13 офірних олігархів: чому Зеленському навряд чи вдасться деолігархізація

Автор: Тетяна Ніколаєнко

15 квітня президент Зеленський анонсував, що буде ухвалено закон, який обмежить вплив олігархів на життя країни, а секретар РНБО Олексій Данілов уточнив, що їх буде щонайменше 13. "Вплив олігархів на Україну, на вибір України, на економіку України, на закони, на Верховну Раду допускати більше не можна".

Президент Зеленський не перший, хто починає війну з олігархами, але зазвичай в таких війнах програє президент. Здебільшого ця історія закінчується тим, що влада і олігархи просто домовляються.

Згідно з інсайдом Сергія Лещенка, до списку потраплять Рінат Ахметов, Петро Порошенко, Дмитро Фірташ, Ігор Коломойський, Віктор Пінчук, Сергій Льовочкін, Віктор Медведчук, Вадим Новинський, Юрій Косюк, Олег Бахматюк, Костянтин Жеваго та подружжя Герег.

Більшість зі згаданих входить до першої десятки найбагатших українців журналу Forbes-Україна. Статки ста найзаможніших українців, до речі, попри локдауни і пендемію минулого року зросли на 42% за рік.

Зокрема статки Ріната Ахмтова збільшились утричі. Якщо в 2020 журнал оцінив його багатство у 2,8 млрд доларів, то в 2021 - у 7,6 млрд доларів.

Для порівняння – саме зі статками у 2,5 мільярда Ахметов стартував у списку Forbes у 2006 році. Найвище його статки зросли у 2012, за президентства Віктора Януковича, коли його багатство оцінили у 16 мільярдів доларів і він піднявся на 39 сходинку світових багатіїв.

У 2014 після початку війни Ахметов збіднів удвічі, і його багатство уже оцінювали у 6,7 мільярда.

У 2015 власник СКМ, згідно з даними американського видання Forbes, продовжував очолювати рейтинг найбагатших українців, проте за рік його статки зменшилися з $ 6,7 млрд до $ 2,3 млрд, тому у світовому рейтингу він опустився з 201-го місця на 771-е. Рік після початку війни був найневдалішим для українських олігархів, але далі вони всі покращили свої позиції.

Багатство інших українських олігархів не росло і не падало такими стрибками. Лише в 2008 Віктору Пінчуку вдалося обігнати Ахметова і очолити список найбагатших українців. Це сталося після продажу Укрсоцбанку.

Українські олігархи завжди контролювали політичну ситуацію в країні, розкладаючи яйця своїх політичних інтересів у кошики різних політичних партій.

Поштовхом для цього стала Революція гідності, де олігархи поставили не на того кандидата і втратили років 2 на переговори з новою владою.

Але ще на початку 2000-х Леонід Кучма прив’язав зростання бізнесменів до певних політичних інтересів. Так, Костянтин Григоришин за економічні преференції мав допомагати КПУ. Рінат Ахметов був донором Партії регіонів, а Ігор Коломойський за квоту на "плюсах" ще у 2008 виміняв у Юлії Тимошенко посаду для своєї людини в "Нафтогазі".

З 2012 олігархи вже воліли бачити своїх людей у списках найрізноманітніших партій, навіть опозиційних. І найкраще це можна було простежити на молодій партії УДАР Віталія Кличка, яку, як потім з’ясувалось, підтримував Дмитро Фірташ.

Незважаючи на те, що роки правління Януковича були найкращими з точки зору зростання активів усіх олігархів, але оскільки у фаворі була більше "Сім’я" Януковича та сателіти Ахметова, то інші олігархи під час Революції гідності вирішили не воювати за президента.

Висування ж Петра Порошенка в президенти 2014 буде назавжди пов’язане з віденськими перемовинами з Фірташем і Льовочкіним, де вони розміняли кандидата Кличка на інші квоти.

Віденських домовленостей Порошенко не дотримався, і групі Фірташа не надто таланило в роки його президенства. Натомість Ахметов починаючи з 2016 знайшов спільну мову з командою президента. Але все це потім зіграло проти Порошенка, який теж проводив деолігархізацію, яка зрештою обернулась вже іншими таємними зустрічами на яхтах та європейських столицях і об’єднанням олігархів проти нього на виборах.

Перемога Володимира Зеленського - багато в чому це якраз наслідок медійної боротьби олігархів проти Порошенка, зокрема Ігоря Коломойський, у якого забрали Приватбанк. І перші півтора року президентства Зеленського були олігархам на руку.

Минулого року статки учасників списку Forbes виросли від 0,5 млрд до 1 мільярда (Ахметов, як уже згадувалось, заробив втричі більше). Активи Пінчука збільшились з 1,4 млрд доларів до 2,5 млрд доларів, Жеваго – з 1,1 млрд доларів до 2,4 млрд доларів, і навіть в Коломойського на 0,8 млрд.

За цей період журналісти встигли не раз написати про те, як під Ріната Ахметова змінили баланс на ринку енергетики, завівши у збитки Енергоатом. Майже рік Ігор Коломойський заробляв на схемах Центренерго. Восени і взимку Ахметов і Коломойський вже разом добряче подоїли "Енергоатом", коли їхні небаланси перекривали за пів ціни.

За останній рік газзбути групи Фірташа заборгували "Нафтогазу" 23,5 мільярда гривень, а в Раді навіть зареєстрували законопроєкт, де планувалось списати ці борги.

Компанія афілійована з Коломойським, була серед трійки переможців тендерів на будівництві доріг, а Ахметов отримував під себе на вигідних умовах вагони Укрзалізниці.

Майже 30 мільярдів гривень було витрачено на обнулення боргів "Укрнафти", яку все ще контролює Коломойський, за рахунок коштів "Нафтогазу", а потім влада раптом здивувалась, а що це НАК закінчив рік зі збитками.

Кілька місяців тому Рада провалила екологічний закон, який би обтяжив життя олігархів у металургії.

Але якщо в ці схеми ще треба було добряче вникнути, то те, як під час локдауну торгував "Епіцентр", бачили всі. І тут будь-які коментарі будуть зайві.

Оточення президента було в епіцентрі боротьби за Одеський припортовий, який ніяк не приватизують, і схем на залізниці.

І тут раптом деолігархізація? І ми маємо в це повірити?

Вчора багато журналістів обурились тим, чому СБУ прийшла вручати підозру одному з 12 найбагатших українців Віктору Медведчуку не 9 травня, коли він був на мітингу серед Києва, а через день, коли він вже неясно де.

Але обшуки в Медведчука саме 11 травня і були потрібні, щоб наочно показати боротьбу президента з олігархами. А Медведчук тут ще найбільш підходить не тільки тим, що є абсолютно проросійським, а й тим, що завдяки записам його розмов завжди можна увігнати шпильку Петру Порошенку, за часів якого кум Путіна повернувся в українську політику і бізнес. І на зло  Порошенку президент Зеленський закриває канали Медведчука і вручає йому підозру.

Але фірми Медведчука при цьому виграють тендери "Укрзалізниці" на постачання палива.

Так, можливо, ми навіть побачимо Медведчука в суді.

Але чи стане закон про деолігархізацію дієвим механізмом проти найбагатших українців і зупинить їхню монополію – це ще питання. Поки це просто заявка на ефектний крок, але чи буде після цього кроку наступний – невідомо.

Вся історія України свідчить про те, що воювати з усіма олігархами одночасно президент не може, бо банально буде знищений їхніми медіаактивами. А ось змусити олігархів сісти за стіл переговорів і вкластися в певні проєкти влади (яка явно лишається без кредитів МВФ) можна. А одного чи двох можна навіть показово покарати, щоб спробувати переділити освоєну ними електоральну нішу. Але це все не точно. Бо українська політика – це точно не про боротьбу добра і зла, а тільки виключно про компроміс інтересів.

Тетяна Ніколаєнко, Цензор. НЕТ