Рада церков провела засідання в зоні АТО. ФОТОрепортаж
Голова Служби безпеки України Василь Грицак у Краматорську взяв участь у засіданні Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.
Про це Цензор.НЕТ повідомили в прес-центрі СБУ.У повідомленні зазначається: "Перед початком засідання на базі "Сармат" відбувся спільний молебень за Україну за участі офіцерів об'єднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення антитерористичної операції.
Голова СБУ подякував учасникам, що 25-те ювілейне засідання вони проводять не в теплих залах, а серед військових, які захищають Україну. "Впевнений, що всі ви повернетеся додому зі світлими почуттями, адже отримали можливість на передовій подивитися в очі воїнам та помолитися за них", - наголосив Василь Грицак.
На переконання голови спецслужби сьогодні ворог змістив акцент агресії на внутрішнє життя українців. "Він намагається бити по нашій єдності, патріотизму та толерантності. Тому не лише нашим воїнам, а й усьому суспільству потрібна духовна опіка", - наголосив Василь Грицак. За його словами, церква повинна активно сприяти поверненню в українські суспільні процеси населення окупованих територій.
Голова СБУ наголосив, що саме представники церков можуть стати ключовими учасниками процесу звільнення заручників. "Ми віримо, що навіть люди, в яких не залишилося нічого святого, сприймуть вашу участь у переговорному процесі", - зазначив голова Служби.
Він висловив особливу подяку духовним отцям за звернення до російських релігійних діячів і Всесвітньої Ради Церков посильно сприяти звільненню заручників. Під час засідання святі отці почули розповідь колишнього заручника терористів про нелюдське ставлення до них та поспілкувалися з родинами захоплених бойовиками українців.
Патріарх Київський та всієї України-Руси Філарет зазначив: "Наші воїни повинні відчувати, що всі конфесії єдині в їх підтримці й допомагають їм духовно та матеріально".
Голова Української Греко-католицької церкви Святослав наголосив: "Для кожного солдата треба мати духовну впевненість, що церква з ним, а вдома його чекає мирне життя". Під час засідання учасники обговорили також розвиток інституту військових капеланів та участь церков у волонтерському русі.
Також учасники прийняли звернення: "Звернення Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій щодо утвердження миру та поступу українського суспільства 2 листопада 2016 р.
Підтверджуючи свою позицію, викладену у Зверненнях
- щодо нормалізації суспільно-політичної ситуації в Україні з огляду на внутрішні та зовнішні виклики від 24.03.2014 року;
- щодо ситуації на Сході України від 09.07.2014 року;
- на підтримку благодійництва та волонтерської діяльності від 31.10.2014 року;
- про обов'язок допомоги у захисті Батьківщини від 10.02.2015 року;
- з приводу звільнення заручників на Сході України як прояву милосердя від 06.09.2016 року,
Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій закликає всіх віруючих продовжувати молитися за мир та благополуччя в Україні. Всіх причетних до розпалювання військового конфлікту на Сході України закликаємо до пошуку порозуміння та прагнення до миру, припинення штучного загострення ворожнечі через поширення неправдивої пропаганди та інформаційних маніпуляцій. Закликаємо до складання зброї тих, хто взяв її до рук незаконно, і тих, хто прийшов на українську землю зі злочинними та загарбницькими намірами.
Війна руйнує та нищить, приносячи з собою лише біль і страждання. Жахливі події останніх років на Донбасі мають спонукати всіх замислитися про цінність кожного людського життя, яке не повинно ставати розмінною монетою у геополітичних амбіціях жодної держави та у власних корисливих цілях. Усе суспільство і кожен громадянин окремо - чи то політик, чи то релігійний діяч, чи то працівник ЗМІ - мають плекати суспільний мир і злагоду, не допускати у своїх висловлюваннях мову ворожнечі, шукати шляхи до примирення через діалог та взаємне прощення.
Ми звертаємось до людей, які проживають в зоні бойових дій і до яких ми приїхали, до людей, які страждають від війни, до людей, які опинилися на окупованих територіях та в "сірій зоні", до людей, які пережили окупацію і визволення, та відчуваємо своїм обовʼязком сказати про вас і запевнити, що ми є ті, хто хоче усім вам послужити, щоб ви почували себе гідними громадянами та були огорнуті увагою і допомогою. Ми щиросердечно готові вам послужити задля вилікування ран нанесених цією війною.
Ми знову звертаємося до міжнародного співтовариства з проханням зробити все можливе для збереження територіальної цілісності, суверенітету і недоторканості кордонів України, включаючи український Крим і Донбас. Сучасна система світової безпеки ґрунтується на повазі до міжнародного права та суверенітету кожної держави, відтак ці основоположні принципи мають бути дотримані і відносно України. Адже до цього часу на Сході України спостерігаються неприпустимі порушення прав людини, захоплення у заручники і тортури, релігійно-вмотивовані переслідування та утиски релігійних меншин, які мають, нарешті, припинитися та знайти своє відображення у звітах Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ.
Релігія не повинна використовуватися як інструмент для штучного розпалювання ворожнечі та ескалації конфлікту, а бути джерелом миру, порозуміння та любові. Ми як глави церков і релігійних організацій звертаємось до наших віруючих для того, щоб кожен своїм відповідним прикладом показав прагнення до миру та взаємного прощення, виявляв повагу до представників інших конфесій.
Піднесення духовних цінностей у суспільстві є життєво важливим для України і умовою позитивних перетворень фундаментального рівня. Ми закликаємо до духовного оновлення кожного громадянина і кожної родини, що стане підґрунтям для оздоровлення нації в цілому, побудови міцного морального фундаменту, перемоги над корупцією та іншими людськими спокусами.
Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій високо цінує служіння українських воїнів-захисників, а також військових капеланів і волонтерів на Сході України. На сьогодні душпастирська опіка, моральна підтримка та практична соціальна допомога як ніколи потрібні військовослужбовцям і членам їхніх сімей, а також багатьом мешканцям Донбасу, спокій і безпеку яких забезпечують українські захисники.
Добродійність та взаємодопомога співгромадян здатні ще більше згуртувати українське суспільство, зміцнити соціально-культурну ідентичність багатонаціонального народу України.
Ми переконані, що налагодження широкого суспільного діалогу, співпраця між владою та громадськістю у прагненні до необхідних змін та дотриманні основоположних прав сприятимуть утвердженню миру, згуртуванню нації, виходу з економічної та політичної кризи, проведенню життєво необхідних реформ.
Перебуваючи у Краматорську, ми памʼятаємо, що це українське місто, як і Словʼянськ з околицями, є територіями нашої Вітчизни, які були окуповані та стали визволені. Вони є передвісниками перемоги миру над війною, правди над неправдою і добра над злом.
Просимо у Всемогутнього Бога миру для всього Українського народу!"
Топ коментарі
Я вообще христианство презираю, но сейчас достаточно ровно к подобным инициативам отношусь. Всё же многие церкви помогли людям во время Майдана. Я лично это помню...
"В Украинской православной церкви Московского патриархата пока лучшие возможности на неподконтрольных территориях, я честно это скажу, лучшие возможности оказать помощь. И если благодаря нашей сегодняшней встрече будет освобожден хоть один человек, независимо, будет это сделано совместными усилиями, или кем-то конкретным, не имеет значения, это будет уже победа...", - подчеркнул глава СБУ Василий Грицак.
Что бы не получилось так. что благими намерениями, дорога стелется в АД.
Больше читайте здесь: http://zn.ua/POLITICS/upc-mp-v-ukraino-rossiyskoy-voyne-raznostoronne-podderzhivaet-agressora-eksperty-193041_.html
А вот что пишет поп ЗАО РПЦ, после очередной попойки и развлечений с молодыми дьячками:
-------
О потерянном рабстве и рыночной свободе
19.10.2016
Протоиерей Алексий Чаплин
Христианство - это религия сознательного и добровольного рабства. Рабская психология - это не какой-то скрытый подтекст, а норма мироощущения для православного христианина.
Раб ничего не имеет своего. Он живет только милостью своего Господина. Рабство Божие лишает христиан даже привязанности к самым близким - мужу, жене, родителям, детям. Они не наши - они тоже рабы нашего Господа. И наш Хозяин требует быть привязанным только к Нему и быть готовым в любой момент без сожаления разлучиться не только с самыми дорогими людьми, но и с самой жизнью, которая принадлежит, не рабу, а всецело Богу. Потому что в христианской Традиции раб Божий - значит раб Царя, раб Государства (от слова Государь), раб судьи, раб своего начальника, раб чиновника, раб полицейского.
Итак, наши критики правы - мы очень удобная религия для государства.
Раб не живет платой за свою службу и работу, он живет милостью со стороны Государя и надеждой на Царство Небесное. Его обязанность перед Богом - отдать свою жизнь за Веру, Царя и Отечество, будь то на войне или в мирное время.
Рабы не выбирают. Рабы Господина принимают. Епископа не выбирают - его принимают от Бога. И Царя не выбирают - его принимают от Бога
Когда сегодня заходит вопрос о Церкви, то тут же всплывает вопрос о финансах.
А сколько было сказано, что храмы превратились в дома торговли требами, свечами, иконами и прочими «духовными товарами»…
Это мы питаемся от милостей Владыки, а не Владыка от наших налогов. Мы обязаны отдавать ему все, и с благодарностью довольствоваться тем, что он нам даст от своей милости. Когда архиерей посещает приход, мы должны «поспешить» отдать последнее, чтобы достойно встретить в лице епископа самого Спасителя.
В этой «поспешности» встретить человека Божьего, а тем более образ Самого Бога в лице архиерея, и проявляется, согласно святителю Иоанну Златоусту, наша добродетель и богоугождение.
Разве раб может требовать отчета от Царя?
Апостолы не посмели упрекнуть Господа за выбор Иуды Искариота, зная, что он вор. Мы же смеем считать себя умнее Бога, рассуждая о недостоинствах наших архиереев.
Рабское сознание дает возможность нам правильно относиться и к часам Патриарха (если таковые вообще существовали), и к дорогим иномаркам священноначалия. Для раба престиж Господина - это его личный престиж. Для христианина должно быть унизительным, что у архиерея машина хуже, чем у светских правителей. Лучше ходить самому пешком, чем видеть Предстоятеля Церкви ездящим на трамвае (как, например, ныне почивший Патриарх Сербский Павел). О горе Сербии! О унижение для всего Православия, когда князь Церкви страны, именующей себя православной, пользуется общественным транспортом.
Таким должно быть наше отношение к властям, если мы христиане; так мы должны мыслить, ибо так вели себя и мыслили истинные рабы Божии святые угодники, на которых мы призваны равняться.
Каким властям мы должны быть покорны, а каким нет, определяет Бог. А Его волю может ведать только тот, кто совершенно не имеет своей воли, тот, кто стал истинным рабом Бога.
Для того чтобы постичь истину, мы должны перестать «включать мозги» и начать на деле себя мнить ничем и звать никем. Одним словом, мы должны взращивать в себе раба. «Как ты дерзаешь себя называть рабом Бога, когда не научился быть рабом у человека?»
------
-вопрошает ************** поп!
Да, ЗАО РПЦ это ******, но у всех попов нутро одинаковое!
И если им не давать по ихним заскорузлым ручонкам, то вот такую ***** они будут детям в школах рассказывать.