У Вінниці нагородили 12 Народних Героїв України. ФОТОрепортаж
Троє з них приїхали на церемонію безпосередньо з бойових позицій.
У Вінниці відбулася церемонія нагородження орденом Народний Герой України, повідомляє Цензор.НЕТ.

Чотири сім'ї отримали нагороди за своїх загиблих рідних. І моменти вручення нагород, виготовлених із народного срібла, стали найбільш пронизливими і важкими.
Зал вставав щоразу, вітаючи героїв, які виходять на сцену вінницької обласної філармонії "Плеяда". Це змушувало бійців бентежитися і нервуватися ще більше.

Майора Євгена Сломінського, бійця 8-го полку спецназу, рік тому під Попасною поранили в обидві руки, і він досі лікується. Представляючи бійця спецпризначення, командир загону, підполковник Ігор Ковбасюк розповів про те, що Євген відзначився не раз. Біля Старого Айдара його поранили, попри це він захопив ПЗРК "Игла" російського виробництва. А в липні 2014 року Сломінський командував групою, яка деблокувала наші війська в Луганському аеропорту. Після евакуації поранених і загиблих ця група просунулася вперед і підбила ворожий БТР. Це лише невелика частина героїчних вчинків легендарного бійця, котрий має позивний Халк. Взявши в руки срібний орден, Євген сказав: "Я вдячний народу України за цю нагороду!"

Наталя Леонідівна отримала нагороду за свого сина Максима Шаповала, співробітника Головного управління розвідки Міністерства оборони України, машину якого підірвали в Києві 27 червня цього року. "Шаповал - перший український кіборг, - сказав про загиблого головний редактор інтернет-видання "Цензор.НЕТ" Юрій Бутусов. - Максим був командиром першої групи спецназу, яка прибула в Донецький аеропорт ще в травні 2014 роки для посилення 3-го полку спецназу"...

Того ж дня, коли в Києві загинув Максим Шаповал, в Костянтинівському районі Донецької області підірвали машину, в якій був житомирянин Юрій Возний. Він працював на керівних посадах у Департаменті контррозвідки Служби безпеки України. І сам попросив відправити його служити туди, де було найбільш гаряче. Батьки Юрія Надія Іванівна і Віталій Миколайович не могли стримати сліз, отримуючи нагороди. І постійно говорили про осиротілих онуків - у Юрія троє дітей. Молодшому синові виповнилося лише три місяці ...
"Нам не потрібне перемир'я, - сказав полковник Юрій Сіньковський, отримавши орден. - Нам необхідна перемога". Розповідаючи про Сіньковського, головний редактор інтернет-сайту "Цензор.НЕТ" Юрій Бутусов сказав: "Це не той замкомбата, який говорить бійцям "Уперед!", сидячи в штабі, він, полковник, сам вів за собою бійців. Саме завдяки такому командуванню, 40-й батальйон, підрозділ, який двічі був в оточенні під Іловайськом і Дебальцевим, зберіг свою боєздатність. А 20 серпня - другий день народження Юрія Сіньковського. У бою з танками супротивника полковника було важко поранено в області серця"... Зараз герой робить усе, щоб визволити з полону своїх побратимів. "Я завжди пам'ятатиму про 53 загиблих бійців нашого батальйону, - каже Юрій. - 18 хлопців вважають зниклими безвісти, їхнє місце перебування досі не встановлено, а двоє бійців із 3 лютого 2015 року - у полоні ... Ця нагорода, яку я сьогодні отримав, - насправді їхня нагорода".

Двох бійців 34-го батальйону 57-ї бригади Вадима Балюка (ліворуч) і Костянтина Шкапоєда (праворуч), які приїхали на нагородження прямо з Пісків, російське пропагандистське телебачення звинуватило в жертвопринесенні Перуну громадянина так званої ДНР. Бійці нітрохи не засмутилися з цього приводу. І готові й далі приносити жертви заради того, щоб звільнити Україну від ворога.
Костянтин Шкапоєд, батько чотирьох дітей, дід трьох онуків, прийшов на війну добровольцем ще у 2014 році. І сказав, що буде воювати, як і його дід, до перемоги.
Владислав Балюк служив у Криму. І став одним із чотирьох військових із величезною сімферопольської частини, які залишилися вірними присязі. Уже цей вчинок гідний поваги. Але 26-річний українець домігся того, щоб його відправили у підрозділ, який воює. Перший рік він служив водієм-санітаром, а потім командиром взводу медичного забезпечення. "Рік я проходив у формі, постійно брудної від крові хлопців, яким я надавав допомогу", - розповів Вадим в інтерв'ю, яке незабаром вийде на Цензор.НЕТ. На День Конституції Вадим разом із такими самими, як і сам, відчайдушними бійцями встановив український прапор у сірій зоні. "Нехай сепар бачать, чия це земля", - каже батько чотирирічного сина.
Не так давно Христина Панасюк, авторка й виконавиця власних пісень, побувала на позиціях 34-го батальйону. Приїхала вона привітати героїв і до Вінниці.
З мамою загиблого 20-річного Артема Пойди і його старшим братом Костянтином із Кропивницького приїхала велика група волонтерів і товаришів по службі. Боєць 17-го батальйону 57-ї бригади загинув 21 січня 2015 року біля Горлівки. За хвилину до загибелі Артем помітив мікроавтобус із 12-ма терористами і знищив його, тим самим врятувавши побратимів. Але загинув сам ...

Молодший сержант 20-го батальйону 93-ї бригади Юрій Яницький потрапив у полон 22 грудня 2014 року. 45 днів він перебував у Донецьку, у збройовій кімнаті колишнього "Беркута". Там, за шафою, Юрій знайшов прапор України і весь час полону ховав його у своєму матраці. Його вдалося вивезти із собою 7 березня, коли українця звільнили. "Тепер цей прапор завжди зі мною", - говорить герой.


Олександр Пономарьов, десантник 79-ї бригади, який нещодавно повернувся з Америки, де проходив реабілітацію. Після важко поранення в хребет, він поки пересувається в інвалідному візку. Але його друзі, дружина і дочка щиро вірять, що він незабаром стане на ноги. А повний кавалер ордена "За мужність" Павло Чайка, розповідаючи про своїх товаришів по службі, з гіркотою сказав, що Саша досі не отримав квартиру, якої його родина дуже потребує. Сподіваємося, влада Хмельницького почує голоси героїв і вирішить це питання.

Вінничанка Тетяна Новікова отримала нагороду з жовто-блакитний колодкою - такий орден, на відміну від бойового червоно-чорного, вручають лікарям, журналістам, волонтерам і громадським діячам. Вона, яка має позивний Доктор Ксю, витягала поранених бійців, будучи при надії. У залі були бійці, яким вона врятувала життя.

Після обмивання нагороду лікаря прикріпив Павло Чайка.

У холі філармонії присутніх героїв і вінничан зустрічали світлини військового фотографа Дмитра Муравського, зроблені на лінії вогню і в госпіталях країни. Фотограф Роман Миколаїв зробив це дивовижне фото.

Капелан Костянтин Холодов прочитав молитву перед початком церемонії, а потім представив Максима Шаповала, з яким дружив.
Героїв і гостей церемонії зустрічав військовий оркестр.
Артем Харченко, фіналіст популярного телепроекту "Україна має талант", є давнім другом місії "Народний герой України" і завжди дарує героям свої пісні.
Світлана Никанорова, бандуристка з Житомира, здивувала тим, що в її виконанні популярні і народні пісні звучать зовсім по-іншому.

Колектив "Вінничанка" вітав усіх танцем.

Офіцер 72-ї бригади Василь Тарасюк не раз був контужений і поранений, але не полишав поле бою. Понад те, він самотужки знищив ворожий танк. Начальник штабу 1-го батальйону 72-ї бригади Роман Дармограй, який приїхав представляти товариша по службі, згадав момент лютневих подій, коли бої на промці тривали майже безперервно. Туди практично неможливо було доставити їжу, щоб втамувати спрагу, хлопці їли сніг. "І ось нам доставили термоси з чаєм і компотом. Вася взяв один такий, щоб напитися. Але артилерія ворога починає знову накривати завойовані українцями позиції, - каже Роман. - І тут на Васю падає розбитий термос, його повністю обливає рідиною. "О, напився", - прицмокуючи сказав Вася".
Цим бійцем пишаються командири і друзі. І вважають, що він повинен отримати звання Героя України, про що зробили відповідне подання. Сам же Тарас, як і інші герої, які отримали народну нагороду, себе таким не вважає. "На війні немає жодного офіцера без солдатів, - сказав Василь Тарасюк. - Але особливі слова я хотів би сказати про загиблих. Їхні імена завжди будуть у нас у серці. Пам'ятайте, якими б важкими не були випробування на нашому шляху, перемога буде за нами".

Фото Народних героїв України на пам'ять
Організатори церемонії нагородження домовилися про те, щоб після офіційних заходів герої змогли подивитися відомий вінницький фонтан. Зачаровані побаченим були і колишні мешканки Ясинуватої Донецької області - Ірина Довгань (за допомогу українській армії її взяли в полон і жорстоко катували чеченці) з подругою Оксаною, а також Сталіна Чубенко з Краматорська, мама замученого в Донецьку 17-річного Степана. Ірина Довгань підписала цю світлину так: "Просто чарівна Вінниця. Співаючі фонтани. Просто одне з прекрасних українських міст. Просто три щасливі українські жінки з Донбасу".

Після церемонії герої знайомилися один з одним, спілкувалися із сім'ями загиблих і фотографувалися на пам'ять.
Топ коментарі
+11 Ksenia VB
показати весь коментар
21.08.2017 13:09 +10 Никодім Сема
показати весь коментар
21.08.2017 13:18 +10 Україна ЮА
показати весь коментар
21.08.2017 13:48 Сортувати:
Правила форума Рада форумчан
Ksenia VB
показати весь коментар
21.08.2017 13:09 Відповісти Мені подобається 11 Yuriy6122
показати весь коментар
21.08.2017 14:22 Відповісти Мені подобається 3 ✘
Огусто
показати весь коментар
21.08.2017 13:16 Відповісти Мені подобається 8 Никодім Сема
показати весь коментар
21.08.2017 13:18 Відповісти Мені подобається 10 Ольга Мартынюк #370664
показати весь коментар
21.08.2017 13:21 Відповісти Мені подобається 3 Denis Kenner
показати весь коментар
21.08.2017 14:40 Відповісти Мені подобається 0 ✘
Огусто
показати весь коментар
21.08.2017 15:53 Відповісти Мені подобається 0 ✘
Ольга Мартынюк #370664
показати весь коментар
21.08.2017 13:20 Відповісти Мені подобається 9 ✘
✘
✘
Україна ЮА
показати весь коментар
21.08.2017 13:50 Відповісти Мені подобається 4 ✘
✘
✘
Україна ЮА
показати весь коментар
21.08.2017 13:48 Відповісти Мені подобається 10 Vedana
показати весь коментар
21.08.2017 15:01 Відповісти Мені подобається 6 alex lagun
показати весь коментар
21.08.2017 15:48 Відповісти Мені подобається 4 Carlos Capone
показати весь коментар
21.08.2017 17:20 Відповісти Мені подобається 3