Мисливці на броньованих монстрів

Автор: Олександр Бєлокобильський

Їхнє завдання – знищувати ворожу бронетехніку. Танк – найпотужніша зброя в сухопутних силах. Колись їх зупиняли лише гарматами та протитанковими рушницями, тепер на сталевих монстрів полюють передусім за допомогою керованих ракет. Про майстерність бійців цього підрозділу ворог знає так добре, що під час його ротацій тримає свою бронетехніку якнайдалі.

"ВІЙНА ДАЛЕКО – 17 КІЛОМЕТРІВ"

Це війна, якої багато хто не помічає і взагалі намагається не згадувати. Але мирне життя найбільшої країни Європи бережуть ті, хто на Сході тримають оборону проти російських окупаційних сил.

93-тя окрема механізована бригада у 2014 році брала участь у звільненні нині підконтрольної урядові території Донецької та Луганської областей. Її підрозділи звільняли від російських окупаційних сил Селідове та Покровськ, Мар’їнку з Красногорівкою та Маріуполь. Вони були серед захисників Донецького аеропорту, який став символом незламності української армії.

Саме 93-тя захопила під Добропіллям російську РСЗВ БМ-21 "Град" з документами. У бійців нема сумнівів, з ким вони воюють. Із 2018 року бригада носить почесне найменування "Холодний Яр" – на честь історичної місцевості Наддніпрянської України, що уславилася своїми повстанцями.

Більш як половина бійців 93-ї ОМБр – добровольці, які воювали з 2014-го у складі інших з’єднань: у ДУК "Правий сектор", батальйонах ОУН, "Азов" тощо. Один з цих воїнів – командир протитанкового дивізіону Серафим, він починав у батальйоні "Донбас".

Протитанковий дивізіон одним з перших у ЗСУ отримав новий бронеавтобіль "Новатор"

– Далеко звідси до "нуля"? – питає колега-фотограф у Серафима, коли ми приїхали на зйомку у розташування протитанкового дивізіону.

– Та! Далеко. Кілометрів 17, мабуть.

Відстані на війні вимірюються і вбачаються інакше, ніж у мирному житті. Із Києва або Дніпра "17 кілометрів до ворога" звучить як "вважай, впритул", тут же, на Луганщині, 17 кілометрів – це майже глибокий тил.

Ми їхали за репортажем про нову броньовану машину, яку нещодавно отримав підрозділ Серафима – СБА "Новатор". Та ще було цікаво, чим взагалі воюють бійці протитанкового дивізіону. Тобто про переносні комплекси більш-менш відомо, а як щодо транспорту?

ТРАНСПОРТ У СТИЛІ "СКАЖЕНОГО МАКСА"

Просто неба припарковані кілька пікапів. По них видно, що машини на фронті давно. Загалом вони нагадують бойові машини з фільмів про "Скаженого Макса".

– Ці "Ніссани" в нас з 2014 року. Бачите – вже як дуршлаги. В кожної вже другий-третій двигун, постріляні, побиті. Капот з однієї, дверцята з іншої. Оце донор стоїть, повністю на розборку, – показує Серафим.

Про електронне управління він відзивається несхвально. Були випадки, коли під час бою кулями або осколками перебивало дріт, і машина лишалася під вогнем. Бувало, що й гинули бійці через це. Тому зараз на "Ніссанах" управління двигунами механічне.

Заходимо до гаража. Тут стоять "квадрики", як їх називають бійці. Хоча насправді це не стільки квадроцикли, скільки багі. Про них був допис на сторінці 93-ї ОМБр у Facebook, коли протитанковий дивізіон отримав ці машини восени 2018-го.

– Головна перевага UTV – це висока прохідність і можливість швидкого переміщення протитанкового комплексу у будь-яку точку по абсолютному бездоріжжю. Машина не боїться ні бруду, ні піску, ні складного рельєфу, – казав тоді Серафим.

Сьогодні по "квадриках" помітно, що поїздити їм довелося у важких умовах. Командир протитанкового дивізіону каже, що машини дійсно показали себе просто чудово. Але перед тим над ними ще почаклували. До війни Серафим займався обслуговуванням вантажівок і сільгосптехніки, а тепер творчо підходить до будь-якої техніки, пристосовуючи її до потреб підрозділу.

Двигун у цих багі доволі гучний, що не надто добре, коли потрібно приховано переміщуватися в прифронтовій зоні. Тож на них поставили глушники з "Таврій", і тепер машину не чути вже за 150-200 метрів. Крім того, всюдиходи пристосували для встановлення всіх типів пускових установок, які є на озброєнні.

Багі показали себе в бойових умовах чудово

– І отака в нас вийшла зла сердита річ, – поплескує по пластиковому крилу Серафим. – Ми примудрялися навіть за наші позиції виїжджати на ній – між нашими та їхніми позиціями. Маленька, вертка, всюди пролазить. Якось потрапили під роздачу – ломилися через ліс, як олені. Тоді пощастило, знайшлася просіка, летіли через пеньки – нормально йшла. Навіть дерева, якщо тонкі, не заважають. Один недолік – безкамерні шини. Якщо проб’ють – все, стала машина.

БРДМ СПИСУВАТИ ЗАРАНО

Єдиний на сьогодні ПТРК "Амулет" у ЗСУ – також на озброєнні протитанкового дивізіону 93-ї ОМБр. Цей комплекс з двома ракетами, який може обертатися на 360 градусів за допомогою механічного приводу, КБ "Луч" презентувало на міжнародній виставці "Зброя та Безпека 2019". Його показали встановленим на шасі броньованого автомобіля "Новатор".

– У нас "Новатора" не було, і ми не знали, чи з’явиться. Тому вирішили встановлювати "Амулет" на БРДМ. Великий її плюс – те, що КБ "Луч" уніфікували кріплення. Тобто ми легко можемо пускову установку переставити зараз на "Новатор", – каже Серафим.

Ідеї військових на озброєння бере КБ "Луч". Наприклад, створений у підрозділі Серафима універсальний кронштейн – на якому ставиться зброя різних типів – і протитанкові ракетні комплекси "Стугна" та "Фагот", і АГС (автоматичний станковий гранатомет), і СПГ (станковий протитанковий гранатомет), і кулемет. Все на одному кріпленні, можна заміняти.

Універсальне кріплення дозволяє за 20 хвилин переозброїти будь-яку машину

Так само і в цьому випадку досвід протитанкового дивізіону 93-ї був врахований КБ "Луч": в лютому цього року воно представило "Амулет" на базі БРДМ.

– На БРДМ були встановлені "Конкурси" – ця система прийнята на озброєння в Радянському Союзі ще у 1974 році. Тепер вони в нас оснащені тепловізорами, однак рік-два – і "Конкурси" стануть неактуальними, ці старі ракети вже закінчуються. Але самі БРДМ скидати з рахунку зарано. Це теж у своєму роді видатна залізяка, – зауважує Серафим.

Зараз на БРДМ "холодноярців"-протитанкістів встановлений ракетний комплекс "Амулет"

Він хвалить "Новатор" як носій пускової установки протитанкових ракет, і вітає поставки нової техніки до військ.

– Автомобіль – сучасного класу. Ось цей минулий стиль "ХайТак" – він уже має назавжди зникнути. У "Новаторі" абсолютно все – сучасні системи. Тому з точки зору експлуатації – жодних проблем не виникало. Вже не кажучи про те, що комфорт і безпека екіпажу – абсолютно на іншому рівні. Тобто відчуваєш себе на озброєнні, яке відповідає сучасним реаліям. Все-таки ХХІ століття.

Але водночас, каже, всі й одразу отримати нові броньовані машини не зможуть: все ж таки це доволі дорога техніка. Порівняно дешевою модернізацією вже наявних БРДМ можна було б вирішити проблему "на поки що".

– Це доволі легка модернізація. Поставити сюди новий мотор (штатний – це двигун ГАЗ-41, "батько" всіх 66), дати адекватне рульове управління – і це буде зовсім інша машина! – вважає Серафим.

Олександр Бєлокобильський

Фото: Михайло Нікіпєлов