В Івано-Франківську нагородили Народних героїв України. ФОТОрепортаж
Цього разу Нагородна рада назвала імена 12-ти номінантів, але четверо з них у силу різних обставин не змогли приїхати на Західну Україну.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ.
Танкіст Сергій Федосенко, який став заступником командира 25-го батальйону і зараз перебуває в районі Світлодарської дуги, попросив перенести його нагородження, тому що не міг залишити підрозділ на лінії вогню. А розвідник Олександр Колодяжний терміново вирушив до своїх друзів у район Авдіївки. Але ті, хто не отримав нагороди цього разу, обов'язково приїдуть на наступну церемонію.
Фото: Богдан Досюк, Сергій Нєупокєев
Нагороди вручали батько загиблого в Києві Героя Небесної сотні Устима Голоднюк Володимир і військовий лікар Тетяна Іваненко, яка витягла з лінії вогню десятки поранених бійців.
Посмертно орден отримав доброволець Степан Стефурак, позивний 24, який служив у Добровольчому українському корпусі "Правий сектор". Йому, одному з чотирьох синів сім'ї, було всього 19-ть років ... За нагородою приїхали його батьки і старший брат Василь. Він, як і глава сім'ї, теж добровільно пішли служити в армії. Представляв добровольця його побратим, командир 1-ї окремої штурмової роти Добровольчого українського корпусу "Правий сектор" Дмитро Коцюбайло, позивний Да Вінчі.
Заступник командира батальйону з артилерії 72-го батальйону Олена Ігорівна, позивний Київ, приїхала за нагородою з Білої Церкви, де продовжує проходити службу.
Молода жінка добровільно пішла в армію в 2014-му році, залишивши з рідними сина, якому тоді було дев'ять років. За короткий час вона стала кращою мінометницею підрозділу, куди потрапила. "Саме завдяки Олені ми більше не захлинаємося кров'ю від танкових екіпажів противника", - сказав полковник Валерій Гудзь, представляючи мінометницю. Чоловіки, яким довелося служити з Оленою, кажуть: "Честь служити під керівництвом такого командира!" Сама киянка хоче, щоб війна скоріше закінчилася і її синові не довелося воювати, і захистити кандидатську дисертацію з економіки ... Досі відважна Олена, розрахунки якої знищили не один бліндаж ворога, не одну одиницю броньованої техніки, не отримала від держави нагород. ...
"Артилерію звуть богом війни. У німецькій літературі та скандинавській міфології у верховного бога Одина були помічниці - войовничі діви Валькірії. Дивіться, чоловіки, відчувайте гордість, відчувайте заздрість, відчувайте сором. Одна з них перед вами", - сказав ведучий церемонії Василь Мулик, запрошуючи Олену Ігорівну на сцену.
Білорус Ганс воює за незалежність України вже три роки.
Додому він повернутися не може, тому що буде відразу заарештований і засуджений. Його сміливість і бажання здобути перемогу над агресорами, які порушили кордон нашої країни, вражають всіх, хто стикається з Гансом на передовій. Сам же він за роки війни врятував близько двадцяти поранених бійців різних підрозділів, виніс їх з-під вогню. Оскільки в Україні немає механізму, як відзначати державними нагородами добровольців-іноземців, орден "Народний герой України" став єдиною можливістю показати вдячність українців цьому прекрасному бійцеві. Отримавши орден, Ганс сказав: "Хочу висловити своє захоплення усім, хто воює, особливо ж волонтерам, які ось уже чотири роки не втомлюються нам допомагати. Ця війна увійде в історію. І мені дуже хотілося б, щоб в майбутньому говорили, що два братні народи стали пліч-о-пліч, не відступаючи перед ворогом. Я сподіваюся, такого в історії не повториться ніколи".
Військовий капелан отець Ігор Федоришин воював у Афганістані, а з перших днів війни почав активно допомагати українській армії. Два місяці тому священик розбився на мирній території, неподалік від будинку, тому що не була позначена ділянка ремонтованої дороги. Отець Ігор був у важкому стані, але потроху відновлюється і зміг приїхати на церемонію в Івано-Франківськ. "Ми маємо надзвичайно багато героїв чоловіків, проти героїв жінок, які можуть бути для нас усіх прикладом, теж чимало. Вшануймо їх усіх", - сказав він перед тим, як прочитати молитву.
Василь Мулик, командир вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації, лицар ордена "Богдана Хмельницького" і Народний герой України, отримуючи нагороду в Маріуполі, вимовив слова, які зібрали тисячі переглядів в інтернеті.
Цього разу він вів церемонію нагородження.
Ювелір з Хмельницького Олег Яцишин приєднався до місії "Народний герой України" і виготовив нагороди зі срібла. Оскільки Олег ще й активно допомагає добровольчому підрозділу - 8-й батальйон Аратта Української добровольчої армії, він представляв Володимир Галагана, друга-афганця. "Вперше ми побачились з Володимиром, коли він повернувся з виходу на територію ворога, - сказав Олег. - В силу професії я відразу звернув увагу на пряжку його ременя у вигляді тризуба. Володимир розсміявся і сказав, що на пряжку вже стоїть черга з п'яти чоловік. І якщо його вб'ють, вона перейде до того, хто першим зайняв чергу. Потім, в разі його загибелі, - до другого. і так далі. Я запропонував: дайте мені пряжку на день, і нікому не потрібно буде чекати, я зроблю такі ж усім. А сьогодні ми привезли Володимиру таку ж пряжку, але з написом: Народний герой України".
Свого бійця представляв командир 8-го батальйону Аратта Андрій Гергерт, друг Червень. До присутніх він звернувся з такими словами: "Хтось жаліється, что все не так и усюди зрада. Люди, ми щасливі, бо живемо в унікальний час і маємо нагоди збудувати саме ту країну, яку ми хочемо і про яку мріємо"
Віктор Андріанов, командир відділення 40-го окремого про мотопіхотного батальйону 17-ї танкової бригади, взимку 2015-го року перебував на опорному пункті "Зеніт" під командуванням Юрія Брехаря, який і представляв бійця до нагороди, і протягом двох місяців оборони Дебальцівського плацдарму успішно відбив атаки російських військ і повністю розгромив танкову роту так званої ЛНР.
На сцену обласної філармонії Івано-Франківська за нагородою загиблого командира роти 72-ї бригади, викладача Чернівецького університету Леоніда Деркача вийшли його батьки, сестра і двоє синів. Полковнику Валерію Гудзю знадобилося кілька секунд, щоб впоратися з емоціями і почати говорити про Леоніда, який носив позивний Академік. "Сказати, що Льоня був порядною і чесною - недостатньо. Він був професіоналом найвищого гатунку і до всіх міг знайти індивідуальний підхід. Він представляв те, що для нас є взірцем - зразком патріота, зразком бійця, зразком громадянина і зразком людини", - сказав Валерій Федорович про добровольця, який відбив напад трьох диверсійних груп, не допустивши жодної загибелі, чи поранень своїх підлеглих.
Отримуючи нагороду за свого сина, легендарного бійця 93-й бригади Володимира Цірика, позивний Оса, його мама Світлана сказала, що дуже б хотіла, щоб це було останнє нагородження посмертно ... Представляючи бійця, заступник командира батальйону ОУН Тарас Козлішин згадав безліч ситуацій, пов'язаних з Осею. Один з них такий: "Коли оголосили чергове перемир'я, Оса сказав:"Мені по барабану. Хлопці, заряджайте"...
Волонтерська організація "Тризуб Дентал" позбавляє бійців зубного болю, який деморалізує і вибиває з колії, практично на лінії вогню. Стоматологи і причетні до цієї галузі медицини люди за останнім словом техніки обладнали кілька пересувних кабінетів, які працюють у Широкиному, Мар'їнці, Авдіївці ... Бійцям навіть встановлюють дорогі імпланти, причому абсолютно безкоштовно. Працювати в зону АТО приїжджають стоматологи зі всієї країни, залишаючи свою роботу. За нагородою піднялися ті, хто зміг приїхати до Івано-Франківська. На сцені - десята частина тих, хто причетний до цього дивовижного стоматологічному руху. Для них орден став визнанням їхньої роботи. Фахівці щиро раділи та обіймалися з бійцями, які говорили їм спасибі, передавали нагороду один одному й обіцяли, що ще не раз нас здивують. Адже саме організатори "Тризуба" вже організували радіо, яке передає новини та українські пісні на окуповану територію, і замахнулися на власний телеканал.
Також нагороди мали отримати такі бійці:
Олександр Борисов, командир відділення 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї танкової бригади, разом з Віктором Андріанова був на опорному пункті "Зеніт" і протягом двох місяців успішно відбивав атаки російських військ, обороняючи Дебальцівський плацдарм. Разом із Віктором Олександр розгромив танкову роту противника.
Олександр Колодяжний, старший сержант 74-го окремого розвідувального батальйону. Розвідник брав участь в обороні Донецького аеропорту. У 2014 роду сепаратисти за всіма своїми каналами з гордістю показали, як "знищили" групу офіцера Колодяжного. Насправді ворожа група найшла речі і документа Олександра, які злетіли з броні по дорозі в ДАП ... Також Олександр першим заходив на "Промку" в Авдіївці. Отримавши важке поранення ноги, перенісши кілька операцій, пройшовши реабілітацію, Олександр повернувся на позиції, незважаючи на те, що одна нога у нього коротша за іншу.
Сергій Федосенко, командир 8-ї танкової роти 17-ї танкової бригади. Під час бою за Дебальцеве 1 лютого 2015 року за селом Троїцьке Луганської області противник увірвався на один з ключових опорних пунктів оборони, який носив ім'я "Саша". Хід бою вдалося переломити. 36 російських найманців було знищено.
Іван Шостак, позивний Доберман, старший водій 3-го батальйону 80-ї десантної бригади. З 27 грудня 2014 до 17 січня 2015 року Іван за кермом МТЛБ перевозив бійців у термінали, евакуював поранених, врятував не одне життя. Під час однієї з ходок Іван Шостак отримав важке поранення і, протримавшись два дні в облозі противника, був узятий у полон. Його витримка й адекватна поведінка дали результат - незабаром він був звільнений.
Сподіваємося, всі вони отримають заслужені народні нагороди під час наступної церемонії.
Обов'язкое спільне фото всіх нагороджених.
Героїв і гостей церемонії своїми виступами порадували ансамбль естрадно-спортивного танцю "Медитація" і танцювальний колектив народного танцю "Дзига".
Текст Віолетта Кіртока, Валентина Павлушенко
Ці Люди - живі та неживі, ці Люди є нашим захистом , нашою гордістю, нашою пам'ятью, ******** втіленням волелюбності наших предків і прикладом для наших нащадків ...
Шкода лише - що таку відзнаку отримають не усі гідні цієї нагороди ...