Голова партії "Правий сектор" Андрій Тарасенко: "Той, хто вивішує бігборди "Церква. Мова. Армія", проводить гей-паради в центрі Києва!"

Автор: Є.Кузьменко

Про важкі перемовини щодо єднання націоналістів, джерела фінансування "Правого сектора", негативне ставлення "ПС" до сучасного МВС і Арсена Авакова. А також про "отсєбятіну" деяких ватажків "ПС" у 2014-15 роках, реєстрацію Дмитром Ярошем ТМ "Візитка Яроша" і можливості його повернення до руху.

Минулого понеділка ціла низка націоналістичних організацій підтримала висунення "свободівця" Руслана Кошулинського в президенти.

А за 3 дні до того лідер "Правого сектора" (і один з підписантів заяви про підтримку Кошулинського) Андрій Тарасенко відповів на запитання кореспондента "Цензор.НЕТ". Під час бесіди він жодного слова не сказав про майбутню заяву (корпоративна конспірація!), але досить докладно розповів про складний процес перемовин між ВО "Свобода", "Національним корпусом" і "Правим сектором".

Найближчим часом "Цензор.НЕТ" має намір поспілкуватися з Русланом Кошулинським, а поки…Цікаво було не тільки слухати Андрія Тарасенка, а й порівнювати його думки з висловлюваннями очільника "Нацкорпусу" Андрія Білецького у нещодавньому інтерв’ю "Цензору" .

Відразу скажу: розбіжності помітні неозброєним оком. Ба більше, з обох інтерв’ю стає більш-менш зрозуміло, чому "Нацкорпус" станом на ранок вівторка не підтримав кандидатуру Кошулинського.

Але не тільки про це йдеться у цьому інтерв’ю. Андрій Тарасенко розповідає про те, на які гроші живе нині "Правий сектор"; заперечує можливість повернення до лав "ПС" Дмитра Яроша, а також визнає, що у 2014-15 роках "ПС" "було дуже багато людей, котрі робили, що хотіли". І вказує на те, коли припинилася ця "отсєбятіна".

Ще одним гострим моментом інтерв’ю є висловлене Тарасенком безкомпромісне ставлення "ПС" до нинішньої структури МВС і особисто міністра Арсена Авакова.

Але почали ми все ж таки з теми об’єднавчих процесів у націоналістичному русі.

"…ЛОГІКА ВСІХ ПЕРЕДВИБОРЧИХ ПРОЦЕСІВ ГОВОРИТЬ ПРО ТЕ, ЩО МИ ВЖЕ ЗАПІЗНИЛИСЬ. З ОГЛЯДУ НА ТЕ, ЩО ВСІЛЯКІ ТИМОШЕНКИ, ПОРОШЕНКИ Й ІНШІ ДАВНО ЗАВІСИЛИ ВСЕ БІГБОРДАМИ…"

- Почну з конкретики: коли востаннє ви, очільники найбільших націоналістичних партій в Україні, зустрічалися для чергового раунду перемовин?

- Всі разом – рівно місяць тому.

- Місяць тому?!!

- Так.

- Маю відчуття, що така відповідь буде шоком для вашого виборця. Адже він вважає, що перемовини тривають чи не щодня, і ви ось-ось маєте вийти з єдиним кандидатом у Президенти від націоналістів.

- (Дещо гірко посміхаючись) Ну, ми теж так вважаємо…

- А хто з трьох сторін гальмує цей процес?

- (Після деякої паузи) Білецький.

- Цікаво… Він в інтерв'ю "Цензор.НЕТ" про це не казав.

- А ви в нього питали?

- Не було потреби питати. Адже у бесіді він дуже впевнено, у деталях, розмірковував про об'єднання…Добре, а про що розмовляли на тій останній зустрічі – можете сказати?

- Не можу.

- Ну, що, хоча б чесно відповіли. Тоді спитаю з іншого боку. В інтерв'ю нашому виданню Андрій Білецький сказав, що всі ідеологічні питання ви вже узгодили. І що скоріше йдеться про те, як іти на парламентські вибори – трьома колонами чи єдиною націоналістичною партією. А також про розбудову такої об'єднаної партії. Це справді так?

- Насправді питання єдиної партії не обговорювалося в принципі. Думаю, що тут хтось із вас поплутав. Висувалися думки про те, щоб йти на парламентські вибори якоюсь іншою партією. Тобто мова йшла не про злиття всіх структур в одну, а про те, щоб – як роблять зазвичай оці всілякі БПП і "народні фронти" - взяти якусь одну партію і від неї йти на вибори. Або йти від однієї з тих партій, які є підписантами нашого Маніфесту.

Звідки взялась ідея, що це взагалі має бути злиття в одну партію, з ліквідацією всього, що є у кожного, і утворенням чогось одного – я не знаю. З інтерв'ю Білецького я про це дізнався вперше. З нами цього точно ніхто не обговорював. Ні він, ні свободівці, ніхто інший.

- Ще Андрій сказав про те, що до грудня варто висунути єдиного кандидата в Президенти. Це питання на останніх ваших зустрічах обговорювалося?

- Про те, що має бути одна кандидатура від нас всіх, ми почали говорити з літа. Якщо ж ми говоримо про майбутнє, про те, щоби разом йти на парламентські вибори – це є логічний момент. Він мусить бути. Проте, коли це має статись, якусь дату – ми не обговорювали. Хоча логіка всіх передвиборчих процесів говорить про те, що ми вже запізнились. Враховуючи те, що всілякі тимошенки, порошенки й інші давно завісили все бігбордами. А націоналісти все ніяк не можуть домовитися…Я розумію, що все це виглядає дуже дивно.

- А місяць тому "Свобода" попередила вас, що висуватиме Кошулинського?

- Вони не висували Кошулинського! Вони запропонували його від себе – на наш спільний розгляд.

- Як до цього поставилися у "Правому секторі"? Чи не виникло бажання висунути вас?

- Ми своє рішення озвучили набагато раніше, всім про те сказали і змінювати його не збираємося.

- І що це за рішення?

- "Правий сектор" вирішив нікого не висувати. Тому нам у цій ситуації простіше і набагато легше.

Стосовно вашого питання. Так, "Свобода" нас попередила до того, як озвучити своє рішення. Про це Тягнибок сказав мені особисто. І ми це питання обговорили.

- Перемовини про політичне об'єднання в Україні – це є традиційно складна історія і важке видовище. Чи були під час цих перемовин націоналістів моменти, коли вам хотілося вийти геть, або ж просто подихати свіжим повітрям?

- Ні.

- Але ви були готові, що все піде настільки важко?

- Це політика, тут у будь-яких перемовинах все завжди важко. Але нам насправді важко не було. Бо коли цей процес був запущений 2 роки тому, ми зразу домовились про те, що не будемо говорити про майбутні вибори.

- Чому?

- Бо якби ми з цього почали, то все на тому і закінчилося б. Відповідно, вирішили відкласти питання виборів подалі і зайнятися тим, що на той момент вважали важливішим. Тобто – випрацюванням того спільного, навколо чого ми можемо разом працювати. І до речі: коли той процес було запущено, ніхто з нас не казав, що ми об'єднуємося. Такого не було; ми чітко говорили про те, що об'єднуємо свої зусилля - навколо пунктів Маніфесту.

Зараз, звичайно, стало важче, бо вибори підійшли – і треба вже приймати рішення.

- А як реагує на цю тишу від вас ваш виборець? Вам телефонують з регіонів, вимагають визначеності?

- Звичайно, і це логічно: якщо ми заявили про те, що має бути єдиний кандидат від нас всіх – а процес затягується – то ясно, що люди кажуть: майте совість! Скоріше!

- Але ж з огляду на те, що остання зустріч відбулася місяць тому, виходить, що цей тиск на всіх вас якось не працює?

- (Спочатку вагається, але все ж говорить) Ну, питання в тому, що Андрій Білецький вирішив для себе, що все це можна зробити в грудні. І вам те озвучив. Тому все так і затягується.

- Маєте на увазі, що за українським звичаєм все робитиметься в останній момент?

- Ну, мабуть ні. Але він затягує цей процес.

- А ви для себе розумієте, чому він це робить?

- (Замість відповіді Тарасенко знизує плечима)

- Не знаєте, чи не хочете говорити?

- Не знаю. Те, що говорять представники "НК" - у них ще немає внутрішнього рішення.

- Якщо чесно, трохи смішно. Знаючи, як чітко вибудована вертикаль влади у "Нацкорпусі"…ви самі в це вірите?

- (Посміхається) Ну, можливо, в нього самого ще немає внутрішнього рішення…

"У МАЙДАНІВСЬКОМУ ПРОЦЕСІ МИ СПОЧАТКУ БУЛИ ПРОВОКАТОРАМИ, ТІТУШКАМИ. НАВІТЬ ПАМ'ЯТАЮ ЛИСТІВКИ, РОЗВІШАНІ ПО ВСЬОМУ МАЙДАНУ ОРГАНІЗАТОРАМИ"

- "Цензор.НЕТ" ставив це питання пану Білецькому; спитаю і у вас. Як пересічному громадянину зараз виокремити націоналістів серед решти патріотичних і псевдопатріотичних політиків у сьогоденній Україні? Всі співають гімн, приклавши руку до серця. Всі носять вишиванки, вдаються до вітання "Слава Україні! – Героям слава!" Більшість оперує словами "нація", "окупанти", "патріоти". Зрештою, багато хто був на фронті. То як бути виборцю?

- Є форма, і є суть. Форма після 2014 року якраз і набула отаких націоналістичних рис. Точніше, ще під час Майдану. Бо я чітко пам'ятаю, як 22 листопада 2013 року ми вийшли на Майдан з червоно-чорними прапорами. І до нас підходили люди, які називались організаторами того Майдану, - і вимагали прибрати червоно-чорні прапори. "Бо люди не зрозуміють…бо ми всі тут вийшли за Європейський Союз, а червоно-чорні прапори людей лякають, і їм не місце на Майдані…". І тому подібне.

Звичайно, що ми їх послали нахрін, прапори не прибрали і лишились там. І коли ми побачили, що насправді більшість людей вийшли не за Європейський Союз і Асоціацію з ним, а проти Януковича і щоб змінити життя у цій країні, - тоді ми вирішили якось виокремитись і мовити свою правду. Про те, що не все тут насправді є Євромайдан. Звідти і виник "Правий сектор".

І от у Майданівському процесі ми спочатку були провокаторами, тітушками. Навіть пам'ятаю листівки, розвішані по всьому Майдану організаторами. Там були намальовані 3 обличчя в балаклавах із закликом: мовляв, це провокатори, ловіть іх – і т.п…

Але нам вдалося переламати ситуацію таким чином, що наше – стало мейнстрімом. І ті, хто нас називав провокаторами і вимагав прибрати чорно-червоні прапори – в кінці Майдану почали кричати "Слава Україні!" голосніше всіх.

Але в цьому і є наша проблема. Бо вони перейняли форму, про яку ви говорите, - і вона стала "плясати" на загальнодержавному рівні. Але суть-то залишилася та сама. Нутро лишилося те саме! І за цією формою вони насправді просувають неоліберальну ідеологію! І той, хто вивішує бігборди "Церква. Мова. Армія", проводить гей-паради в центрі Києва! Дозволяє їх. От де суть! Тут люди мають розбиратися. Включати мозок. Дивитись у суть. Якщо ми говоримо, що треба в цій країні змінити систему, треба розуміти, що це можна зробити тільки революційними методами, а ніякими не реформами. І ми це цій владі вже показали. От таким чином – ніяк інакше! Саме тому ми довго випрацьовували Програму – і написали книжку більше ніж на 120 сторінок.

- Багатенько.

- Політичні програми, вони ж зазвичай короткі у пунктах. Але коли ми ті пункти написали і людям показали, люди говорять: "Прекрасно. А як це зробити?" І тому довелося кожен пункт розписувати. Показувати, яким чином і що треба змінити.

- Ну, навряд чи революційно мисляча права молодь читатиме вашу програму на 120 сторінок. "Многа букав". Ні?

- А їм не треба нічого читать. Їм треба красиву форму, курточкі гарні і прапори. Ви ж це прекрасно самі знаєте. Я говорю про українців, про загальну масу людей. І про те, як відрізнити тих, кто кричить "Слава Україні!" від тих, хто справді пропонує змінити щось у цій країні.

- Скільки людей зараз у "Правому секторі"? І серед них – скільки активних членів – і скільки, так би мовити, просто співчуваючих? Врешті-решт, скільки людей з ПС зараз на фронті?

- Я не можу говорити вам про конкретні цифри.

- Чому?

- Бо у нас "Правий сектор" - не тільки партія і не тільки люди на фронті. Це – національно-визвольний рух, який включає в себе і партію, і молодіжну організацію. А також Добровольчий український корпус, який розділяється на людей "на фронті" (бойові підрозділи), і на резервні підрозділи. Вони забезпечують бойові, а також проводять ротацію на фронт. Тому насправді у "Правому секторі" дуже багато різних людей. Я можу говорити загалом: це близько 2 тисяч членства.

- Начебто небагато – але ж це люди, в яких ви впевнені?

- От ви говорили про активних і неактивних, так? У нас такого розподілу взагалі немає. Або вони є – або їх немає. У нас немає такого поняття, як "списочні" - тобто ті, які написали заяву. Якщо взяти всі заяви про вступ до партії, написані з березня 2014 року (коли партія була створена) та по сьогоднішній день, то це будуть тисячі і тисячі. Але який сенс мені про них говорити?

- Від Яроша до вас люди повертаються?

- Є таке.

- Тобто швидше від нього повертаються до вас, ніж від вас ідуть до нього?

- Від нас взагалі ніхто не йшов.

- Ну, окрім, мабуть, тих, хто пішов з ПС з Ярошем одразу після того як він залишив організацію?

- Так.

- А чи сам Ярош може до вас повернутися, чи це виключено?

- Для нас це виключено.

- Чому?

- Зазвичай назад не повертаються. Якщо є якісь рішення, які прийняті, то потім їх змінювати – не є нашим правилом. Тобто якщо ми говоримо, що не висуваємо кандидатів у Президенти, - то вже не змінюємо рішення.

- Коли ви з Ярошем спілкувалися останнього разу?

- Не згадаю. Давно.

- Один з не останніх людей у націоналістичному русі сказав мені про Яроша таке: "Дмитро – гарний хлопець, але в нього є один великий недолік: він хоче всім подобатися".

- (сміється) Є таке.

"…У "ПРАВОМУ СЕКТОРІ" БУЛО ДУЖЕ БАГАТО ЛЮДЕЙ, КОТРІ РОБИЛИ, ЩО ХОТІЛИ. ЦЕ БУВ ПЕРІОД 2014-15 РОКІВ… І З ЯРОШЕМ ПІШЛИ ЛЮДИ, ЯКІ ТИМ ЗАЙМАЛИСЯ"

- Серед трьох найбільших партій націоналістичного руху "Правий сектор", м’яко кажучи, не надто гарно фінансується. І все ж таки, звідки є ті гроші, які є? І скільки коштує фінансування ПС на рік?

- Не можу вам цього сказати.

- Добре, а хто дає гроші?

- Та в принципі ніхто не дає; самі здобуваємо, де можемо.

- Ну, розкажіть про один-два варіанти вашого "здобування".

- На початках була купа людей, які гроші давали. І реально – дуже багато грошей: від 100 гривень до 10 000 доларів. Тобто приносили – і просто давали. Але дуже багато йшло на війну, бо війна – це дороге задоволення. Дорожче від усього, що тільки можна уявити.

Потім стало набагато менше. Плюс дуже багато було зав’язано особисто на Яроші – і, відповідно, з ним і лишилося. Відповідно, і грошей як таких немає, але ми почали пробувати трохи заробляти.

- Яким чином?

- Заснували охоронну фірму, називається "Безпека ПС". Вона працює абсолютно в різних куточках України. Таким чином ми надали можливість усім своїм членам, які мають бажання, її розвивати та заробляти.

- Це суто охоронна фірма? Чи, з огляду на обставини, вона може трансформуватися у силову групу для вирішення якихось конфліктних питань?

- Ні, це суто охоронна фірма. Ми не займаємося ніяким вирішенням конфліктних питань.

- І не займалися раніше?

- На початках всяке бувало.

- "На початках" – це коли?

- …але знов таки, коли я говорю "на початках", то маю на увазі, що це була "отсєбятіна". Тобто в "Правому секторі" було дуже багато людей, котрі робили, що хотіли. Це був період 2014-15 років.

- А з якого моменту це різко скоротилося?

- Ну, от як Ярош пішов. Після цього ми почали закручувати гайки. І з Ярошем пішли люди, які тим займалися. Хоча він говорив навпаки: що ми – "віджимщики" і так далі. (Посміхається).

- Окрім охоронної фірми ще якісь статті заробітку є?

- У нас є інтернет-магазин, ми назвали його "Права крамничка". Там продається усіляка сувенірка, пов’язана з "Правим сектором". Ми зареєстрували торгову марку "Правий сектор".

- Візитки продаєте?

- Не продаємо, бо то "візитки Яроша". А "візитка Яроша" ним зареєстрована на себе.

- Що, серйозно?

- Так. На ньому була зареєстрована і ТМ "Правий сектор". Але він нам її віддав.

- Отже, охоронна фірма, інтернет-крамничка, що ще?

- Ну і по регіонах є якісь дрібні структури, які підтримують місцеві організації ПС.

- Інтерес правоохоронних органів особисто до себе відчуваєте?

- Крім того, що слухають і дивляться, - ні. Я ж голова партії і законослухняний громадянин. (Посміхається) – тому нічого такого немає.

- А щодо самої партії, контроль посуворішав? Особливо, з огляду на передвиборчу кампанію?

- Він завжди є, цей контроль. Ми з тим живемо.

- У чому він проявляється?

- Ну, от, до речі, останній приклад. Є в Рівному такий Роман Коваль, він колись очолював нашу рівненську організацію; потім пішов з Ярошем… Так от, влітку цього року йому спалили машину – не знаю, хто. Відповідно, відбувається слідство і от вчора слідчі прислали голові нашої обласної організації лист, де вони просять підтвердження: чи Коваль був у "Правому секторі" і чи є на даний момент. Ба більше, вони просять дати список членства! (Посміхається). Для нас це звучить смішно, бо вони ж мають розуміти: такі речі не виконуються!

- Це ви так вважаєте. А в них хід думки інший: треба відпрацювати одну з версій.

- Питання не в цьому. Вони звертаються, прекрасно розуміючи, що ми цього не зробимо.

- Ще одне запитання. Загибель Сашка Білого робить неможливими контакти "ПС" з МВС і особисто Арсеном Аваковим?

- Це виключено.

- Саме через Білого?

- Не тільки, звичайно. Але це так само – принципове питання. І рано чи пізно за це обов`язково відповідь буде. Коли робиться злочин, покарання за нього мусить бути. І такі речі не мають терміну давності. Ми можемо бути не в силі або на даний момент не робити нічого з даного приводу. Але цього ніхто не забуває. І як тільки буде найперша можливість – обов’язково покарання він мусить понести.

- Тобто для себе ви чітко знаєте, що то був не вимушений захист працівників поліції від Білого, а саме вбивство?

- Так. Навіть скажу більше: те саме стосується і Лісника.

- То є ваші припущення? Чи є певна інформація?

- Інформація в тому числі.

Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"