У Маріїнському парку Києва відкрили пам'ятний знак п'ятьом загиблим "майданівцям"
У Києві, на місці загибелі п'ятьох учасників Революції гідності в Маріїнському парку, відкрито пам'ятний знак.
Як повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на УНІАН, біля входу в парк навпроти Будинку офіцерів встановлена пам'ятна плита з прізвищами і портретами п'ятьох активістів Майдану, які загинули 18 лютого 2014 року недалеко від цього місця. На пам'ятному знаку викарбувані прізвища Сергія Шаповала, Олександра Плеханова, Сергія Дідича, Володимира Кіщука й Ігоря Сердюка.Нагадаємо, в період з 18 по 22 лютого у всіх регіонах країни відбуваються заходи з нагоди Дня героїв Небесної сотні.
Топ коментарі
ЭТО:
Они погибли за мою и твою свободу. За свободу всех украинцев. Но иногда отсутствие кнута принимается за пряник. Шоколадный пряник. А потом привычный кнут.
Здравствуйте,Саша. Сразу не получилось ответить-бан.
онлайн з Банкової
и главное почему?
18 лютого в Мар"їнському парку був одним з найкривавіших днів. Забивати людей кийками до смерті, це звірство.. Бити, не для того, щоб налякати чи зупинити, а саме для того, щоб вбити і скалічити..
Нелюди!!! беркутня і тітушки, хворі нелюдські істоти, які вбивали неозброєних людей кийками.
Погибшим Героям посвящается….
Обычные простые лица,
И было их до боли мало!
Экипированной милиции
Власть больше в 10 раз согнала.
Идет махина на цепочку,
Еще полшага - и раздавит!
Наверно, страшно было очень,
И люди на колени встали!
Бандура вдруг «заговорила»,
И песню подхватили сразу!
И лира пушку победила -
ОМОНовец не дал приказа…
На части Киев распадался…
Шел кто-то с равнодушным взглядом,
Смеялся кто-то, целовался,
А кто-то - на колени, рядом.
Старик - молился, подвывая,
«Ах, сволочь!..» - девушка рыдала,
На телефон снимала Таня,
А я - от страха страх теряла
И шла тем оцепленьем длинным…
Лиц - нету, но глаза - не спрятать!
Я в них смотрела и молила:
« Не разгоняйте их, ребята!
Что власть? Приходит и уходит!
А совесть - совесть остается.
Не надо вам греха и крови!
Ведь с этим жить потом придется!»
Да, видно, плохо я просила
И власть, и Бога. Не слыхали.
Часов в 17 это было.
….Их на рассвете убивали…
пострадали ли те кто призывал к этому походу?
Что наверху там просмотрели -
Мы, старики, остались жить тут,
А вы - на небо улетели...
Простите, мальчики, простите...
Что струсили, что испугались...
И Славу вечную примите...
И слезы, светлые как Память...