Глава правлячої партії "Право і справедливість" Ярослав Качинський назвав Волинську трагедію "геноцидом".
Про це він сказав під час церемонії покладання квітів біля пам'ятника жертвам Волинської трагедії у Варшаві, повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на Радіо Польща.
"11 липня 1943 року почалася запланована частиною командування ОУН і УПА геноцидна, я підкреслюю це слово, операція проти польських жителів на Волині. Вона була проведена неймовірно жорстоким чином. Злочини, які там були здійснені, безпрецедентні", - сказав глава "ПіС".
Ярослав Качинський зазначив, що на останньому засіданні Сенат Польщі ухвалив постанову про увічнення жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами. "На найближчому засіданні Сейм прийме таку ж постанову", - сказав він.
Дивіться на "Цензор.НЕТ": Порошенко у Варшаві поклав квіти до пам'ятника жертв Волинської трагедії. ФОТОрепортаж
Лідер правлячої партії також підкреслив, що під час "кривавої неділі", як називають 11 липня в Польщі, деякі українці захищали поляків. "Ми пам'ятаємо про них і віддаємо їм данину пам'яті", - сказав Ярослав Качинський.
Він також нагадав, що кілька днів тому президент України Петро Порошенко вшанував пам'ять жертв Волинської трагедії у Варшаві. "Сподіваюся, що це гарний початок", - сказав він. Лідер "ПіС" також висловив надію, що "українські герої", які сьогодні захищають свій народ, будуть брати приклад з тих, хто захищав поляків.
Нагадаємо, розбіжності України і Польщі виникають через ставлення до трагічних подій на Волині та Східній Галичині в 1943-1944 роках. В кінці 1990-х років була створена спільна комісія польських і українських істориків для вивчення цих подій. Робота комісії показала наявність очевидних відмінностей у трактуванні подій польськими істориками та низкою українських. Українські дослідники зазначають, що Волинська трагедія була наслідком війни Армії Крайової з УПА, в якій брало участь і цивільне населення. При цьому польська сторона також вдавалася до репресій проти цивільного українського населення: кількість жертв з українського боку оцінюється в 10-20 тиc. людина.
У грудні 2014 року Президент України Петро Порошенко під час свого виступу перед депутатами парламенту Польщі вибачився за події на Волині, але не давав якоїсь характеристики їм. Він закликав "не будувати політику на могилах".
Читайте також на "Цензор.НЕТ": Ми зможемо будувати на цьому майбутнє, - Дуда про візит Порошенка до пам'ятника жертвам Волинської трагедії
14 липня 2013 року в Луцьку після молебню за загиблими під час Волинський трагедії в Президента Польщі Броніслава Коморовського кинули яйцем.
У 2013 році польський Сейм прийняв стриману версію "Волинської резолюції" з формулюванням "етнічна чистка з ознаками геноциду".
Після чергових виборів у Польщі більшість у парламенті отримали праві партії, які знову підняли питання Волинської трагедії. Зокрема, в Сеймі зареєстрований згаданий законопроект про визнання акцій УПА проти поляків на Волині геноцидом.
Це удвічі розпалює ситуацію, оскільки питання Волині-43 піднято напередодні саміту НАТО, який відбудеться у Варшаві.
Читайте також: Жест Порошенко - це крок до примирення, - канцелярія Дуди про візит президента України до пам'ятника жертвам Волинської трагедії
Голова Верховної Ради України Андрій Парубій та маршалок Сейму Польщі Марек Кухчінський у ході зустрічі в неділю домовилися про те, що до саміту НАТО у Варшаві нижня палата польського парламенту не буде голосувати за будь-які постанови з питань українсько-польських відносин у Другій світовій війні.
Только польский скулеж раздается сугубо в тех случаях, когда пострадали их люди.
О преступлениях поляков против украинцев вспомнить не хотите ли? Если нет, то в задницу таких союзничков.
Были поляки которые спасали украинцев от безчинств Польского государства - мы благодарны этим героям. Учредить для них медаль Мира.
И да, неизменно чтить память героев УПА, которые поднялись на защиту украинского населения и спасли его от уничтожения карателями Армии Краёвей (деятельность которой тож. апсолютно офицыально признать преступной).
Всё это делать чинно, благородно, без какого либа надрыва и истерии.
Среди подписантов регионалы Вадим Колесниченко, Нестор Шуфрич, коммунисты Петр Симоненко, Александ Голуб, Александ Зубчевский и другие. Всего обращение подпсиали 148 народных депутатов.
"Просим вас, депутатов Сейма Республики Польша, поддержать решение сената, признать Волынскую резню ОУН-УПА геноцидом в отношении польского населения и осудить преступные деяния украинских националистов", - говорится в документе.
Вот у поляков и есть документ , то зачем нужны выводы историков , если историю могут писать и переписывать политики ...
Как видим, Волынь и Галичина это территория расселения украинцев.
Почему поляки поднимают тему "волынской резни"? А просто потому, что этим они завуалированно хотят подчеркнуть, что Волынь это их земля, мол Волынь это Польша.
Если по простому, то возникли тёрки между поляками и украинцами на Волыни в 1943г. Но так как украинцев на Волыни проживало - абсолютное большинство от населения. То нужно было просто полякам не вымахиваться. Но лондонское правительство Польши в эмиграции приказало Армии Крайова препятствовать уезжать с Волыни полякам во внутренние районы Польши. Было сказано, что Волынь это Польша и поляки должны оставаться там до конца, не смотря ни на что. Потом начались обоюдные погромы. Украинские селяне гнали поляков, поляки гнали украинцев из своих сёл. К защите поляков подключились соответственно Армия Крайова а к защите украинцев Армия УПА. И понеслась.
Поляки сами признают, что в волынской трагедии виновато лондонское правительство Польши в эмиграции. Это суть конфликта, коротко.
Терки начались как минимум с политики пацификации правительством пилсудского.
Собственно Бандера начал свою политическую карьеру именно борьбой с польским
государством. Включая радикальные методы
Призначений 3 червня 1928 року на посаду волинського воєводи Генрик Юзевський, колишній віце-міністр внутрішніх справ уряду С.Петлюри, проводив нову політику щодо українців Волині, так званий «волинський експеримент». Його суть полягала в тому, щоб виховувати відданих громадян - патріотів Речі Посполитої шляхом державної асиміляції неполяків. «В українців, - говорив воєвода, - не мало виникати бажання відійти від Польщі навіть після створення самостійної України над Дніпром».
Одним з інструментів реалізації такої політики стали так звані народні університети, своєрідні культурно-освітні центри, спрямовані на нейтралізацію антипольських настроїв та формування з місцевих жителів лояльних громадян держави. Першим на Волині став народний університет у Михайлівці, відкритий у 1932 році стараннями куратора Кременецького ліцею міністра сільського господарства Польщі Юліуша Понятовського окрай Засівського лісу, біля витоку річки Баранської, неподалік від залізничної станції Михайлівка. Всього до 1939 року на Волині відкрили три таких університети, а у всій Польщі - 20. Михайлівський університет очолювала Галина Юршова (Halina Jurszowa, в інших польських джерелах Helena Jurszowa), педагог, психолог і вихователь, колишній викладач Кременецької православної духовної семінарії. Перший зимовий чоловічий курс навчання розпочався 25 листопада 1932 р. Загалом у 1932-39 роках університет закінчили близько 300 слухачів. За спогадами михайлівських старожилів, які свого часу публікувались у радивилівській районній газеті «Прапор перемоги», там навчались зокрема Іван Андрощук та Василь Кошельник з Михайлівки.
Щороку відбувались по два чотиримісячних курси для молоді (взимку чоловічий, навесні-влітку жіночий), які підготовляли сільських громадських діячів до ведення культурно-освітньої роботи і поширення ідей польсько-української співпраці. На курси приймали бажаючих віком від 18 до 25 років. Оплата за навчання становила 160 злотих, але слухачеві потрібно було сплатити лише четверту частину цієї суми, а решта могла бути покрита ліцеєм чи якоюсь організацією. Якщо слухач потребував матеріальної допомоги, то за умов успішного навчання університет надавав йому стипендію. Кандидати на навчання повинні були мати народний одяг та музичний інструмент (за його наявності).
На одному курсі навчалося від 10 до 30 осіб - українців, поляків, інколи чехів з усієї Волині. В цьому закладі не викладали складних дисциплін, не складали екзаменів, не видавали дипломів. Навчальний план університету включав історію Польщі, основи психології та етики, польську та українську мову й літературу, основи природознавства, гігієни, громадське та господарське життя села, культуру села, народний театр, освітню працю на селі, основи бухгалтерії, співи, гімнастику. Частина навчального часу щодня відводилася на читання газет, а також для фізичної роботи. Принципової різниці в проведенні чоловічих і жіночих курсів не було - вивчались ті самі предмети, акцент робився лише на спецкурси. На курсах для дівчат у Михайлівці існували гімнастична, культурно-освітня та пропагандистська секції. Заняття починалися вранці з практичної роботи на грядках, потім уроки (24 години на тиждень). Початок навчання та його завершення проходили під пісенний супровід - чи то український, чи польський. Слухачами був складений навіть спеціальний «Гімн волинської родини», який звучав обома мовами.
Заняття проводили вчителі Кременецького ліцею, а також особи, що прибували за направленням Волинської спілки сільської молоді. Курс бджолярства вела І. Щипьорська (I. Szczypiórska), яка володіла тут великою пасікою. Ця пані була досить відомим фахівцем. Повідомлення про курси бджолярства у Варшаві, де вона викладала, зустрічаються у польських газетах ще з 1926 року.
Виховна робота базувалася на принципах родинного життя (спільні обіди, заняття, збори, обговорення рефератів, екскурсії). Молодь була організована в товариський гурток, що працював за власними правилами в секціях театральній, туристичній та фізичного виховання. Останній навчальний тиждень відводився на урочисте завершення курсів: слухачі дискутували над рефератами та готували святкову програму; збиралися вечорниці для слухачів і жителів навколишніх сіл. В останній день до університету з'їжджалися гості. Зачитували численні привітання, ставили театральні сценки, готували своєрідний радіоконцерт. Було багато співів, веселощів і забав. Традиція проведення народних гулянь-маївок на місці колишнього університету побутувала ще до 60-х років минулого століття.
1937 року в Михайлівці організували першу конференцію колишніх випускників, на яку прибули міністр Ю.Понятовський, куратор Волинського шкільного округу Е.Новицький, представник Волинської спілки сільської молоді М.Задружний, куратор Кременецького ліцею С.Чарноцький, керівники народних університетів та численні гості. (Оболончик Н. Культурно-просвітницька діяльність Кременецького ліцею 20-30-х рр. XX ст. Студії і матеріали з історії Волині. 2009).
Після встановлення радянської влади народний університет у Михайлівці закрили. На його місці почала діяти обласна школа для глухонімих дітей, спалена під час воєнного лихоліття
Сэр Уинстон Леонард Спенсер Черчилль.
АНОНС: 12 липня в Києві - лекція В'ятровича про польсько-український конфлікт у 1942-1947 роках
11.07.2016
http://www.istpravda.com.ua/short/2016/07/11/149134/view_print/ Версія для друку 12 липня у Києві Володимир В'ятрович прочитає лекцію:
«ТАБЛОЇДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ: роль медіа у висвітленні польсько-української війни 1942-1947 років»Про взаємовплив медіа та історичної науки, про політиків як інтепретаторів минулого розповість історик, голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович у своїй лекції "Таблоїдизація історії". "В інформаційну епоху уявлення і про **********, і про минуле визначають, насамперед, засоби масової інформації. Поступово ЗМІ стають головним інструментом формування історичних знань для більшості громадян", - каже дослідник, водночас уточнюючи, що"така роль ЗМІ не завжди є позитивною". Що відбувається, коли журналісти та політики беруться за важкі та багатозначні історичні теми? Як історикам, що пропонують складні та масштабні пояснення, конкурувати із короткими медійними меседжами? Науковець пояснює, що виникає таке явище, як "таблоїдизація" історії: коли не історичні дослідження формують повідомлення ЗМІ, а через них - суспільні уявлення, а навпаки - медійні меседжі починають формувати історіографічні концепції. Про те, як медійна популярність теми польсько-українського конфлікту в період Другої світової і в перші повоєнні роки вплинула на її представлення в історіографії та суспільні уявлення в Польщі й Україні, - у лекції Володимира В'ятровича. Інформація, яку отримають слухачі, допоможе орієнтуватися в історичних темах, що сьогодні стають об'єктом маніпулювання під час інформаційної війни та політичних дискусій.Вівторок, 12 липня, 18.30Місце: Український кризовий медіа центр, вул. Хрещатик, 2Вхід вільний
http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/06/14/126099/
Они умеют дружить и прощать исторические обиды только тем, кто их БОГАЧЕ либо СИЛЬНЕЕ!!!(Как например НЕМЦАМ)... Во время ВАРШАВСКОГО ВОССТАНИЯ, в так называемой карательной операции, немцами было убито больше мирного населения, чем за весь период этой украино-польской войны!!!!
Это поведение ТИПИЧНОЙ КУРВЫ(женщины легкого поведения)!!!! Если ты богатый и сильный, то за денюжку мы простим тебе любые исторические обиды, если нет - то поляки на тебя готовы свалить все свои грехи и обиды, даже причиненные другими народами...
НАДПИСЬ НА БАННЕРЕ, "ЛИТОВСКИЙ ХАМ, ВСТАНЬ НА КОЛЕНИ ПЕРЕД ПОЛЬСКИМ ПАНОМ"!!!!!! "..
Antysemickie nastroje pozostały żywe również podczas trwania II wojny światowej.
W miejscowości Jedwabne na Podlasiu 10 lipca 1941 roku grupa Polaków zapędziła żydowskich mieszkańców miasteczka na rynek, a następnie do pobliskiej stodoły, którą podpalono. Na miejscu zginęło według różnych szacunków ponad trzystu lub ponad pięciuset Żydów. Podobne wydarzenia miały miejsce również w innych miejscowościach Podlasia (Wąsosz, Radziłów, Goniądz, Białystok).
Cały tekst: http://www.edulandia.pl/edukacja/1,124764,6653228,Pogromy_Zydow_w_Polsce.html#ixzz4E7BnQGTj
Всі проблеми поляків із-за того, що вони завжди бажали збудувати МОНОЕТНІЧНУ ДЕРЖАВУ, де інші національності не мали би своїх автономій та республік... Звідси всі ці криваві конфлікти із сусідами!!!!
Конечно это были простые украинцы, вчерашние селяне, учителя, украинская интелигенция, угнетаемые русским большевизмом и польским шовинизмом!!!!!!!
Россия - родина ленинского большевизма, сталинизма, троцкизма.... Петербург - столица революции большевиков!!! незабывай об этом!!!!
Бридко читати про те що дописувач нафантазував й приписує співрозмоникам.
Ніхто не виправдовує будь які злочини. Мова про каяття. Якщо воно не буду взаємним й справедливим - то то вже дійсно догоджання польским панам. Бо вони каятися ні перед нами не бажають ні перед чехами (наприклад)
Что до 43го что после 43го! Риторический вопрос к полякам - кем была оккупирована Украина? - тот и несет всю ответственность за эту трагедию!
А если и Польша и Украина ищет примирения, то должен быть создан общий мемориал погибших в той трагедии. ( мне это видится так )
https://www.facebook.com/# · https://www.facebook.com/UPAreenacting/posts/1629670870393315 7 лютого о 17:12 · https://www.facebook.com/#
У 1887 році Юзеф Пілсудський заарештований царською владою, звинувачений у підготовці замаху на Олександра III, засуджений до сибірського заслання. Потяг до атентатів на керівників окупаційного режиму зовсім як у молодого Бандери.
Після повернення із заслання Пілсудський був організатором бойової школи у Кракові. За рапортами начальника Варшавського охоронного відділення (таємної поліції Росії) П. Заварзіна, школа "масово готувала вбивць та грабіжників". Приблизно так само по...льська влада трактувала дії Бандери по підготовці озброєного підпілля.
Пілсудський керував бойовими групами, які вчиняли терористичні акти проти окупаційної влади та здійснювали експропріації (грабували банки та державні установи в інтересах визвольної революції ). Зовсім як Бандера та його бойові групи на Західній Україні в 1930-ті.
Під час Першої світової війни воював на чолі польської бригади на боці Німеччини та Австро-Угорщини. Тобто з точки зору Російської імперії та її союзників з Антанти був "колаборатом" і "зрадником", адже Пілсудський був народжений у окупованій Варшаві та був підданим Російської імперії. Бандера так само грав на протиріччях імперіалістичних держав та використовував їх конфлікти заради створення української держави. Так само воював з окупантами і так само був оголошений ними "зрадником".
Будучи на чолі Польщі, Пілсудський спочатку війною знищив Західно-Українську Народну Республіку, а потім за спиною українців домовився з більшовиками про новий поділ України. Бандера на чужі землі ніколи не претендував і чужих держав не ділив. Тим більше ніколи не мав жодних угод з Москвою.
У 1926 Пілсудський вчинив державний переворот в Польщі, після чого був встановлений жорсткий авторитарний режим. Були проведені каральні акції проти українців (так звана "пацифікація") та інших національних груп. Бандеру важко змалювати прихильником ліберальної парламентської демократії, але як бачимо і Пілсудський ним теж аж ніяк не був.
У 1934 році завдяки Пілсудському відбулося підписання угоди з Гітлером, яка була одним з перших дипломатичних успіхів Третього Рейху та давала можливість німцям вільніше почувати себе на інших напрямках своєї політики. На знак особливої поваги Адольф Гітлер особисто був присутнім на похороні Пілсудського у 1935 році. Бандера ніколи угод з Гітлером не підписував, натомість свого часу сидів у нацистському концтаборі.
Так в чому проблема з Бандерою?