Єдине вікно по землі. Як ветерану без бюрократії отримати своє?

Автор: Антон Красов

Коли мова заходить про будь-який комерційний сервіс, то, як правило, клієнт тут на першому місці. Конкуренція між надавачами послуг робить свою справу. І прибуток компанії напряму залежить від її роботи з клієнтом. На противагу бізнесу, в державному секторі це правило зовсім не працює.

При цьому фінансуванню державних видатків позаздрила б будь-яка приватна компанія. Тобто з кишень користувачів послуг (нас з вами) через прямі і непрямі податки відбувається фінансування роботи органів влади та їхніх працівників.

Однак у чому відмінність державної машини від бізнес-процесів?

        1.Фінансування певної пільги чи послуги відбувається без участі її користувачів, тобто чиновник вирішує на власний розсуд, якій                 послузі бути, а якій ні. Ті, хто має владу, має можливість здійснювати перерозподіл коштів між різними сферами і послугами. А         отже, вплив користувачів послуг (громадян) у державному секторі на їхню кількість і якість впевнено наближається до нуля.

1. Заробітна плата, просування по службі службовців, які відповідальні за надання послуги, жодним чином не залежить від якості її надання. Чи працює вона вдало, чи з перебоями, чи взагалі не працює, які відгуки користувачів послуги – все це  загалом не обходить чиновника, адже майже ніяк не пов'язано з його мотивацією працювати. Який сенс створювати якийсь суперзручний механізм, якщо за це і не заплатять, і не похвалять, і перспектив не пообіцяють.

1. Відсутність конкуренції. Держава – монополіст. На відміну від бізнесу, у держави немає інших гравців, що конкуруватимуть з нею за надання громадянам якісних послуг і отримання винагороди за це. Наприклад, ви не можете отримати земельну ділянку, групу інвалідності чи субсидію в обхід державних органів, а в останніх мотивації зішкрібати заскарузлу фарбу практики комунікації з громадянами часів російської імперії дуже мало. А вже час не те що робити капітальний ремонт цього диво-будинку бюрократії, треба зносити цю будівлю, яка скоро завалиться разом з її мешканцями, і поруч будувати новий сучасний комплекс з нуля.

А що ж там із землею?

Земля – це найбільш відома і зрозуміла пільга для учасників бойових дій. Однак водночас найбільш тривала за часом і найбюрократичніша за механізмом її отримання. З нею виникає найбільше проблем. Хоча якщо пригадати заяви вищих посадових осіб 2014-2015 років, що "кожному учаснику АТО держава надасть земельну ділянку", стане сумно. Особливо ветерану, який чув такі заяви, прийшов з фронту і потім зіткнувся із суворою правдою життя. Щоб отримати землю, потрібно було обійти сім кіл пекла бюрократичних процедур, чекати рік-два і ще далеко не факт, що ти отримаєш свою обіцяну землю. На сьомому році війни у мене є чимало знайомих учасників бойових дій, які так по цей день нічого не отримали. Деякі з них весь цей час служать, захищаючи нас із вами, і просто фізично не мали часу займатись оформленням, деякі захисники кілька разів намагались, але після відмов не захотіли принижуватись і витрачати на це свій час. В будь-якому разі гасло початку російсько-української війни "Кожному воїну – по земельній ділянці" лишається нереалізованим.

І тут головне питання: "Чому так?"

По-перше, щодо політичних заяв. Потрібно чітко розуміти, що після заяв політиків чи державних службовців на будь-яку тему ситуація в реальності одразу не змінюється. Взагалі. Для того, щоб щось змінилось, потрібні управлінські рішення і дії. Наприклад, із землею для ветеранів. Ось виходить президент чи прем'єр до трибуни і заявляє на всю країну: "Учасники АТО/ООС мають отримати земельні ділянки. Доручаю Держгеокадастру максимально сприяти у цьому". А що на практиці? Якщо після цього не буде жодних указів чи проєкту закону щодо змін процедури отримання землі, проєктів наказу Держгеокадастру, то така заява залишиться порожнім звуком, а реальне життя не зміниться ні на йоту. Через тиждень, місяць, рік учасник бойових дій проходитиме через ті ж самі жорна бюрократичної машини і матиме величезні проблеми з отриманням земельної ділянки. Тому що причина проблеми не усунута.

Щоб розібратись із проблемою, візьмемо лопату й копнемо вглиб прямо під корінь цього бюрократичного бур'яну, який розрісся вже на все поле.

Юридична процедура

Процедура отримання земельної ділянки виписана у Земельному Кодексі, зокрема у статтях 119-120. До речі, вона є однаковою як для звичайних громадян, так і для учасників бойових дій.

Всю процедуру можна умовно розділити на 5 етапів.

Для того, щоб отримати земельну ділянку, "громадянин, зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, подає клопотання до місцевої ради чи місцевого управління Держгеокаластру (залежно від того, хто є власником земельної ділянки). До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки". Ось такий досить простий в теорії перший етап подання заяви.

Після цього переходимо до другого етапу.

Йдеться про прийняття рішення органом щодо надання дозволу на розробку проєктної документації (так званий перший наказ). В теорії все має бути просто. Орган (місцева рада чи місцевий Держгеокадастр) розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, передбачених в законодавстві.

Третій етап. У вас на руках є дозвіл на розробку землепроєкту і ваша задача знайти фірму, яка зробить вам проєкт. Тут бюрократії менше, оскільки фірми приватні, але все одно потрібно чекати кілька місяців і бути готовим віддати за послуги кілька тисяч гривень.

Етап четвертий. У вас на руках виготовлений проєкт і вам потрібно його затвердити.

Для цього ви знову подаєте проєкт для затвердження до місцевої ради чи Держгеокадастру і очікуєте на рішення.

Якщо прочитати Земельний Кодекс, все має бути швидко: "Відповідний орган у двотижневий строк приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність".

П'ятий етап, на якому, як правило, не виникає проблем, – це реєстрація права власності у реєстраційній службі.

Ось така загальна процедура отримання земельних ділянок в Україні. Хто вважає, що це досить просто, рекомендую власноруч пізнати весь смак цього механізму у наших реаліях.

Навіть якщо зробити суто юридичний аналіз земельної процедури, виписаної у Земельному кодексі, можна констатувати, що вона не є простою і швидкою. П'ять етапів і понад пів року очікувань – це якщо вважати, що в Україні ідеальна правова система, все працює гладко і немає зловживань. Але це зовсім не так.

"Земельні бар’єри"

А тепер давайте пірнемо вглиб української земельної дійсності і прослідкуємо, які монстри чатуватимуть там на кожному етапі отримання земельної ділянки.

Етап 1. Подання клопотання і графічних матеріалів.

На практиці це значить, що потрібно обрати конкретну земельну ділянку, зробити викопіювання з кадастрової карти по цій ділянці, грамотно написати клопотання з додатками, знати, який саме орган відповідає за виділення ділянки, особисто з'явитись туди з усіма документами, вистояти чергу, подати документи, здійснити їхню правильну реєстрацію – тобто отримати позначку про реєстрацію.

Які небезпеки є на цьому етапі?

незнання, де саме потрібно шукати вільну земельну ділянку, в який конкретно орган потрібно звертатись;

недовіра до роботи органів влади, що підкріплюється великою кількістю негативних прикладів від побратимів і, як наслідок, небажання звертатися;

брак часу, наприклад у чинних військовослужбовців;

відсутність органу, який був би зобов'язаний допомогти ветерану з пошуком земельної ділянки у конкретний строк (місцеві ради чи Держгеокадастр не зобов'язані цього робити, вони лише приймають документи).

усні відмови від чиновників при подачі документів. Наприклад, подаючи документи, ветерану можуть усно повідомити, що вільної землі вже немає і не зареєструвати клопотання. Після цього ветерани часто розвертаються і йдуть, а чиновник, не зареєструвавши документів, не понесе жодної відповідальності за введення ветерана в оману, якщо виявиться, що вільних ділянок достатньо.

На цьому етапі відсіюється понад 50 % бажаючих. Тих, хто все-таки дійшов до нього і віддав документи, не так і багато.

Другий етап може тягнутись дуже довго. Особливо якщо ваші документи взяли, а другий екземпляр з позначкою про реєстрацію вам не віддали. Тоді можна чекати скільки завгодно, а відповідальності за затягування не буде, адже жодного доказу про дату реєстрації документів у вас немає.

Однак навіть коли така позначка є, мають місце дуже часті випадки затягування на місяці, а то й роки надання дозволу на розробку документації. А за цей час землю можна віддати іншому – або своєму родичу, або фермеру чи будь-кому іншому. Звісно, не за красиві очі.

Тому якщо немає письмової відповіді понад 1 місяць, рекомендуємо одразу писати офіційну письмову скаргу – тоді є шанс, що справа зрушить з місця. Шанс, але не гарантія.

Отже, на цьому етапі ветерана підстерігають бюрократизм, незнання, як правильно реєструвати заяву та як боротись із затягуванням часу, ну і, звісно, відсутність реєстру заяв, що надає можливість чиновнику через корупційні прояви надати дозвіл іншій особі на цю ж саму земельну ділянку. Корупція на цій стадії – основний фактор.

На третьому етапі вже немає бюрократії, але є необхідність довгого очікування землепроєкту і обов'язок заплатити кілька тисяч гривень за цю послугу, таким чином, отримання землі перестає бути безоплатним. Правильно це чи ні, це інша тема, але в такому разі треба називати речі своїми іменами.

Четвертий етап – це затвердження землепроєкту. Тут ризики такі ж, як і на другому етапі, але суттєво вищі. Тому що це вже фактично виділення земельної ділянки і фактор корупції головний. Постає просте житейське питання, чому чиновник має виділити землю безкоштовно, в той час коли є можливість виділити її комусь за гроші, розуміючи, що контроль з боку правоохоронних органів досить слабкий і в існуючій бюрократичній процедурі довести факт хабарництва буде майже неможливо?

Відповідь очевидна. А будучи зацікавленим у наданні ділянки іншій особі, чиновник створить ще й додаткові перешкоди, яких не було в законі.

Таким чином, нинішній процедурі виділення землі до справжнього сервісу далеко, як від Землі до Місяця. Я би сказав, що зараз це антипод сервісу. Такий собі антисервіс – сервіс навпаки. Цей механізм завжди ігноруватиме потреби громадянина, постійно буде наповнений бюрократичністю і неодмінно заточений на корупцію і зловживання з боку чиновників. В такій конструкції по-іншому ніколи не буде, які б заяви з вуст вищих посадових осіб не звучали і кого б туди не призначали. Потрібно змінювати сам механізм.

Але поки механізм зміниться, перед ветераном стоїть невирішене питання з отриманням земельної ділянки. З огляду на те, що з кожним днем вільних земельних ділянок стає менше, потрібно якось діяти навіть в цих непростих умовах.

То що ж робити ветерану тут і зараз, щоб отримати землю?

Безумовно, якщо нічого не робити, тоді землі точно не буде.

Намагатися самостійно отримати – довго, складно і марудно.

Можна заручитись підтримкою знайомих волонтерів та юристів.

Є варіант звернутись до фермера, який сам займеться оформленням, але потім доведеться здавати йому отриману землю в оренду.

Зрозуміло, що серед зазначеного переліку найкраще заручитись підтримкою волонтерів і юристів і разом з ними намагатись пройти цю процедуру. Буде точно швидше, спокійніше і з більшим шансом на успіх.

Однак все одно ці варіанти всі погані, адже вони яскраво демонструють нинішній стан речей: самостійно, без сторонньої допомоги та спеціальних знань отримати земельну ділянку відповідно до передбаченої законом процедури нереально. Такі поради схожі на консультацію бізнесмена по оптимізації податків у складних юрисдикціях, де закон нормально не працює, але бізнес вести треба. Так і тут: земельну ділянку отримати потрібно, але процедура не працює. Тому потрібно викручуватися, щось придумувати, обходити існуючі бар'єри. І в цьому вся наша правова дійсність.

А, можливо, можна просто створити простий і зручний механізм, коли прихованих бар'єрів просто немає?

"Єдине вікно" із земельних питань

Цілком очевидно, той порядок виділення землі, який є зараз, не працює. І всіх не задовольняє. Відтак потрібен інший механізм – інша процедура.

Як має виглядати цей процес на практиці?

Отримання землі має перетворитись із пільги, яку потрібно вибити, на простий і доступний сервіс.

Це означає передусім зміну філософії: не громадянин має бігати за чиновником, а навпаки. Така логіка має лягти в основу всього процесу.

Процедура отримання має стати простою і зрозумілою, небюрократичною і прозорою.

Послугу варто оцифрувати. Отримати землю стане просто в режимі онлайн як зараз відкрити ФОП через сайт "Дія" без фізичної присутності. За кілька кліків ви обираєте вільну земельну ділянку з переліку на сайті. Вписуєте ваші дані і все – заява сформована. В своєму онлайн-кабінеті ви зможете побачити результат цієї послуги. Коли ви отримаєте право власності, вам надійде СМС.

Повна дебюрократизація. Ніяких етапів і погоджень. Ви тільки подаєте заяву через сайт, все решта роблять державні органи.

Інфраструктура послуги. Зробити все можливе, щоб ветеран мав можливість легко і доступно реалізувати цю послугу. Це можна зробити або через веб-портал, використовуючи електронний підпис, або у спеціальних прозорих центрах, де вам допоможуть. На працівників відповідного органу влади покладається обов'язок інформування ветеранів і сприяння в оформленні земельної ділянки. Премії службовців залежать від кількості і якості такої допомоги, в тому числі оцінюються відгуки користувачів.

Ось таку послугу приємно отримувати. І таку державу, яка дає тобі нормальний сервіс, хочеться захищати і боронити.

Звісно, це короткий нарис послуги. Її приблизний концепт. Але для того щоб цей нарис з чернетки перейшов на полотно і став красивою картиною, потрібні ряд управлінсько-владних рішень.

 Йдеться про підготовку пакету законодавчих змін: законопроектів щодо внесення змін до Земельного Кодексу, інших законів, що регулюють земельні відносини, постанов Кабінету Міністрів, указів Президента, відомчих наказів Держгеокадастру, законодавства, що регулює діяльність органів влади та державних службовців. Також необхідно створити відповідний цифровий сервіс та найняти персонал, який буде надавати послуги з отримання земельних ділянок. Тобто йдеться про створення нової системи з новим механізмом, яка надаватиме послугу з виділення земельних ділянок по всій Україні. Зрозуміло, що це не простий і швидкий процес, але якщо почати підготовку зараз, то вже за рік є перспектива запустити нову послугу.

Місцеві ініціативи

Я чимало спілкуюся на цю тему і мене іноді запитують місцеві активісти, волонтери та депутати:

"На всеукраїнському рівні змінювати це складно і довго. Потрібна підтримка від Верховної Ради і Кабінету Міністрів. Чи можемо ми у своїй області зробити щось подібне?"

Моя відповідь :"Звичайно, так". Більше того, зараз є шанс впровадити таку систему на місцевому рівні і після її апробації це стане пілотом та викликом для інших областей, а в підсумку центральна влада буде змушена зробити це по всій Україні.

Будьте першопрохідцями. До того ж певний досвід вже є.

І цей досвід не зарубіжний, а наш власний, український, який я бачив на власні очі.

Йдеться про "єдине вікно із земельних питань", що було створено в Дніпропетровській області при Дніпропетровській обласній державній адміністрації ще кілька років тому. У 2017 році я побував там з офіційним візитом і мав можливість на власні очі побачити, як функціонує дана ініціатива.

Принцип "єдиного земельного вікна" у Дніпропетровській ОДА означав, що учаснику АТО не потрібно оббивати пороги різних кабінетів і владних структур. Він приходить одного разу до "єдиного вікна", за допомогою працівників обирає на карті вільну земельну ділянку, підписує роздруковану заяву про надання дозволу на розробку землепроєкту і очікує наступного виклику.

Потім через місяць-два його викликають повторно, він приходить і підписує роздруковану працівниками заяву про затвердження проєкту землеустрою. І втретє ветерана викликають, коли необхідно зареєструвати право власності на землю. До речі, в той час, коли я був з візитом у Дніпропетровській ОДА, учасники бойових дій не сплачували навіть за виготовлення землепроєкту: кошти на це виділялись із обласного бюджету. Таким чином, ветерани і справді отримували земельну ділянку повністю безкоштовно, як це передбачено Земельним Кодексом – безкоштовна приватизація.

Фото "У приміщенні "єдиного земельного вікна" з його працівницею". 2017 рік.

Що змінилось для користувача послуги після створення такого "єдиного вікна"?

Дуже сильно зменшилась бюрократія. Не потрібно боротися з чиновниками за своє право, вишуковувати вільні земельні ділянки – з цим допомагали працівники єдиного вікна. Зменшився строк оформлення земельної ділянки. В середньому через "єдине вікно" він становив  4-6 місяців, що суттєво менше, ніж у разі особистого оформлення. Зменшилась кількість контактів зі службовцями та час, проведений в адмінбудівлі, мінімізувались черги. Ветеран приходив до одного кабінету три рази в чітко визначений час для підписання документів і обрання вільної земельної ділянки. Комунікація була швидкою і зрозумілою. Відповідальність за оформлення земельної ділянки взяли на себе працівники "єдиного вікна", а ветерану потрібно було лише кілька разів у визначений час прийти підписати документи.

Яким чином відбувалась робота цієї послуги із середини?

На фото та відео ви можете бачити великий просторий кабінет "Єдиного вікна із земельних питань для учасників АТО".

Все починається з політичної волі осіб, які мають право приймати владні рішення. Було прийняте рішення головою Дніпропетровською ОДА. Далі були проведені переговори і досягнуті домовленості про співпрацю з Держгеокадастром та місцевими радами, у процес також були залучені і районні державні адміністрації. Після того виділили приміщення під "єдине вікно", набрали невеликий штат працівників, які будуть приймати ветеранів, спілкуватись з ними, а також ті, хто буде передавати заяви до місцевих рад чи Держгеокадастру для проходження всіх процедур. Для цього у бюджеті передбачили необхідне фінансування. Те ж саме стосується звільнення УБД від сплати за виготовлення землепроєкту. Були досягнуті домовленості з підприємствами-виготовлювачами проєктів, які здійснювали ці послуги, а оплачували їх з обласного бюджету.

Відео із зали "єдиного вікна із земельних питань" при Дніпропетровській ОДА. 2017 р.

Ось такими нехитрими і нескладними управлінськими рішеннями було суттєво спрощено порядок отримання земельних ділянок в межах області без змін всеукраїнського законодавства.

На мій погляд, це є модель, яка може доопрацьовуватись та покращуватись і втілюватись в інших областях, допоки немає змін на загальнодержавному рівні. До речі, в контексті місцевих виборів це питання набирає ще більшої ваги. На даний час чимало ветеранів і волонтерів балотуються у місцеві ради. Тому є чудова можливість у кандидатів включити створення "єдиного земельного вікна" до своєї програми, а у виборців є час, щоб запропонувати кандидатам вирішити це питання під час своєї каденції. Спілкуйтесь із кандидатами, запитуйте, пропонуйте, переконуйте. Тоді ваш вибір 25 жовтня буде більш конкретним.

І наостанок. У контексті реформ децентралізації і ринку землі все частіше лунає інформація про зміну порядку надання земельних ділянок у зв’язку з передачею повноважень від Держгеокадастру до місцевих рад. Невідомість породжує чутки і невпевненість у завтрашньому дні з боку учасників бойових дій. Наприклад, в одній з військових частин серед військовослужбовців поширювались ось такі повідомлення. Цікаво, хто саме доручив поширення такої інформації.

Але все ж таки варто дочекатись роз’яснення від Міністерства у справах ветеранів та Держгеокадастру щодо порядку отримання земельних ділянок в контексті реформи децентралізації, з яким, на мій погляд, зволікати не варто. А поки його немає, закликаю не піддаватись на різноманітні чутки. До речі, це досить вигідний період для впровадження нової зручної процедури отримання земельних ділянок по всій Україні. Варто просто захотіти і зробити.

Антон Красов, юрист і правозахисник, для Цензор. НЕТ