УКР
7753 відвідувача онлайн
Україні подарували архів Олега Ольжича
Особистий архів українського поета й політичного діяча Олега Ольжича, який нині зберігається у Канаді, передадуть Україні.
Про це Укрінформу повідомила невістка Олега Ольжича Ольга Кандиба, яка розпоряджається архівом, передає Цензор.НЕТ."Я подарувала архів Україні з тим, аби вона його зберігала. Там є багато неопублікованого, є листування, особисті речі Ольжича, є його наукові праці - дуже багато різних речей, які, як я вважаю, належать українському народові та мусять бути експоновані", - сказала Кандиба.
Вона зазначила, що сподівається на розміщення архіву в Інституті літератури у Києві. "Я думаю, що це буде архів Інституту літератури НАН України. Я вже говорила із головним хранителем цього архіву і те, що вони обіцяють, виглядає безпечно", - зазначила жінка.
Однак, вона не виключила, що у майбутньому місце зберігання архіву може змінитися. "Поки що Україна буде його так зберігати, а далі ми обговорюватимемо умови", - зазначила Кандиба.
Згоду перевести архів до України вже підтвердив міністр культури Євген Нищук, який саме перебував із візитом у Канаді. За його словами, йдеться про кілька ящиків документів.
Топ коментарі
Чинуши сделают копию , а оригинал ******* и втихаря на аукционе продадут . Стандартная практика в Украине .
Дивися у вічі рабам.
Як будете так воювати −
Вкраїни не бачити вам."
Олег Ольжич
Олег ОЛЬЖИЧ
НЕГРИТЯНСЬКИЙ БОЖОК
М. А.
Тисячолітній, дужий баобаб
Один віддав його залізні риси,
І мертвий впав на землю чорний раб,
Коли нарешті божий погляд висік.
Прикрашений, високо на стовпі,
Він став між хиж на сонному майдані,
І ніздрі бога, ласі і тупі,
Вдихали піт і курева даяній.
І все він міг. І в біснуванні свят
Він посилав за жертви, за оздоби
Жіночу плідність, жвавих немовлят,
Здоровля, дощ, війну, рабів і здобич,
А роки йшли. І пам'ята одно:
Його зривають владні білі руки…
І ось - кімната, софа і вікно,
Округлий стіл і кава до розпуки,
Мов краплі вод, стікають сірі дні.
Ні жертв, ні просьб… О, прокляте дозвілля!
Чи ж гості це, поважні і нудні?!
І бідний бог - близький до божевілля,
Та всьому є десь береги свої,
І в атмосфері суму і зневіри
Колись пізнав, угледів він її,
3 торбинкою з пітонової шкіри,
Спочатку от… ніяковість і страх,
Пізніш цікавість, як отруйне жало,
А дівчина - звелася навшпиньках,
Всміхнулася і враз… поцілувала!
Сухі уста здригнулись на таке,
Що мало зуби не блиснули білі,
І нагло… серце, дике і палке,
Забилося в метафізичнім тілі!
Могучий бог то червонів, то блід
І сіпався на вбитому гвіздкові.
Як прагнув він різкий і тужний вид
Занурити у кучері шовкові!
О брате! Наших чарів і казок
Не виявити тут нам до могили.
У мене теж у черепі гвіздок,
Я також бог, великий і безсилий…
===