Замах на життя "кіборга" Дмитра Вербича: вирішили "покарати бандерівця"

Автор: Валерія Бурлакова

Увечері 6 травня у Харкові затримали людей, які 2 травня вчинили у Києві напад на бійця АТО. "Цензор" поспілкувався з постраждалим, із його адвокатом, який переконаний, що цей випадок - не згадана поліцією "бійка", а замах на вбивство, а також із активістами, які шукали нападників паралельно з поліцією.

"…ЯКЩО ВОНИ ЩЕ НЕ ВИЇХАЛИ У РОСІЮ"

2 травня на нього напали просто у центрі столиці - на Подолі. Дмитро Вербич, активіст Майдану, захисник Донецького аеропорту, якраз прямував на зустріч зі своїми друзями. Люди у масках вдарили його ножем у спину, потім - залили очі сльозогінним газом. Після цього - спробували добити ветерана молотком. Нападників було п’ятеро - три хлопці та дві дівчини.

Відео нападу на Дмитра, зафіксоване однією з камер спостереження, київська поліція оприлюднила у день нападу, ввечері 2 травня.

Дмитро Вербич після поранення. Фото з Facebook Валентина Бондаренка

Зараз він лежить у хірургічному відділенні Київської обласної лікарні. Відходить після операції. Майже нічого не їсть, тільки п’є воду. Втім, як погано не було б - не відмовляється від зустрічей з побратимами. А вони все йдуть і йдуть підтримати його, утворюючи справжні черги у лікарняному коридорі - адже до палати, у якій він не один, лікарі просять відвідувачів не заходити більше, ніж по двоє. Щоб не заважати іншим хворим, Вербич говорить пошепки.

"Я був на Майдані. Потім поїхав у Італію заробляти гроші… І пропустив перше літо війни, на жаль, найгарячішу фазу. Але коли на Сході вбили мого друга Ореста Квача - я повернувся і пішов у 5-й батальйон "Правого сектору". Піски, Донецький аеропорт, потім - знову Піски, Авдіївка, шахта "Бутівка"…" - коротко описує власний бойовий шлях. У аеропорту його було поранено - осколки увійшли в ногу.

20 лютого 2014 року, розстріли на Інститутській. Вербич - крайній праворуч, у чорному шоломі та масці

Жовтень 2014 року, селище Піски під Донецьком

Хлопець зізнається: отримавши у Києві удар ножем у спину, він не одразу навіть зрозумів, що сталося. Розвернувся обличчям до нападників - і отримав струмінь газу з балончика в обличчя. Після цього його декілька разів спробували вдарити молотком по голові. Удари він відбивав та ухилявся від них.

Зрозумівши, що швидко з ним впоратися не вийде, нападники почали тікати. Дмитро хотів бігти за ними, але зрозумів, що ноги його не слухаються. Торкнувся рани на спині. "А там - два пальці, до самого хребта. Лікарі сказали, що ніж зупинила кістка", - каже хлопець.

Зрозумівши, що поранений, він зателефонував друзям, до яких ішов. Вони швидко під'їхали, надали Дмитрові першу допомогу та відвезли його до лікарні.

Попри те, що під час нападу в нього вкрали сумку із телефоном, версію пограбування він відкидає - адже помітив, що напад на нього знімали на відео. Робила це одна з двох присутніх там дівчат. На думку Вербича, нападники могли бути або радикальними лівими, або проросійськи налаштованими активістами. Не має він сумнівів і у тому, що люди, які мали з собою і маски, і молоток, і камеру, щоб фільмувати напад, спланували усе заздалегідь. "Єдине питання - чи це був напад конкретно на мене, чи вони просто йшли по вулиці та шукали жертву", - підкреслює Вербич. Зауважує, що у день нападу він був у камуфляжних шортах та футболці з портретом Іси Мунаєва, загиблого командира добровольчого батальйону ім. Джохара Дудаєва, що воював у АТО на боці України - тож впізнати у ньому військового було легко. Хоча, зізнається, раніше конфліктів у Києві через те, що він атовець, в нього не було жодного разу.

Чи відповідально, за його враженнями, поставилася до події поліція, чи поцікавилися слідчі під час розмови з постраждалим усіма подробицями? "Нібито, так… До мене приїжджав голова карного розшуку Подільського району", - відповідає. На момент нашого спілкування нападники ще не затримані, тож Вербич згадує: пошуками зловмисників займаються не тільки поліцейські, а також і громадські активісти, ветерани АТО. "Але ми вирішимо це питання у правовому полі. Винні мають понести відповідальність, - підкреслює хлопець. - Якщо вони не виїхали ще у Росію чи Білорусь".

"СПРАВА НАБУЛА ДУЖЕ ВЕЛИКОГО РЕЗОНАНСУ, ТОМУ ШУКАТИ НАПАДНИКІВ ПОЛІЦІЯ ЗМУШЕНА"

Повідомляючи про напад на ветерана, київська поліція зауважила, що питання щодо правової кваліфікації події ще вирішується. Однак вжила несподіваний опис обставин, за яких Дмитро Вербич зазнав поранення: "під час бійки".

Повідомлення головного управління національної поліції у Києві у Facebook

З таким формулюванням категорично не згодна захисниця потерпілого Наталія Фещик. "Бійки там не було. Думаю, вони написали це похапцем, ще не розуміючи суті справи, - пояснює адвокат. - Це був напад. Остаточна кваліфікація буде залежати від намірів зловмисників, від встановленої тяжкості ушкоджень тощо. Ми вважаємо, що це був замах на вбивство. Поранення завдавалися таким чином, що вони хотіли, у першу чергу, його вбити. Просто в них не вийшло".

Важливим моментом правниця вважає і той факт, що нападники знімали "процес" на відео. "В нас є багато думок про це… Не знаю, з чим саме це було пов’язано - чи це свої дії фільмували проросійські активісти, чи це якісь субкультурні моменти, якщо це були ліві радикали. Але ця зйомка - дикість. Не тільки для мене, навіть для працівників поліції. Вони кажуть, що це щось нове і страшне".

Адвокат Наталія Фещик

У тому, що нападників рано чи пізно затримають, адвокат не мала сумнівів від самого початку - хоч правоохоронці перед нею і не звітували. "Якщо ви нас не бачите - це не означає, що ми не працюємо", - казали жінці. "Але ж справа набула дуже великого резонансу - у таких випадках правоохоронні органи шукати змушені", - каже Фещик.

"У потерпілого дуже класні друзі, - додає вона. - Вони активно працювали, і у соцмережах розповсюджували інформацію, і записи з камер спостереження знімали".

"ДЛЯ ЛІВОРАДИКАЛІВ З РОСІЇ ВСІ АТОВЦІ - "НАЦИСТИ"

Серед "волонтерів", що займаються пошуками нападників - активісти організації С14. Ще 5 травня лідер С14, колишній лейтенант батальйону МВС "Гарпун" Євген Карась розповів "Цензору", що одну з дівчат на відео вже упізнали - втім, інформацію попросив не оприлюднювати до 7 травня, щоб не завадити слідству. Всі отримані дані хлопці одразу передавали правоохоронцям. "Це студентка з Чернігова, яка навчалась у Києві. Лапінська Катерина. Вона також протягом тривалого часу була учасницею лівих рухів", - розповів Карась.

Стоп-кадр відео з камер спостереження

Фото дівчини, яку підозрюють у причетності до нападу, з її видаленої сторінки у соцмережі

"Вона зрозуміла, що її ідентифікували. На жаль, люди почали писати про це в соцмережах і вона досить оперативно, уже наступного дня після нападу, знищила свої фото та сторінки у "Вконтакте" та Instagram. Я встиг зберегти звідти її інші фото за півгодини до того, як вона мовчки і без пояснень видалилась з соцмереж, - каже Карась. - Потім пролунала заява одного з ліворадикальних напівтерористичних угрупувань України - це так зване "Революционное действие", яким керують кілька раніше судимих КДБ Білорусі анархістів-білорусів. "Революционное действие" фактично взяло відповідальність за напад, на людей зі своєї мережі. Ліві стверджують, що їм шкода, що постраждав випадковий солдат, а не ультраправий. Водночас вони "не можуть казати від імені нападників, але напад дурний".

Ще перед цим, зауважує Карась, багато хто звинувачував у нападі саме "Революционное действие". "Вони у відповідь не казали "це не ми". Не могли сказати. Чому? Бо це їхні колеги, які прибули з різних країн на лівий марш в Київ до цієї організації. Марш проходив на Подолі - саме там, де відбувся напад на бійця. Це багато чого пояснює. Для ліворадикалів з Росії усі атовці - "нацисти".

Паспорт одного з затриманих у Харкові підозрюваних

Увечері 6 травня стало відомо про те, що співробітники СБУ затримали нападників у Харкові. Один з них, В’ячеслав Лукічев 1994 року народження, виявився громадянином РФ. Крім того, затримані розповіли, що Дмитро Вербич виявився фактично випадковою жертвою - зловмисники вирішили "покарати бандерівця", якого у хлопці ідентифікували за одягом.

Валерія Бурлакова, "Цензор.НЕТ"