцевий дикий кабан та ще й з подружкою.
Звичайний український сікач. Не надто старий, аби втратити інтерес до свинок, але й не молодий, що не знає з якого боку дубу рити жолуді. Загалом такий собі поважний пан у повному розквіті сил, вагою трохи більше двох центнерів й іклами мов холодна зброя гурків - кривий кинджал кукрі.
Весна, вона, панове навіть на суворих донецьких кабанів діє відповідним чином. Тому і цей був у доброму гумор. Зима пройшла, вже вилазить травичка, у дубовому гаю по той бік Донця (власне туди наш почет і прямував) ще збереглося чимало жолудів; гріє сонечко й друга половина слухняно трусить слідом за тобою, несучи в череві десяток нащадків, й час від часу щось ласкаво порохкує - чого іще треба поважному вепрові?
І раптом…
І раптом страшний гуркіт аж притиснув кабана до землі, а по… о, гм, філейній частині щось болісно вдарило. Хоч вепр і був досвідченим битим життям мужиком, але звідки йому було знати, що то спрацювала розтяжка, що її встановили браві російські «іхтамнету» з метою захисту від підступних українських десантників. Рудий гвардієць Петько з Таманської дивізії, звичайно, герой хоч куди, але краще якщо тебе непомітні мінно-вибухові пристрої захищають.
Сікач цього всього на знав. Він лише зрозумів: щось тут не те й приємна прогулянка з подругою перетворюється на щось зовсім інше. І подруга реве на увесь ліс - в неї від раптового зляку ледь не стався позаштатний опорос.
А в поважних українських, та ще й родом із Донеччини, кабанів характер козацько-шахтарський. Вони не тікають. Особливо, якщо поряд подруга життя. Вони шаленіють від люті.
Тож щойно відринула перша хвиля адреналіну й пройшов зляк раптового нападу невідомого ворога, очі в кабана почали наливатися кров'ю: а хто се, курва-мати, насмілився?! Мене?! Та я вас!! А ну, виходь, лайдаки!
Кабани, аби ви, друзі знали, вміють дивитися лише вперед. Особливо донецькі. Та й то не надто далеко. Близькозорі вони, знаєте. Особливо донецькі.
Тож наш герой коротко ревонувши подрузі «тримайся в мене за спиною», рвонув вперед. Рвонув і…
Правильно, потрапив на другу розтяжку, вже на дві гранати РГД-5. І знову кабана щось лупонуло, знов у філейну частину та ще деінде. А дикий дядько-кабан, навіть навесні, коли шар сала під броньованою шкірою зменшується до якихось критичних п'яти сантиметрів, все одно залишається нічогенькою бойовою машиною, для якої осколки РГД-5 і навіть Ф-1 - мов лісові бджоли: жалять, додаючи люті, але шкоди майже ніякої.
І ось він, ревучи, мов пароплав «Максим Горький» в тумані, пре вперед, вздовж рівненьких, мов траєкторія підкаліберного снаряду, рядів сосен і, звичайно ж, вискакує на стійбище «іхтамнету».
Рудий капітан Петько з гвардійської Таманської дивізії, якраз розповідав про те, як він голіруч зупинив «укропівського» танка, але так і вкляк з розведеними руками, виряченими очима і роззявленим ротом, побачивши перед собою розлюченого сікача, що був, звичайно менший за танк, але «Жигулям» шостої моделі габаритами не поступався аж ніяк.
- М-мама, - пробелькотів герой-гвардієць і, видавши непристойний звук, якимось чином миттєво опинився на даху «Тигра», забувши біля багаття і автомата, і розгрузку з набоями та гранатами.
- М-мама - пискнув старший лейтенант Васька.
Він мов Соколине око з романів Фенімора Купера, міг влучити з автомата тому кабанові в око з відстані у два кілометри. Але на біду вепр вихопився з лісу не в двох кілометрах, а в двох метрах. А на таку відстань справжній герой Соколине Око не стріляє. Тому, сказавши «М-мама», старший лейтенант 131-ї окремої мотострілецької Краснодарської, Червонопрапорної, орденів Кутузова і Червоної Зірки Кубанської козачої бригади, стрибнувши з крутого берега Сіверського Донця, пішов по воді, мов по суходолу, притримуючи враз обважнілі штани.
Решта теж сказали «М-мама» й порснули хто куди, мов дикі поросятка. Втім, вони й виглядали як смугасто-плямисті дикі поросятка - у своїх камуфльованих героїчних штанях; вони й верещали майже так само, як дикі поросятка.
Один, як стояв - так і пірнув у відчинений люк БРДМ, поставивши таким чином світовий рекорд в стрибках у висоту стилем фосбері-лоп. Другий зеленкуватим щупачком пірнув у «Тигра» й зачаївся поміж сидіннями, забувши зачинити за собою броньовані дверцята. А ще один використав старовинний московський прийом мисливців за кабанами, тобто, вчепився пазурами у шорсткий стовбур сосни, що стояла поряд з «Тигром», й швидко подерся нагору, розкидаючи шматки молодої кори.
Сікач, очевидно, не очікував такого різноманіття об'єктів для застосування однієї, але зате - дико-кабанячої сили. Проте зразу, згадавши що на нього дивляться його мадам та численні наступні покоління нащадків і її череві, ринув в атаку.
Українські, а тим паче - донбасівські кабани - мужики, повторюю серйозні й воліють битися з серйозними супротивниками. Цього чомусь приманив БРДМ. Чи то через те, що була найбільшим з ворогів, чи то через те, що нагадувала самого його - така ж здоровезна і така ж зовні незграбна.
І струснула бойову машину перша люта атака розлюченого укрокабана. БРДМ важить цілих 7 тон. Але й веприк був нічогенький, до того ж в самому розквіті сил. В секунди машина осіла й накренилася на лівий борт - то пухкнуло повітря з розірваних, мов ганчірка в зубах Тузика, колесах. Звідкись долинув несамовитий репет:
- Саня стрєляй!
Це горланив, сидячи верхом на «Тигрі» рудий переможець українських десантників, гвардієць Пєтя. Очевидно, звертався до того, хто сховався в БРДМ, бо побратим, що видерся на сосну й у спосіб ведмедика з картини російських художників Шишкіна і Савицького «Утро в сосновом лєсу», щосили чіплявся, аби не впасти, не дай Бог, на загривок кабанові. Тому він фізично не мав змоги застосувати табельну вогнепальну зброю у вигляді АК-101, котра, до того ж перебувала в самісінькому центрі багаття, оточена шматками горілої курятини.
Саня, на подив, команду почув. Він видерся з люка нагору, й ледь тримаючись на скособоченій поверхні, відкрив вогонь із пістолета імені Макарова, цілячись вепру просто межи очі.
Погана ідея. Погана ідея намагатися зупинити дикого кабана-сікача пістолетом. Хоча би тому, що той має лобну кістку, таку само міцну, що броня, а спереду його шия й плечі закуті в лати з хрящів, які у мисливці називаються калган.
Коротше кажучи, свинський батько лиш іще більше розлютився і Саша з криком «М-мама» знов провалився у люк, з жахом помічаючи, як під ударами кабана броня вминається всередину, просто як у фільмах про монстрів-зомбі, що лізуть за душами хоробрих, але дурних спецназівців.
Кабан - це вам не зомбі, а Саня - не Міла Йовович з фільму «Оселя зла». Тому Саня просто сказав «М-мама» і затих десь поміж кулеметом КПВТ і кріслом водія. Він би залюбки плюнув на все й стартував, але на біду, єдиний гвардієць, що вмів завести БРДМ, в цей час повторював подвиг Ісуса Христа. Тому все, що зміг зробити Пєтя - зачинити за собою горішній люк і молитися.
Кабанові, після того, як він розпоров колеса по правій бік чомусь сподобалося атакувати БРДМ з іншого борту. Може тому, що там було намальовано ведмежу пику й написано білими літерами: «Не дразните русского медведя». Читати кабан, звичайно не вмів, але родова пам'ять йому підказувала: «русского медведя» дражнити дійсно не варто, його треба валити нафіг. Просто іклами в пузо.
Як на біду, по лівому борту бронемашини був крутий піщаний берег. Тому й сталося те, що мало статися: нахилений БРДМ повільно, але невідворотно підім'яв під себе край обриву і, перекинувшись, шубовснув просто в річку. Із середини востаннє пролунало глу
Але й «Тигрові» прийшлося не ліпше за ведмедя. Бо одна з куль, що їх Саня сіяв, мов Іполіт Матвійович Вороб`янінов баранки на Смоленському базарі, влетіла у відчинені дверцята броньовика і щось там підпалила.
- М-мама, - почулося із середини й прудка тінь шмигнула вглиб лісу, втім, кабан, зайнятий битвою з БРДМ, не звернув на неї жодної уваги.
- М-мама, - верескнув гвардієць Пєтя, коли перші язики полум'я лизнули його первинні статеві ознаки.
Подумавши, Пєтя додав таємниче: «**************», пополотнів і стартував з даху «Тигра» просто на верхову однієї із сосен.
Офіцер, що сидів на дереві біля бронемашини, незважаючи на грюкіт, рохкання свині, люте ревіння сікача, теж розчув оте «**************» і в ньому раптово прокинулися задатки акробата, що про них він ніколи не підозрював: меткою білочкою, воїн перемахнув на наступне дерево, потім далі, збивши рудого Пєтю на землю, а потів - аж на сусідній ряд.
Пєтя гепнувся додолу - аж щелепа клацнула. В цей час всередині «Тигра» щось гучно луснуло, Петя не підводячись, пробурмотів не менш таємниче «******» і в позі вінницької колгоспниці на буряковому полі, шуснув до урвища.
І тут гахнуло! Гахнуло так гахнуло!!! Що то був за «**************» всередині броньовика не відомо, але навіть Ілля-пророк не міг бажати більшої потуги для своїх блискавок. Чорний стовп диму пахкнув у блакитне весняне небо затуляючи сонечко.
Дядько кабан, що якраз переміг російського ведмедя, в шалі люті навіть не почув вибуху - лиш відчув як гаряча хвиля вдарила йому в грубезну щетину, й навіть кинула його на землю. Проте все ж він був не лише лютим донбаським кабаном - він одночасно був ще й мудрим кабаном-українцем.
Тож він тут таки скочив на ноги, оцінив ситуацію й побачив що поле бою очистилося від ворогів. Вирішивши, що з отим «**************ом» не варто зв'язуватися навіть йому, вепр миттю прийняв логічне рішення.
Коротко рохнувши щось своїй коханій через закуте в калган плече, сікач зневажливо пхекнув туди, де у вогнище ще лускав і тріскав «**************» й почвалав геть.
Кохана, принишкла від грандіозного виду побоїща й ще більш закохана у свого мужчину, дріботіла позаду, мовчазна, як ніколи. А в її череві радісно-стривожено ворушилися кабанята, пишаючись своїм батьком.
Але це ще не вся історія. Неподалік від місця драми було розташовано сепарський блок-пост. Зачувши спочатку вибухи розтяжок, потім злякані зойки, незрозуміле, але страшне ревіння, постріли й нарешті - потужний вибух, «ополченці» вирішили що то сунуть страшні «укропські карателі». А оскільки з ними не було рудого гвардійця Пєті, котрий однією рукою поборював одразу по півдесятка десантників, хоробрі воїни «Новоросії» врізали туди з усього, що мали. В тому числі - з мінометів калібру 82 мм. Один з осколків вразив хороброго гвардійського капітана Петра просто туди… Ну, це вже інша сумна історія…
Не знаю, правду кажуть, чи брешуть про цю історію. Її розповів моєму приятелю полонений місцевий бойовик, який був майже реальним свідком: йому розповідав його кум, знайомий сестри якого возить воду на той блокпост, поблизу якого все це відбулося.
Знаю лише, що з того моменту наші командири заборонили бійцям полювати на диких кабанів. А зустрічаючи в полі сліди, українські солдати посміхаються між собою: о, тут «БУК-1Н» пройшов. Але це немає ніякого стосунку до відомої зенітно-ракетної установки. Так прозвали нашого пана вепра. Розшифровують так: Бойовий Український Кабан, єдиний і неповторний…
Розповідь прослухав і записав
ПАВЛО ПРАВИЙ
Президенту Чехии Земану подарили 400 литров армянского коньяка("Арарат") и бутылку 72-летней выдержки. Его произвели в 1944 году - в год рождения чешского лидера.
А армянский коньяк подарили московские вассалы - армяне?
Чё-то мне сдаецца, что это как-то связано с желанием Москвы избавиться от санкций, не?
Маленький, але гоноровий народ.
Опинись в їхній ситуації - і ти мене зрозумієш.
Приходится рушить ленино-замещения !!!
большой такой привет, министерству культуры
А в Феодосии другая картина.
Кораблекрушение. 1843 Холст, масло. 116х189см. Феодосийская картинная галерея им. И.К.Айвазовского, Феодосия
Убей большевика (коммуниста).
Или взял молодуху жену, порвал партбилет и улетел в Гаагры( не путать с
"В Москве на съезде КПРФ главы КПУ Петра Симоненко награжден медалью и избран в президиум пленума росийской партии."
ну и на своем сайте подпердывает в унисон ********
или так и упала как кусок дерьма?
Днепр жжет
- повна і остаточна перемога марксизму-ленінізму над здоровим глуздом!