УКР
10530 відвідувачів онлайн
Пам'ятник загиблим в АТО десантникам відкрито на Дніпропетровщині. ФОТОрепортаж
На території 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади ВДВ Збройних Сил України 18 червня урочисто відкрили пам’ятник воїнам-десантникам, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції.
Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на прес-службу Міністерства оборони.Рідним та близьким загиблих десантників і авіаторів, які у ніч з 13 на 14 червня 2014 року загинули в підбитому бойовиками в небі над Луганськом військово-транспортному літаку Іл-76, командир бригади полковник Олег Зенченко вручив відзнаки "За оборону Луганського аеропорту". Після цього до пам'ятника поклали гірлянди, квіти та вінки.
Варто підкреслити, що особовий склад 25-ї окремої повітряно-десантної бригади ВДВ виконує бойові завдання в зоні АТО від її початку. Десантники "25-ї" вели активні бойові дії в районах Слов'янська, Нижньої Кринки, Червоного Лиману, Ямполя, Луганського аеропорту, Вуглегірська, Зеленопілля, Шахтарська, Дебальцевого, Авдіївки, неподалік Донецького аеропорту.
За проявлені в жорстких боях мужність і героїзм понад 1350 військовослужбовців повітряно-десантного з'єднання нагороджені державними нагородами та відомчими відзнаками.
Топ коментарі
Царство вам Небесне брати.
а россияне наверное почти не понимают))
и ВОНА+ Гудок + гепа, которые не давали начать А,Т.О, , кричали "нада перехаворы, услыште бамбасс"!!
людская Благодарность за их Подвиг!
Почему всё ещё "Днепропетровщина" с центром области Днепр ?!
В параше Ленинградская область при Санкт-Петербурге. Так на то она и есть православно-чекистская раковая опухоль Земли, где "спаялись" две взаимо-исключающие системы и руководит всем контора КГБ-РПЦ.
Почему никогда не бывает на похоронах солдат, не бывает на открытии мемориалов и памятников погибшим?
Боится родственников погибших, нечего им сказать или знает что там не заработает себе баллов для пиара?
Зато на открытии всяких поликлиник, элеваторов, школ, итд... Порошенко тут как тут.
Даже солдат в тылу посещает, но погибшими пренебрегает демонстративно.
Помним! Не простим!
Однокласники.
- Прівєєєєєєт))))
- Привіт.
- Ну? Как дєла?
- Нормально все, як бачиш...
- Нє удівльон? Откуда я?)))
- З вагону, не інакше...
- Да, да с вокзала! А тут ти)))
Ну встрєчя, вот так встрєчя)))
- Послухай... Мені час іти.
Давай може на вечір?
- Да, да конєчьно... Стой! Куда?
А номєр тєлєфона?
- Та той що й був з студентських літ...
Чекай, дзвонить Альона:
- Ало, так, так... уже біжу...
ні ще не встиг та ку`плю.
Кого? Ах, да, старий я дід...
Він так просив про куклу...
Візьму, візьму. Ну все, бувай.
Хоре, що нагадала...
- Альона? Дєвушка твоя?
- Ні. Пашки "Кандагара"...
- Как інтєрєсна...))) Что Пашок?
Когда успєл женітся?
Я вот в Москвє уж трєтій год -
нікак нє созвонітся)))
Работа, знаєш...)) Всє дєла...
Прілічная зарплата))) Хошь подтяну?)
Ну і Пашка...)))
За годік купішь хату)))
- Послухай... Правда вже пора...
Я трохи поспішаю...
- А я с тобой!)))) Ти до Пашка?)))
Бач, мову пам'ятаю)))
- Зі мною???... Добре...
Ну... пішли. Треба купить ще куклу.
Він так просив... Як я забув...?
Макітра вже розпухла...
- У Пашкі дєвочька?)))
Ну класс!!! У ніх сегодня празднік?)))
А я встречался столько раз...
Но, нє судьба - развратнік))))
По клубам всьо, по кабакам...)))
Устал уже мальоха))
Остєпєнітся б надо нам.
Чєго молчішь? А? Льоха?
- Га?! Що?!... Пробач... старий.. пробач...
- Да ти даже нє слушал...
Глаза опухлі... Будто плач...
Послушай, что за муха???
Я понімаю, трудно вам...
Война тут єщьо ета...
Я ж говоріл - поєдєм к нам.
Бил шанс, вот я уєхал.
За что? За Пєтю ваєвать?
Іль тіпа батьківщіну? Платілі би...
А так плєвать, на ету Украіну)
Карочє. Надо би зажечь -
с кєнтамі повстрєчаться)))
Поможешь вмєстє всєх собрать,
да разом оторваться?!))))
- Всі будуть. Не переживай.
Зганяю куплю куклу.
- Да, что с тобой? Ти прєкращай.
Унил как Гваделупа))))
І что-то я всьо нє пойму...
Пашуля пєрєєхал?
Смотрі вон наш воєнкомат...
Народууууу))) Вот потєха)))
Что? Как і раньшє?
Всєм сєлом, в армєйку проважают?)))))
Смотрі! Там Сашка... і Антон... ?????
Или с АТО встрєчают?
- Тихіше Коля... Не кричи..
Хотів усіх зібрати?
Всі тут... Вже в двадцять перший раз..
І Пашка... Його мати...
Альона тут... його жона...
і дочка теж - Анютка...
Чекай. Піду віддам малій -
він так просив їй куклу...
- Стой! Я нє понял.. Что за чушь,
ти мєлєш одурєло?
С чєго оні вон только что,
вдруг сталі на колєно???
- І ти ставай... Та помовчи...
Негоже розмовляти,
коли навколішках жінки
і навіть його мати...
Ставай кажу! Пашка везуть...
Ти ж хтів зажечь, хтів плясу?
Немає вже кого збирать,
він двадцять перший з класу...
Ми з ним... тоді... останній раз...
залишив на минутку...
лиш чую... сущище... фугас!
Підбіг... він шепче:- куклу...
Ледь, ледь до Анєчки не встиг -
нас скоро поміняли б...
Кажу: - куплюююю... Та він затих...
Сьогодні, ось, ховаєм...
- Ти ето...Льоха...
- Помовчи... почтить треба Героя...
бо тобі ж скоро до Москви,
а наш весь клас до бою...
В. Царенко
Синяя птица падала в море, криком тоскливым пугая детей
В синем просторе горящие крылья к смерти толкали горящих людей.
Вот и обнялись десантник и летчик, дети и братья одной синевы
В пламени мрамора, в стоне гранита символ отваги и скорби они.
Голубые Береты - Экипажу 561 или Падала синяя птица
https://www.youtube.com/watch?v=RKvAOxvYaAA Экипажу "561"
Скорбную песню о жизни и смерти поет,
Небо взорвалось, жизнь уходила из глаз
«Мы вас прикрыли, братишки, живите за нас.
Груз 200, Вячеслав Кукоба
https://muzofond.com/search/%D0%B2%D1%8F%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%20%D0%BA%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B1%D0%B0%20%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B7%20200 https://muzofond.com/search/вячеслав%20кукоба%20груз%20200
Посмотрите, девчата,
Память лица поставила в ряд.
Это парни, которым
Будет вечно по двадцать,
Это те, кто прославил десант!
https://www.youtube.com/watch?v=KJJwFMVOn24 Голубые береты - Память