Армія, яка не воює на передовій, втрачає боєздатність
Буду відвертим... Ми значно скоротили перелік і кількість підрозділів, з якими працюємо на фронті, через небажання командирів елементарно виконувати свою роботу, прикриваючись і виправдовуючи свою бездіяльність "режимами тиші" чи якимись начебто наказами "не відкривати вогонь у відповідь"...
У штабах, командуваннях, управліннях військових відомств присутня величезна кількість офіцерів, єдина мета яких – отримати зірочки, підвищення, допрацювати до пенсії, вислуги, отримати вихідну допомогу, а якщо пощастить - купити собі "інвалідність" тощо з усіма наслідками і бонусами...
І не було б біди, якби ці офіцери не мали б повноважень на прийняття рішень... Життєво важливих рішень... Для підрозділу, фронту і країни, зрештою...
Все це посилюється цілим стадом непотребу, якими рясно засівають військомати нашу армію, виконуючи план... До того ж, йдуть справжні офіцери і бійці, що не витримують цього трешу...
Тож, маємо армію крючкотворів, алкашів, бюрократів, ледарів, злодіїв, зрадників і бездіяльних щурів...
Військові повинні воювати. Це аксіома. Бої навчають, згуртовують, гартують, не дають занепадати бойовому духу і обкладатись обтяжливим побутом...
Останнім часом ворог потужно посилив тиск, тихо просуваючись та дільницях в зонах відповідальності "миротворців" і артою - де командири розуміють своє призначення, здійснюючи постійний адекватний опір чи дію на випередження. На величезне щастя є батальйони, бригади, які не дають ворогові підняти голову... Такі підрозділи - основа нашої армії, її гордість і ядро обороноздатності. Цінуємо кожного з вас і робимо все для вас, фізично важко, але із величезним задоволенням працюємо з вами...
Тим часом, бездіяльність і регулярна підміна стратегічних завдань дрібними тактичними діями змушує нашу армію не звільняти наші території, а оборонятися, пасивно захищатися і дозволяти ворогові:
- регулярно активно відновлювати зруйновані опорні пункти чи ВОПи, з врахуванням всіх недоліків, що виявлені в результаті нанесення вогневих вражень нашими підрозділами;
- постійно облаштовувати нові вогневі точки в місцях, що знаходяться в зонах прямого спостереження з наших СП;
- безперешкодно здійснювати будь-які роботи по будівництву нових ВОПів, СП тощо, з виходом за межі попередньої лінії оборони вперед;
- заходити в сірі зони на окремих ділянках фронту для здійснення мінування тощо;
- критично скорочувати відстань для спостереження;
- отримувати можливість для більш оперативного виявлення активних дій з нашого боку та реагування на них;
- окопуватись на критично близьких до наших позицій відстанях;
- здійснювали постійні розвідувальні прольоти над нашими опорними і спостережними пунктами, отримуючи деталізовані фотоматеріали, зображення наших позицій, розташування бойової техніки, маскування тощо;
- здійснювати скиди боєприпасів за допомогою БПЛА.
Наразі, напрошуються невтішні висновки…
Ведемо війну фрагментовано, нерегулярно, хаотично та, дуже часто, приховано від військового керівництва, не маючи ні бойових розпоряджень, ні планування дій на упередження...
Армія, яка не воює на передовій, втрачає боєздатність!!!
БІЛОЦЕРКІВСЬКА ВОЛОНТЕРСЬКА ГРУПА
ГО "ЗМІНИ БІЛУ ЦЕРКВУ"
