Після бомбардування рашистами стадіону на Чернігівщині загинув тероборонівець Павло Железняк. ФОТОрепортаж
31-річний Павло Железняк загинув в березні після бомбардування рашистами стадіону на Чернігівщині.
Про це пише "Суспільне", інформує Цензор.НЕТ.
"Над нами літали літаки, в місто йшли колони техніки. Він сказав, що сидіти не може, коли в його місто прийшла війна. Він пішов до ТРО, але йому не вистачило зброї, і він повернувся додому. Наступного дня йому передзвонили, він приєднався до бійців територіальної оборони Чернігова", - розповідає його мати Олена.
Павло Железняк пішов захищати місто з двома кращими друзями. Павло і Віктор в ніч з 8 на 9 березня несли службу в Літньому театрі. Тоді театр обстріляли. Кращий друг Віктор Антоненко отримав поранення в живіт, його відвезли в госпіталь, але від великої крововтрати він помер у приймальні. Павло не міг повірити, що його кращого друга забрала війна.
Павло кожного дня зранку телефонував дружині з донькою. Заспокоював їх, що все буде добре, а в місто жоден російських солдат не зайде, бо він оберігає їх.
Зранку 11 березня дружина Ірина вперше не отримала дзвінка від чоловіка.
"Я почала дзвонити йому, але він не брав слухавку. Я почала дзвонити його другу дитинства, разом з яким вони несли службу, але до нього я також не могла додзвонитися. Потім у новинах прочитала про бомбардування стадіону", - сказала вона.
Стадіон був особливим місцем для їх родини. Павло був фанатом футбольного клубу "Десна". Намагався не пропускати матчів і ходив на них разом з дітьми. Під завалами цього ж стадіону Павло Железняк загинув. Павло 40 днів провів під завалами зруйнованого стадіону імені Гагаріна. Він загинув разом з другом дитинства Олександром Колоском.
6-річна донька Поліна, щодня чекає що їй подзвонить тато або прийде вночі, поки вона з мамою спить.
"Одного разу я намагалася сказати їй про смерть, але вона почала плакати і кричати, щоб я більше такої нісенітниці не говорила. Вона зараз засипає і просить мене посунитися на ліжку, щоб тато ліг поруч з нами. А потім цілує повітря і обіймає його ніби тата. Вона була для нього Всесвітом, вона любить його більш за все на світі, бо саме так її любив він. Він її називав "моє сонце і місяць", - згадує дружина Павла.
Попрощалися з Павлом Железняком лише наприкінці квітня. Його поховали на кладовищі у Ялівщині.
