Військовослужбовець 54-ї мехбригади наклав на себе руки

Ну всё,как всегда-по семейным обстоятельствам ! А как иначе ?

.... *****, нищета, несправедливость и никакого просвета при суке-мармеладе.

комментарии бы выключили лучше..

баба..?

Господи, прости

Почему нет отдельной темы по суицидам в АТО или тех , кто из АТО вернулся ? Там же страшные цифры ... !

Жаль, что так уходят пацаны. Проклятая война...

Люди, життя - неймовірно складне, все буває, але потрібно жити, боротися, триматися.
Накласти на себе руки - то найпростіше, найлегше. І так - це слабкодухість, самоусунення від вирішення проблем..
Певно, кожному з нас хоч раз, але приходила така думка... І разом з тим мусимо йти вперед, дбати про рідних, чогось прагнути.

Співчуття родині. Жаль.

Пробач його ГОСПОДЕ.

...военнослужащего 1977 года....

-----------------------------------------

Это как? военнослужащего 1977 года рождения или военнослужащего с 1977 года?

Воїни АТО захищають народ України , а влада грабує народ України

Схватите время за подол, хоть спотыкайтесь , но идите!Непоправима только смерть... Все остальное - поправимо ! .

В армии не хватает священников с которыми можно поговорить. Не хватает психологов , которые могли бы оценить состояние солдат. НЕ ХВАТАЕТ УМНЫХ РУКОВОДИТЕЛЕЙ.
Почему не показывают жизнь солдат в других прогрессивных армиях мира ? Есть ведь технологии. Например в Словакии очень разная и яркая архитектура в жилых домах, вообще нет серых домов! Такая борьба с депрессией.

шкода. Нервова система не витримує перенавантажень. А іноді і в родині є проблеми. Не всі дружини готові чекати свого чоловіка. Не всі моляться та хвилюються. Деякі навіть кидають чолвіків, які воюють. Прецедентів багато. На жаль.
Шкода хлопця. Навряд чи ті "обставини" були варті його втраченого життя.

я зараз читаю книжку. Читаю її вже десь півроку. Називається "Іловайськ". Хроніки, документальні розповіді учасників іловайського коридору смерті, з прізвищами, назвами батів та в/ч. Так довго читаю,бо не можу більше десяти-п'ятнадцяти сторінок прочитати за раз, дуже важко, болячє. Страшні речі, жахливі, неприйнятні в тій книжці. Так от, один з хлопців, про нього була колись інформація, той, що з відірваною ногою та з пораненною, і майже не дієздатною рукою пролежав у посадці п'ять діб у серпні 2014-го, після "зеленого путінського коридору". Так, коли його дружина знайшла його у госпіталі в Одесі і привезла додому, то і вона і її мати не відпускали з поля зору хлопця, боялись, що він самогубство вчинить. Але він міцний горішок виявився, сказав такі слова: не для того я пережив страшні обстріли, не для того я кожну мить прощався з життям у ті п'ять діб, не для того ів мух та мурав'ів, пив власну сечу, поки вона була, не для того, щоб тепер так по ідіотськи, власноруч відмовитись від свого життя. А пережив страшне чоловік, страшне. Відривав від свого броніку частини тіл своїх побратимів після обстрілу. і лежав поруч з загиблими хлопцями п'ять діб.
Але, звісно, всі люди різні. Хтось зривається.
Війна вбиває повсюди... Навіть, коли з неї повертаються неушкодженими фізично.

Всякое бывает, даже в мирное время. Друга не успевали до 18:00 доставить в дивизион и оставили по дороге в полку в санчасти. Друг рассказывал после - сидим вечером в санчасти, смотрим телевизор, возле меня какой-то больной сидит и говорит - завтра ко мне родители приезжают, может пойти повеситься?
Я спрашиваю - а ты что ему сказал?
Друг - а ты что ему сказал бы? Я ему сказал - ну пойди повесься.
Кино закончилось, кто-то пошёл в туалет, а тот к которому родители завтра приезжают, привязал провод к сливному бачку и висит на проводе.

Потому что держат военнослужащих без выходных и с редкими краткосрочными отпусками, с унизительными обысками мусарьём по пути следования домой.