Відкриття пам'ятника і масштабна виставка: в Києві вшанують пам'ять Богдана Ступки

Ця "гарна людина" з ватою в голові була, як і вся сім'я (син і внук).

Гоголь ніколи не був українофобом на відміну від Булгакова. Тому називати його анти взагалі дивно. Тим паче він багато писав про українське село, звичаї та свята. Писав російською мовою, тому що тоді не публікували авторів,які писали українською, білоруською, грузинською і так далі.

Тоді всі називали Україну в Російській Імперії Малоросією. Адже дітей так вчили зі школи. І вони просто не знали іншої назвиі себе вони називали малороси. Вини Гоголя в тому немає, що російська влада знищувала українську ідентичність та націю. Я у Гоголя читав Вечори на хуторі близ Диканьки, Ніч перд Різдвом, Ніс, Шинель. Тараса Бульбу не читав, але дивився. А ті хто намагався писати українською на прикладі Шевченка відправляли в місця позбавлення волі. Російська охранка тоді працювала дуже жорстко як совкова КДБ. Кирило Мефодіївське брацтво так само було викрито та знищено фактично. Для мене Гоголь завжди залишиться українцем та українським письменником. Хоча він писав і про українське село так і про імперські міста Росії.

Це не правда. У нас багато письменників та поетів. Україна завжди була багата на таланти.

В Московії наприклад окрім негра Пушкіна, Толстого та грузина Лермонтова більше нікого не знають. Але ж це не означає, що на Московії немає більше письменників та поетів. Хто любить читати вітчизняну літературу, той все знає. Як в Україні, так і в Московії. Я наприклад не знаю взагалі жодного письменника Білорусі, але ж це не означає, що в Білорусі немає письменників та поетів видатних.

про Франка не знают? Или Лесю Украинку? хотя бы этих должны знать

Дарма ви намагаєтесь російському тролю щось пояснити) У московитів немає уроку української літератури. Тому він просто темний та недорозвинений) Хоча вони майже всі там такі в Московії.

"Рассийский писатель" Гоголь. Яке благоговіння перед Батьківщиною. "Знаете ли вы украинскую ночь? О, вы не знаете украинской ночи! Всмотритесь в нее. С середины неба глядит месяц. Необъятный небесный свод раздался, раздвинулся еще необъятнее. Горит и дышит он. Земля вся в серебряном свете; и чудный воздух и прохладно-душен, и полон неги, и движет океан благоуханий. Божественная ночь! Очаровательная ночь! Недвижно, вдохновенно стали леса, полные мрака, и кинули огромную тень от себя. Тихи и покойны эти пруды; холод и мрак вод их угрюмо заключен в темно-зеленые стены садов. Девственные чащи черемух и черешен пугливо протянули свои корни в ключевой холод и изредка лепечут листьями, будто сердясь и негодуя, когда прекрасный ветреник - ночной ветер, подкравшись мгновенно, целует их. Весь ландшафт спит. А вверху все дышит, все дивно, все торжественно. А на душе и необъятно, и чудно, и толпы серебряных видений стройно возникают в ее глубине. Божественная ночь! Очаровательная ночь! И вдруг все ожило: и леса, и пруды, и степи. Сыплется величественный гром украинского соловья, и чудится, что и месяц заслушался его посереди неба... Как очарованное, дремлет на возвышении село. Еще белее, еще лучше блестят при месяце толпы хат; еще ослепительнее вырезываются из мрака низкие их стены. Песни умолкли. Все тихо. Благочестивые люди уже спят. Где-где только светятся узенькие окна. Перед порогами иных только хат запоздалая семья совершает свой поздний ужин."