УКР
10899 відвідувачів онлайн
Ядерний могильник "Вакуленчук" ліквідовано за допомогою НАТО на Житомирщині
У Житомирській області за фінансової підтримки НАТО ліквідовано ядерний могильник "Вакуленчук".
Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на УНІАН."Першим, пілотним проектом НАТО було визначено об'єкт "Вакуленчук", який став для нас великим досвідом для подальшої співпраці в рамках ліквідації наступних могильників, які зараз є на території України", - розповів керівник проекту Трастового фонду НАТО Юрій Гнилицький.
За його словами, в Україні є ще п'ять могильників - один у Кіровоградській області, один в Івано-Франківській, два в Криму, один у Донецьку.
"Цей об'єкт був і критичним, і, з іншого боку, найменшим. Тому було простіше взяти його, враховуючи, що це перший проект - у нас не було досвіду, ми не знали, що там усередині. Зараз ми разом із трастовим фондом НАТО притерлися, відпрацювали всі механізми, процеси, і тепер будемо рухатися далі", - розповів голова Державного агентства з управління зоною відчуження Віталій Петрук.
За його словами, основними труднощами в ліквідації було дотримання правил радіаційної безпеки, в першу чергу для персоналу, який був задіяний у ліквідації могильника. "Треба віддати належне професіоналізму фахівців, які там працювали - не було жодного випадку порушень правил безпеки", - каже він.
Фахівці сподіваються, що після переговорів із представниками НАТО буде затверджено проект з ліквідації могильника "Цибулеве" в Кіровоградській області, він утричі більший за "Вакуленчука".
Топ коментарі
это были именно базы хранения ЯО.
и назвали только самые крупные (почему-то, кроме Макаров-1).
а сколько было в Украине всяких РТБ и ПТРБ!
а они тоже не особо чистые, учитывая совковую беспечность, пофигизм и армейский дебилизм.
Зберіганням, підготовкою до пуску, видачею, транспортуванням головних частин ракет комплексу Р-12 займалася особлива служба. З метою секретності її назвали цілком буденним терміном «ремонтно-технічна база», або коротко «РТБ». Служба була настільки секретною, що її персонал, який мав доступ до головних частинах, називали «глухонімі». Сильною була не тільки секретність, а й підготовка особового складу: в РТБ до роботи з головними частинами (ГЧ) ракет допускалися виключно офіцери, і тільки в ряді менш відповідальних процедур надстроковики. Солдати строкової служби були задіяні лише при транспортуванні ГЧ і їх стикуванні з ракетою, а також при виконанні допоміжних завдань, як вартова служба, несення нарядів, і т. п. За те, що служба РТБ працювала з «головами» ракет, її особовий склад також називали «головастиками», що носило хоч і жартівливий, але поважний відтінок. Організаційно кожна РТБ відповідала ракетному полку, тобто одна РТБ обслуговувала головні частини ракет одного полку. Командир РТБ, як і командир полку, підпорядковувався командуванню відповідної ракетної дивізії. При цьому в ряді питань, пов'язаних з обслуговуванням ГЧ, командир РТБ підпорядковувався безпосередньо командуванню армії і ракетних військ.
Як ракетний полк складається з дивізіонів, так і РТБ складається з складальних бригад (сббр). Головні частини кожного дивізіону обслуговує одна складальна бригада, розміщена в технічній зоні дивізіону, але за своїм загородженням і зі своїм контрольно-перепускним пунктом. На територію складальних бригад РТБ проходили за двома перепустками: одна для того, щоб потрапити в ракетний дивізіон, і друга, щоб пройти безпосередньо в зону РТБ. Поява терміна «складальна бригада» викликано специфікою роботи з головними частинами ракет. Головні частини ракет Р-12 представляли собою складні механізми, які спочатку для продовження терміну зберігання та зручності обслуговування постачалися і зберігалися частково розібраними. Такий стан називалося «ступінь готовності четверта», або «СГ-4». Про повністю зібрану і готову до встановлення на ракету головну частину говорили, що вона знаходиться в ступені готовності СГ-5. На самому початку експлуатації комплексу Р-12 була більш низький ступінь готовності СГ-3, коли з головної частини був витягнутий ядерний заряд, який за геометричною формою нагадував кулю, тому його іменували кульовим зарядом. Однак такий стан протримався недовго, що було характерно для частин раннього формування. РТБ 43-ї ракетної армії в основному починали свою службу, маючи на бойовому чергуванні головні частини в СГ-4. При цьому ГЧ як для шахтних, так і для наземних дивізіонів зберігалися окремо від ракет. По тривозі їх належало перевести з СГ-4 в СГ-5, і тільки потім видати для стикування з ракетами.
Згодом, у середині 60-х років, з метою скорочення часу передстартової підготовки порядок зберігання ГЧ змінили. До самого кінця служби Р-12 головні частини для першого пуску наземних дивізіонів знаходилися в сховищі головних частин в готовності СГ-5, а для другого пуску в СГ-4. Для шахтних дивізіонів готові частини першого пуску знаходилися в СГ-5, і були зістиковані з ракетами в ракетних шахтах, ГЧ другого пуску знаходилися в СГ-4 в сховищі одного з наземних дивізіонів.
За технічними даними, найпершою головною частиною, призначеною для застосування на ракеті Р-12, була АА-12 потужністю 1 Мт., спосіб вибуху наземний, контактний. Наступною, більш досконалою, була АА-48, в конструкцію якої було додано джерело нейтронів, так званий. реактор, або «система Гудрон», що в кілька разів підвищувало ККД використання заряду. При цьому єдиним способом вибуху також залишався наземний контактний. У 1963-1964 роках на озброєння надійшли головні частини АА-21, і незабаром за нею ВА-21, що містять радіодатчик для повітряного вибуху. З тих пір можна було регулювати висоту підриву в залежності від поставленої мети. Кожна наступна ГЧ була дещо потужніша попередньої за рахунок більш раціонального використання енергії термоядерного заряду. При цьому поширену раніше версію, про існування в комплексі з ракетою Р-12 ГЧ еквівалентом 2,3 Мт., жодна технічна література не підтверджує, так як для цього був би необхідний інший заряд з великими габаритами. Біля селища Висока Піч неподалік від міста Житомир розташовувалася РТБ № 1696. Її складальні бригади заступали на бойове чергування разом з дивізіонами 60-го ракетного полку. Аналогічно дивізіонам полку, в РТБ було три складальних бригади: дві обслуговували головні частини для ракет наземного старту, і одна для ракет шахтного старту, що базувалися в Білокоровичах. Конструкція ГЧ для обох типів ракет була однаковою. Третій дивізіон полку і третя складальна бригада РТБ знаходилися на бойовому чергуванні менше інших, з 1963 по 1982 рік. Служба тут мала значні відмінності: третій дивізіон був підземним, службу несли ракети Р-12У, шахтний варіант. Комплекс був розташований в лісі біля смт Білокоровичі.
Сегодня с вашей помощью был устранён могильник "Вакуленчук", а завтра с вашей помощью будут устранены могильники ДНР и ЛНР.
Цибулеве (даже по-русски военные писали Цыбулево)
там дійсно була "база хранения" ЯО, а це дає свої особливості щодо зараження місцевості.
Скоріш за все, ті болванки хтось мав вивезти на спецпереробку, але по якимсь причинам (пофігізм, дебілізм або й просто хтось заникав виділені на це кошти) їх "заховали" таким способом.
это просто отходы датчиков дыма и некоторых вещей из онко клиник - больниц.
физику учите...
физика тут совсем ни причем.
"Радиоактивные отходы изъяты как из сооружения хранилища, так и с площадки (окружающих территорий). После этого проведен демонтаж сооружения, реабилитация площадки и финальное радиационное обследование. Часть РАО в виде отработанных источников ионизирующего излучения перевезена на хранение в Киевский межобластной спецкомбинат. Твердые РАО в виде ж/б конструкций хранилища, а также зацементированные жидкие РАО переданы на захоронение в пункт "Буряковка" в Чернобыльской зоне отчуждения"
Вывезти всё что бы Украина даже в мыслях не могла восстановить нормальный ядерный потенциал или на основе этих могильников сделать достаточное количество грязных бомб, способных уничтожить москву со всем содержимым и остановить агрессора.
Вперёд, к ликвидации самозащиты Украины с помощью НАТО.
На сьогодні 16339,36 тонн меланжів зберігаються на 6 складах ракетного палива Збройних Сил України. Зокрема, у Вінницькій (1020,521 тонн), Івано-Франківській (2267,054 тонн), Львівській (3101,128 тонн) - резервуари, в яких зберігається окисник експлуатуються з 1959-1962 років, Харківській (5161,412 тонн) - з усіх сторін склад оточений орними землями, Київській (1520,099 тонн) та Одеській (3264,096 тонн) областях - резервуари оснащенні дихальними клапанами, нейтралізація парів меланжу не проводиться. Зберігання меланжу у військових частинах організовано у технічно справних резервуарах місткістю 17, 20, 33, 40 та 100 м³, які виготовлені з алюмінію або нержавіючої сталі, і на сьогодні забезпечують надійне його зберігання у відповідності з вимогами нормативних документів.
Меланж - концентрована азотна кислота з розчиненим в ній амілом (суміш оксидів азоту). Завдяки наявності амілу досягається концентрація в 104%. Кислотний меланж має 2 ступінь токсичності. Безбарвна рідина, що важча за воду і розчиняється в ній. Сильний окисник, на повітрі димить. Окислювальна дiя безколiрної димлячої азотної кислоти менша, ніж кислоти з розчиненим дiоксидом азоту. Азотна кислота діє майже на всі метали (за винятком золота, платини, танталу, родію, іридію), перетворюючи їх у нітрати, а деякі метали - в оксиди. Концентрована HNO3 викликає руйнування деяких металів. Корозія металів призводить до руйнування і зниження міцності технічних засобів зберігання, транспортування і перекачки компонентів ракетного палива, зменшує терміни їх експлуатації. Так, протягом 2006-2008 років, за результатами проведеної ультразвукової діагностики, виявлено низку резервуарів з меланжем, у яких товщина стінок зменшилася в 2-3 рази, до 4-5 мм (паспортна товщина стінок резервуарів 12 мм), що викликало необхідність перекачування меланжу у резервні ємкості. Кількість непридатних до використання резервуарів з кожним роком збільшується, а отже зростає і ймовірність руйнування резервуарів, в яких зберігається меланж. Продукти корозії у вигляді твердих домішок забруднюють компоненти ракетного палива. Змінюється початковий хімічний склад компонентів, що негативно відбивається на інших фізико-хімічних і експлуатаційних властивостях ракетного палива. Механічні домішки в азото-кислотних окисниках на 80-95% складаються із продуктів корозії, утворюючи на дні резервуару шар, товщиною в кілька сантиметрів. Меланж сам по собі не горюча речовина, але здатен запалювали всі горючі речовини. Його вибухова небезпека полягає в тому, що він вибухає при наявності рослинних масел, спирту, *********. Густина меланжу - 1,52 г/см³ (при температурi 15ºС), він димить на повiтрi. Температура замерзання -41ºС, а температура кипiння +86ºС. Кипiння азотної кислоти супроводжуеться її частковим розкладом по реакцiї: HNO3 - 2H2O + 4NO2 + O2 - 259,7 кДж. Під вибухонебезпечністю компонентів ракетного палива розуміється здатність їх вибухати під впливом різноманітних зовнішніх імпульсів. Вибуховим перетворенням в широкому значенні називається процес швидкого фізичного чи хімічного перетворення, що супроводжується переходом потенціальної енергії системи в енергію теплову, яка потім перетворюється в механічну роботу руху чи руйнування. Компоненти ракетного палива не являються вибухонебезпечними речовинами. Вони не вибухають під впливом удару, в умовах тертя. Однак при змішуванні парів з повітрям і при контакті ракетних палив з окисником утворюються в певних умовах пожежо- та вибухонебезпечні речовини. Для зберігання компонентів ракетного палива використовується резервуари і тара з алюмінію, нержавіючої і вуглеводної сталі.